Знайомтеся! Доктор Майрон Л. Фокс. Людина, яка точно знає, про що говорить.
Embedded Files
Феномен доктора Фокса — один із найвідоміших прикладів того, наскільки сильно форма подачі може впливати на оцінку лектора та його виступу. Історія почалася з експерименту, результати якого були опубліковані у 1973 році в Journal of Medical Education. Стаття називалася The Doctor Fox Lecture: A Paradigm of Educational Seduction. Авторами були Donald H. Naftulin, John E. Ware Jr. та Frank A. Donnelly.
Дослідники запросили професійного актора, який зіграв роль доктора Майрона Л. Фокса — вигаданого авторитетного фахівця. Його лекція була побудована так, щоб виглядати змістовною, але водночас містила мало реального змісту. У ній використовувалися складні терміни, абстрактні формулювання та псевдонаукові конструкції. Логічна структура навмисно була зроблена слабкою, а окремі твердження - беззмістовними або суперечливими.
Але була одна деталь.
Доктор Фокс виглядав як людина, яка чудово знає, про що говорить. Він говорив упевнено, активно використовував жести, жартував, демонстрував ентузіазм і загалом поводився як харизматичний експерт. І це спрацювало. Слухачі позитивно оцінювали лекцію та самого лектора. Тобто принаймні на рівні суб'єктивної оцінки викладання харизма, експресивність і спосіб подачі могли суттєво впливати на сприйняття виступу. Саме це згодом стали називати ефектом доктора Фокса або спеціальним терміном «освітня спокуса» (англ. educational seduction).
Феномен доктора Фокса добре демонструє нам кілька психологічних механізмів, які можуть впливати на оцінювання людей: ефект ореолу, коли позитивне загальне враження переноситься на оцінку окремих характеристик людини, вплив на людей статусу та авторитету (титули, репутація та соціальний статус можуть підвищувати довіри) а також ілюзію глибини пояснень, коли люди переоцінюють власне розуміння складних явищ.
Доктор Фокс може нагадати нам про дуже просту, але неприємну правду: впевненість, харизма і складна мова — не доказ компетентності.
Особливо добре це видно в сучасному інформаційному середовищі. Соціальні мережі створили ідеальне середовище для людей, які чудово вміють виглядати експертами.
Коучі. Мотиваційні спікери. Популярні блогери. «Експерти». Лектори, які щедро пересипають свої виступи науковими термінами…
І є ще одна проблема. Навіть якщо спікер впевнено дає посилання на наукову статтю, це ще не означає, що стаття підтверджує саме те, що він щойно сказав. Перевірити джерело — це не те саме, що прочитати його назву. Потрібно подивитися, що саме досліджували автори, кого досліджували, якою була методика, який отримали результат, які були обмеження дослідження і — головне — чи справді висновки статті дозволяють зробити той висновок, який нам зараз продають як правду. Тому, мабуть, найкращий спосіб протистояти власному «доктору Фоксу» всередині голови — час від часу ставити дуже просте питання: а чи справді є докази правдивості інформації, яку ми отримуємо?»
Наприклад, ми часто зустрічаємо ствердження про те, що «каністерапія» має дуже позитивні ефекти, тому що «знижується кортизол, виробляється окситоцин і так далі». Цілком переконливо, іноді з посиланням на джерела… що може піти не так?
Ну що ж. Надягнемо окуляри для створення іміджу поважності й пройдемося деякими джерелами наукової інформації. Про гормон любові та щастя окситоцин ми вже поговорили, сподіваємося, тут питань вже немає. Подивимося на інші твердження, які виглядають переконливими і навіть підкріплені авторитетними "джерелами". Наприклад, нам давно було цікаво: звідки взялися ці магічні формулювання про «каністерапію, яка є методом взаємодії і лікує всіх від стресу та проблем…».
Пошук першоджерел таких тверджень несподівано виявився досить цікавою роботою.
Проблема полягає в тому, що деякі терміни, визначення та формулювання поступово переходять з однієї роботи в іншу. Потім — у наступну. А звідти — ще в кілька статей, методичних посібників, дипломних робіт, презентацій і дописів у соціальних мережах. Через деякий час вони стають догмами і вже майже ніхто не запитує: а звідки це взагалі взялося? Ще цікавіше стає тоді, коли намагаєшся знайти не просто чергову публікацію, де це написано, а саме першоджерело - роботу, у якій певне визначення або твердження було сформульовано й обґрунтовано.
Термін «каністерапія» — дуже показовий приклад. Як це відбувається?
