Заради економії часу ми не будемо наводити загальновідому інформацію про методи залучання тварин до діагностики або покращення стану людей, історію розвитку та застосування таких методів, а також про дослідження, які доводять їх ефективність в певних випадках. Автори впевнені в тому, що усі, хто зараз читає цю статтю, вміють користуватися пошуком та можуть знайти багато інформації про це в мережі Інтернет. Проте, варто зупинитися на питанні ефективності  застосування цих методів, а також на тому, як вони застосовуються, хто їх застосовує та, наскільки це можливо, оцінити їх ефективність (або констатувати неможливість такої оцінки, що теж може бути результатом).  

Слід усвідомити, що будь який метод діагностики, терапії, тренінгу тощо за допомогою тварини, має бути застосований для певних цільових груп клієнтів та з певною метою. Тобто це не є універсальною пігулкою, яка корисна завжди, в усіх випадках та для всіх без виключення клієнтів. Наприклад: методи роботи з дітьми не можуть бути ефективними для дорослих (хоча дещо можна адаптувати і тп). Зрозуміло, що методи роботи з незрячими дорослими, в більшості випадків, не можуть бути застосовані для зрячих, а методи роботи з підлітками відрізняються від таких, що використовуються для малюків. Виникають питання (принаймні, ми такі питання чули) щодо доцільності залучення собаки для допомоги при груповій терапії (собака, в певних випадках, може навіть відволікати клієнтів та заважати комунікації з психологом) тощо.

Тому питання доцільності використання методу (в певних ситуаціях) є актуальним.

Нажаль, сьогодні, можна спостерігати тенденцію комерціалізації, безсистемності та, навіть, певної містифікації в застосуванні методів анімалотерапії. Такі методи вважаються модними, унікальними, часто невиправдано універсальними та інколи бувають переоціненими. Так, наприклад, автори чули багато разів про певні містичні здатності тварини миттєво реагувати на стани людей, передбачувати щось, або, навіть, покращувати стани, завдяки певним невивченим або мало вивченим властивостям. Зауважимо: ми не заперечуємо цього та, ні в якому разі, нічого не стверджуємо однозначно з цього питання. Але, на нашу думку, такі ствердження (та подібні) мають бути обґрунтовані, доведені та підтверджені.

Значення методу також часто перебільшується для маркетингу, при чому перебільшується значення певних аспектів використання методу як для людини, так і для собаки. Це спричинено, насамперед, тим, що в цій сфері просто бракує доступної, структурованої та зрозумілої інформації (маємо на увазі наукову доказову інформацію, яка містить практичні протоколи, конкретні, зрозумілі алгоритми застосування та конкретні результати досліджень), а також повністю відсутня нормативна база, яка регулює це на державному рівні. Останній факт, на думку авторів, може стати навіть національною перевагою, оскільки є небезпека що вищезазначена «містичність» та «переоціненність» може легко увійти в вітчизняну нормативну базу за зрозумілих для всіх причин.

В той же час, конкретна інформація від закордонних колег, нажаль, переважно закрита, неповна чи недоступна для аналізу (там ця сфера також комерціалізована, доступні джерела інформації носять переважно загальний характер, інколи важко виділити з багатьох джерел те, що може надати достовірну інформацію тощо). Крім того очевидно, що протоколи, технології та методики, які (за деякими даними) давно існують за кордоном та виправдали себе, не можуть бути використані в нашому випадку без їх суттєвої адаптації та переосмислення. Наприклад, нам відомо що практики зоотерапії успішно використовуються ізраїльськими та американськими колегами для реабілітації військових після поранень. Але ми також розуміємо, що існує велика різниця між українським, та американським чи ізраїльським ветераном (різний рівень соціальної підтримки, різна мотивація, різні умови та обставини тощо).

Фактично, сьогодні практика використання методів, які включають в себе залучення собак як помічників, належить здебільше кінологам, серед яких зовсім небагато практикуючих психологів або педагогів-методистів. Брак останніх спричиняє проблему відсутності методичних рекомендацій, настанов щодо тренінгів, програм підготовки спеціалістів та конкретних протоколів, які можна було б застосовувати для кожної з цільових груп потенційних клієнтів. (Автори заздалегідь просять пробачення у тих дослідників, які їм невідомі, в той час, як вони, можливо, вже розробили відповідні документи, мають успішну практику та готові співпрацювати. Будемо раді знайомству та із задоволенням обміняємося інформацією). Також варто зазначити, що відсутність методичної роботи призводить до неузгодженості дій та, в деяких випадках, до простого перевищення меж компетенції спеціалістів, які вже використовують (або хочуть застосовувати) тварину як помічника в своїй роботі. (Наприклад, провідник собаки-візитера, який взаємодіє з клієнтом, не може брати на себе компетенцію психолога та поглиблюватись в певні теми при комунікації, оскільки це може, наприклад, погіршити стан клієнта або демотивувати його. Кінолог (провідник), який контролює собаку для виконання клієнтом певної вправи, яка призначена для фізичної реабілітації, повинен робити це виключно дотримуючись рекомендацій фахівця (фізіотерапевта), щоб не спричинити травму або перенавантаження людині. В той же час слід зауважити, що спеціалісти, які зараз практикують такі методи, здебільше не мають інструкцій та часто діють на власний розсуд.

 Для того, щоб виробити такі інструкції, потрібно зібрати та проаналізувати інформацію і, зрозуміло, виникає проблема пошуку, аналізу та систематизації такої інформації.