Наприклад, ось стаття «Професійна стандартизація у сфері каністерапії в Україні». На перший погляд все зрозуміло: мова йде про стандарти в здійсненні терапії із залученням собак. Ну, сам термін «каністерапія» інакше важко розшифрувати… Якщо є «каністерапія» – є «каністерапевти». А для їх підготовки потрібні стандарти. Все логічно.
Ось деякі цитати: «Аналізуючи результати досліджень щодо використання каністерапії в роботі з особами, які мають різні захворювання та порушення С. Садрицька [6, с. 38] обґрунтовує висновок про доцільність і перспективність упровадження каністерапії в практику соціальної роботи з різними категоріями клієнтів». Начебто все на місці, є джерело — стаття «Проблеми каністерапії як новітнього методу практичної соціальної роботи», яка опублікована в міждисциплінарному електронному збірнику наукових праць з соціології та соціальної роботи. Стаття є у відкритому доступі. Якщо ми перейдемо до самої статті, побачимо, що вона дійсно присвячена «проблемам каністерапії». Наприклад, там можна знайти таку фразу: «Каністерапія широко використовується у приватних санаторіях Німеччини». Тут же надано джерело: [Schuurmans L., Enders-Slegers M. J., Verheggen T., Schols J. Animal – Assisted Interventions in Dutch Nursing Homes: A Survey. J. Am. Med. Dir. Assoc. 2016, Jul 1, 17(7), Рр. 647–653.]
Шукаємо статтю, яка є джерелом для цього ствердження, вона також доступна в мережі і розміщена за адресою: https://www.werkenindeouderengeneeskunde.nl/wp-content/uploads/2010/10/Schuurmans-et-al.-2016-Animal-Assisted-Interventions-in-Dutch-Nursing-Homes-A-Survey.pdf.
Переходимо за посиланням. Перекладаємо. І бачимо, що:
- Інформація стосується Нідерландів, а не Німеччини.
- Мова йде про будинки для людей похилого віку (англ. nursing homes), а не приватні санаторії.
- Schuurmans та інші досліджуть інтервенції із залученням тварин (англ. Animal-Assisted Interventions) загалом і прямо зазначають, що серед опитаних закладів не проводилася терапія із залученням тварин (англ. Animal-Assisted Therapy (AAT). Тобто не проводилися інтервенції з терапевтичними цілями. Переважала активність з тваринами (англ. Animal-Assisted Activities (AAA)) рекреаційного характеру.
Ось прямі цитати:
В розділі Результати (англ. Results) автори пишуть:
«Almost all programs involved animal-assisted activities with a recreational purpose; none of the participating nursing homes provided animal-assisted therapy with therapeutic goals.»
Український переклад:
«Майже всі програми включали активність із залученням тварин з рекреаційною ціллю; жоден із закладів, що взяли участь в опитуванні, не проводив терапію із залученням тварин з терапевтичними цілями»
В розділі Обговорення (англ. Discussion) автори пояснюють:
«Therapy programs with the assistance of animals, as defined by animal activities with specific therapeutic goals and under the guidance of a therapist, do not exist in the Dutch nursing homes participating in our survey. Some respondents think they offer therapy programs, but when asked in detail, there are no therapists involved, nor is there a therapy plan with specific goals. Even the few therapists who answered the questionnaire mention only AAAs and no therapeutic programs.»
Український переклад:
«Програми терапії із залученням тварин, які визначаються як втручання зі специфічними терапевтичними цілями та проводяться під керівництвом терапевта, не існують у нідерландських будинках для літніх людей, що брали участь у цьому дослідженні. Деякі респонденти вважали, що вони пропонують терапевтичні програми, однак після детальнішого опитування з'ясувалося, що в них не залучаються терапевти та відсутній терапевтичний план із конкретними цілями. Навіть ті небагато терапевтів, які заповнили анкету, повідомили лише про проведення AAA, а не терапевтичних програм.»
Отакої...
Буває так, що люди помиляються. Але чомусь саме у сфері інтервенцій із залученням тварин одна й та сама помилка повторюється з дивовижною постійністю. Це якесь містичне ігнорування термінів, прийнятих для визначення інтервенцій із залученням тварин, і наполеглива заміна їх одним універсальним терміном — «каністерапія». Навіть коли джерелом є іноземний науковий текст, термін intervention якимось незбагненним чином часто перетворюється під час перекладу на «терапію». Intervention — перекладається як «терапія». Animal-assisted intervention — як «каністерапія». Animal-assisted activity — знову як «каністерапія». Здається, що всі домовилися про те, що для всього, де присутня собака, просто існує одне універсальне слово. Чи це проблема недостатньої компетентності у предметній області, чи навмисне введення в оману — питання наразі риторичне.
Наступне посилання в статті на роботу О.Погорілець «Каністерапія, як одна з можливостей використання службових собак після встановлення їх неспроможності нести службу» Робота дійсно присвячена питанню залучення службових собак до соціальної роботи, в тому числі і до терапевтичних втручань.
Цитата: «О.Погорілець проаналізувала зарубіжний досвід використання собак для емоційної підтримки вразливих соціальних категорій під час соціальної роботи чи навіть кримінального провадження. Авторка акцентує на багатогранності методу каністерапії, який може застосовуватись у різних випадках».
Нам стало цікаво подивитися на джерела. Наприклад, «Програма з каністерапії. Сумісний українсько-канадський проект із психологічної та/або фізичної реабілітації бійців АТО Друг Героя». URL: http://heroscompanion.org/. Українська версія сайту наразі не функціонує. З англійської версії можна побачити, що проект справді здійснює діяльність, пов’язану з інтервенціями із залученням собак, який включає в себе візитерство з собаками. З тексту на сайті зрозуміло, що мова йде про «терапевтичних собак» (англ. therapy dogs). Ось пряма цитата (переклад): «Ключовою складовою програми Hero's Companion є програма терапевтичних собак. У межах цієї програми сертифіковані терапевтичні собаки відвідують військові госпіталі, реабілітаційні центри, школи, громадські центри, літні табори, спеціальні заходи та будь-які інші місця, де їхня присутність є бажаною та потрібною».
Звернемо увагу на декілька деталей:
1. Це не наукова публікація а інформаційний сайт проєкту, опис програми, популяризаційний ресурс. Тобто це не стаття, не монографія, не методичні рекомендації.
2. Автори не стверджують, що собака здійснює терапію або лікує пацієнта. Навпаки, вони підкреслюють, що собака:
- надає емоційну підтримку;
- допомагає людині розкритися;
- полегшує взаємодію з медичними працівниками;
- виступає посередником (англ. bridge) між ветераном і фахівцями.
3. Термін «каністерапія» в тексті не згадується.
Виникає питання про можливість застосування такого джерела (доцільніше було б використовувати все ж таки наукові джерела), але ми не будемо такими прискіпливими. Інших джерел, які стосуються залучення собак саме до інтервенцій в статті О.Погорілець ми не знайшли (інші джерела стосуються організації роботи кінологічних підрозділів, вибраковки службових собак та ін., є тільки одно джерело з назвою «каністерапія», якого, нажаль, немає у відкритому доступі: Татаринцева Н. А. Канистерапия как метод работы с молодыми людьми с ограниченными возможностями здоровья (18-30 лет). ВНЕ РАМОК, ВНЕ ГРАНИЦ, 2016, 121с. Джерело з рф, ознайомитися з ним ми не маємо можливості).
Далі в статті вказано, що асоціація «Тварини за людей» (Stowarzyszenie Zwierzęta Ludziom, Польща), які є дійсним членом та представником IAHAIO – являється автором міжнародного проєкту (серед інших) з розробки «Європейських стандартів каністерапії». Ця організація, як вказали автори, проводила навчання в Україні. Ось цитата: «Організатором курсів стала Асоціація «Тварини за людей» (Stowarzyszenie Zwierzęta Ludziom, Польща), що є дійсним членом та представником Міжнародної Асоціації Організацій Людино-Тваринної взаємодії (International Association of Human-Animal Interaction Organizations, IAHAIO) – автор та виконавець багатьох міжнародних проєктів, зокрема, з розробки Євопейських стандартів каністерапії [9; 10]. При цьому в статті надано два посилання. Перше (9) – на офіційний сайт IAHAIO, друге (10) – на статтю Krempa N.Yu., Gutyj B.V., Kozenko O.V., Dvylyuk I.V., Magrelo N.V., Klym H.V., Vus U.M., Vysotskyi A.O., Martyshuk, T.V., Popadiuk S.S. Canis therapy: implementation needs and development problems in Ukraine. Назва статті чомусь присутня англійською, хоча сама робота цілком доступна українською мовою за посиланням https://nvlvet.com.ua/index.php/agriculture/article/view/5381/5516 Нас, звичайно, дуже зацікавили «Європейські стандарти каністерапії».
З перших же речень стало зрозуміло, що знайти в публікації ці загадкові «Європейські стандарти» буде не просто. Абстракт статті починається з шикарної, з нашої точки зору, фрази (без будь-якої спроби зробити обґрунтування або посилання на джерело такого ствердження): «Із наукових медико-педагогічних та ветеринарно-кінологічних літературних джерел відомо, що одним із методів позитивного психосоціального і фізіореабілітаційного впливу на людей, які цього потребують, є каністерапія, яка через спеціально навчених та сертифікованих собак має сприятливий вплив на пацієнта». Тут одразу виникає низка питань:
- Незрозуміло які саме «медико-педагогічні» та «ветеринарно-кінологічні» джерела маються на увазі. Для інформації: медична педагогіка — це галузь педагогіки, яка займається теорією та практикою навчання у сфері медицини й охорони здоров'я, а ветеринарна кінологія — мабуть це поєднання знань ветеринарної медицини та кінології (автор вперше таке зустрічає);
- Змішані різні поняття: психосоціальна підтримка, реабілітація, терапія…
- Термін «фізіореабілітаційний вплив» точно не є усталеним ні в українській нормативній базі, ні в міжнародній літературі (Мається на увазі вплив фізичної реабілітації на пацієнта?);
- Взагалі з тексту випливає, що саме собака здійснює позитивний вплив, хоча зрозуміло, що інтервенцію проводить людина-фахівець, а собака долучається до інтервенції, і позитивний ефект виникає в результаті структурованої взаємодії, а не лише завдяки присутності собаки.
- «Сертифікованих собак». А хто саме їх сертифікував і за яким принципом? IAHAIO не встановлює міжнародної сертифікації собак (такого точно немає в Білій Книзі IAHAIO).
Ми так і не знайшли стандартів (хоча, можливо, автори і мали на увазі саму Білу Книгу IAHAIO, але чомусь називають її "стандартами"?), але знайшли (нарешті) визначення, що ж воно таке — «каністерапія».
Звучить воно так (пряма цитата): «Каністерапія (з латинської canis — собака та англійської therapy — терапія, dog assisted services) — це різновид психотерапевтичної допомоги за участі собак-терапевтів, які в даній методиці оздоровлення виступають партнерами для людини, з якою працюють. Через собаку-терапевта розвивається й підтримується довіра та розвиток особистості, розкриваються почуття та емоції, прискорюється процес соціальної адаптації».
Не потрібно володіти англійською, щоб побачити, що словосполучення «dog assisted services», яке присутнє в цитаті, не містить слова «терапія» (therapy), а містить слово «послуги» (services). Тобто в самому тексті є англійське визначення: послуги із залученням собак. Але навіть не це так важливо.
Питання виникають взагалі після ознайомлення з таким визначенням! Чому автори вигадують якісь «методики оздоровлення», «психотерапевтичні допомоги» і «соціальні адаптації», якщо є визначення, яке підтримане фахівцями більше ніж 90 країн-членів організації IAHAIO? І звучить воно так: Animal Assisted Therapy (AAT): Animal Assisted Therapy is a goal oriented, planned and structured therapeutic intervention directed and/or delivered by health, education or human service professionals, including e.g. psychologists and social workers. (Переклад: Терапія із залученням тварин (AAT) — це цілеспрямована, спланована та структурована терапевтична інтервенція, яка здійснюється під керівництвом та/або безпосередньо проводиться фахівцями у сфері охорони здоров'я, освіти або соціальних послуг, включаючи, наприклад, психологів та соціальних працівників). Так написано в Білій Книзі, яка є важливим документом, який демонструє консолідовану позицію всіх членів організації.
Проте, якщо покопатися в джерелах далі, стає зрозумілим чому так відбувається. Автори деяких публікацій посилаються напряму на той самий некоректний переклад Білої Книги українською мовою, який організація IAHAIO нарешті вилучила зі свого сайту у 2025 році після декількох звернень про його невідповідність оригіналу, з повним експертним обгрунтуванням цієї невідповідності. (Нагадаємо: текст було перекладено в 2019 році і розміщено на сайті організації, текст містить низку помилок, про які ми вже писали (https://www.hdn.org.ua/iahaio-white-paper). Стаття, яку ми зараз розглядаємо, містить посилання на некоректний переклад. Доречі, саме там з’явився термін «анімалтерапія» як переклад терміну «animal assisted intervention». Незважаючи на те, що організація визнала український переклад невідповідним і вилучила його з сайту, текст вже важко видалити з самої мережі. Інтернет все пам'ятає...
В тексті статті «Каністерапія: потреби в провадження та проблеми розвитку на теренах України» присутня ще одна загадкова фраза. Цитата: «Оскільки в Україні відповідних норм та вимог до використання тварин для комплексного лікування ще немає, вже існуючі центри з надання каністерапевтичних послуг, зокрема “Відродження” (м. Чернігів) та “Пагінець” (м. Рівне) працюють винятково за протоколом Всесвітньої організації з каністерапії та кінології». Пошуки вказаної організації та згаданих протоколів в мережі закінчилися невдачею. Можливо хтось чув про організацію або бачив ці протоколи? Відгукніться!
Трохи лякає словосполучення «використання для лікування». Сподіваємося, автори не мали на увазі нічого, що загрожує добробуту тварин…
Далі в тексті надана мета «каністерапевтичних занять»: «Метою каністерапевтичних занять є поліпшення фізичного, емоційного та когнітивного функціонування людського організму, поліпшення якості життя та запобігання виникненню хронічного перебігу хвороби чи виникненню нових захворювань». Таке визначення надано на сайті osvita.ua, в статті є посилання на цей ресурс. Якщо ми перейдемо по посиланню, ми побачимо визначення терміну «Каністерапевт» з уточненням «(собачий терапевт)». Можна зробити логічне припущення, що термін «собачий терапевт» — це може бути просто калька з іноземної мови. Наприклад, з польської назви професії Kynoterapeuta (dogoterapeuta), яка присутня з кодом 323007 в Klasyfikacja zawodów i specjalności na potrzeby rynku pracy (класифікація професій і спеціальностей для потреб ринку праці). Це офіційна польська класифікація, яка використовується службами зайнятості, застосовується для статистики ринку праці, використовується у професійному консультуванні тощо. Важливо розуміти, що це - не закон про професії і не професійний стандарт. Професія Kynoterapeuta (dogoterapeuta) не є «регульованою» професію (польська — zawód regulowany), тобто для роботи не потрібно державної ліцензії або внесення до професійного реєстру. Також ми знайшли документ Informacja o zawodzie в системі INFODORADCA+. Це офіційний опис професії, а не нормативний професійний стандарт. (INFODORADCA+ — це державна інформаційна база описів професій, створена Міністерством сім'ї, праці та соціальної політики Польщі (нині відповідним міністерством, відповідальним за ринок праці) у межах проєкту, що фінансувався Європейським соціальним фондом).
Далі в тексті, який надано на сайті osvita.ua присутні інші цікаві ствердження. Наприклад, не зовсім зрозуміло чому професійним обов’язком «собачого терапевта» є «проведення навчальних занять… у яких собака виступає «навчальним засобом»? Тобто якщо наш «терапевт» таких зайнять не проводить, він не виконує свої професійні обов’язки? І при чому тут терапія, якщо мова явно йде про навчання?
Важко зрозуміти звідки автори тексту взяли термін «реабілітаційна комісія». В чинному законодавстві України основним суб'єктом планування та реалізації реабілітації є мультидисциплінарна реабілітаційна команда, а не «реабілітаційна комісія».
Хоча можливо це просто технічна помилка перекладу з іноземної мови. Чешські, словацькі або польські документи, вочевидь, могли бути основою для цього тексту. Інакше просто важко пояснити деякі формулювання. Наприклад: чому серед професійних обов’язків «собачого терапевта» є «давати команди під час спонтанних веселих ігор» та ін.
Але нарешті, здається, ми знайшли звідки виник цей термін: каністерапія! Можливо і це не є першоджерелом, але шукати далі вже ми не бачимо сенсу.
Цілком зрозуміло чому наведені на веб ресурсі ствердження і терміни взагалі можуть не відповідати ніяким визначенням. Оsvita.ua не є науковим джерелом – це просто інформація на сайті навіть без авторства. Але стаття, яка посилається на даний текст, таким джерелом є. І автори статті «Професійна стандартизація у сфері каністерапії в Україні», доречі, є докторами наук. А на них посилаються інші науковці, на них ще якісь науковці і так далі по колу. Може саме така циркулярна практика вигадування та багаторазового повторення складних термінів і робить деякі статті наших науковців такими, що нагадують доповіді доктора Фокса?
Питання риторичне. Але ми вирішили, що рубрику будемо продовжувати.
Для цього ми зв’язалися з самим поважним доктором Фоксом і попросили його послідовно знайомити нас із цікавими науковими фактами, термінами та дослідженнями. І, не повірите! Доктор погодився вести постійну рубрику на нашій сторінці.
Тож, як то кажуть, не перемикайтеся… далі буде!
З поважним доктором Фоксом мав честь спілкуватися Костянтин Скальський.
Page updated
Google Sites
Report abuse