На сьогоднішній день кінологи готові співпрацювати та ділитися досвідом, але вони, переважно, сконцентровані на собаках, вивчаючи питання виховання, дресирування та тестування тварин, які придатні для роботи в цій галузі. Тут варто сформулювати ще одне прохання від авторів, вже до шановних кінологів: Зрозуміло, що робота кінолога дуже важлива та забезпечує 50% успіху при використанні методів, які ми розглядаємо. Але головне завдання, все ж таки, полягає в тому, щоб допомагати людині. Тому дуже велике прохання враховувати сказане вище та орієнтуватися на те, що залучення собаки (як і використання інших технік з тваринами) це -  допоміжний метод, який використовується в роботі людей з людьми. Собака в даному випадку є «інструментом» (що зовсім не означає що з собакою поводяться неналежним чином, експлуатують, виснажують чи спричиняють тварині страждання).

Зараз також пропонуємо визначитися з формулюванням того, що саме є предметом розгляду для авторів.

Розглядається один з методів залучання іншого виду розумного життя (тварини) як помічника для допомоги людям.

Інший вид розумного життя, в нашому випадку, це - собака. Слід зазначити, що це достатньо тонкий «інструмент», використовувати який слід за призначенням, мати навички та вміння для його використання, дотримуватися інструкцій та певних правил техніки безпеки. З цього ствердження випливає наступне:

-          Слід визначитися про доцільність/недоцільність  використання цього «інструменту» для певних категорій клієнтів;

-          Слід мати інструкцію (теорію, алгоритми використання для певних випадків);

-          Слід мати навички та вміння для використання;

-          Слід знати правила техніки безпеки та їх дотримуватися;

-          В окремих випадках, слід мати відповідний дозвіл на використання «інструменту».

Якщо не мати всього вищевказаного, нажаль, дуже вірогідно, що цим мікроскопом хтось почне забивати гвіздки, що не призведе ні до чого хорошого. Не розуміючи для чого інструмент призначений, можна просто все зіпсувати. (Ми не використовуємо бетонозмішувач для змішування тіста?!) Не можна сідати за кермо, якщо людина не має відповідних навичок. Зрозуміло, що будь яка людина фізично здатна крутити кермо та тиснути на педалі, але без вміння керувати вона навряд чи зрушить з місця. Вміння відпрацьовується. Керування складним механізмом неможливе без інструкції та вкрай небезпечне без дотримання правил техніки безпеки. А за керування без дозволу, зазвичай, може бути призначене покарання.

Якщо застосувати все вищевказане до нашого предмету, можна побачити, що більш-менш пропрацьовано лише декілька пунктів, в той час як вже спостерігається черга з претендентів стати «компетентними регулюючими органами» та бажаючих видавати «дозволи» та продавати «сертифікати». Звісно, якщо такі претенденти дійсно отримають право видавати ці самі «дозволи» та «сертифікати», в них зовсім пропаде і без цього невисока мотивація опрацьовувати попередні пункти та створювати ті самі інструкції, правила та інш. Зауважимо: ми не стверджуємо, що в цій сфері не потрібне створення відповідної дозвільної системи чи правил сертифікації. Але ми вважаємо, що така система повинна базуватися на опрацьованій науковій та практичній дослідницькій базі (якої, наразі, немає). З переліченого вище випливає завдання, яке повинне бути перед дослідниками, які зацікавилися використанням цього методу (в нашому випадку залучення собаки для покращення емоційного та фізичного стану, тренінгу тощо.):

-/1/ Розробити класифікацію методів (а також обґрунтування, який саме метод і в якому випадку доцільно використовувати для кожної цільової групи клієнтів окремо);

-/2/ Розробити вимоги до собак, які використовуються при застосуванні того, чи іншого методу;

-/3/ Розробити чіткі, зрозумілі та опрацьовані методичні інструкції щодо застосування методів (з конкретними протоколами та алгоритмами, готовими для застосування);

-/4/ Розробити універсальні та окремі правила для безпеки (як людини, так і собаки);

-/5/ Відпрацювати практичні навички та вміння (підготувати спеціалістів);

-/6/ Створити практичну, наукову, інформаційну основу для подальшого осмислення та вивчення вже отриманого досвіду, а також для створення в майбутньому досконалої нормативної бази, яка б регулювала практику застосування методів та сприяла подальшому розвитку та вдосконаленню даного напрямку. (І лише після цього можна вирішити питання про дозволи, сертифікати та інш.).

Ситуація, яку ми маємо сьогодні

На даний момент опрацьовані частково пункти /1/, /4/, та ведеться робота над пунктом /3/ (нажаль, розробка інструкцій та алгоритмів потребує багато часу, та в цій сфері є своя низка проблем, які потребують вирішення. Проте, робота ведеться і вже є напрацювання). Без опрацювання цього пункту неможливо проводити тренінги спеціалістів (пункт /5/). Пункт /2/ практично опрацьований кінологами, які використовували як основу вже існуючі за кордоном стандарти та техніки підготовки собак, тестування та інш. Виконання пункту /6/, на наш погляд, взагалі неможливе без якісного опрацювання попередніх пунктів.

Слід зауважити, що автори описують ті напрямки роботи, які вважають перспективними та про які мають практичну (тобто, використання на практиці) інформацію. Деякі напрямки, як, наприклад, залучення тварин для лікування психічних захворювань, загальновідомі, проте, в нас наразі немає контактів з фахівцями, які можуть підтвердити (чи заперечити) конкретний досвід їх застосування, ефективність та інш. Тому вони не увійшли в наведений нижче перелік (але автори готові до співпраці також з профільними фахівцями, які б могли надати відповідну інформацію).

Наразі ми вважаємо перспективними такі напрямки роботи:

Простий контакт з собакою (сюди ж включається візітерство, емоційна підтримка). На перший погляд це може вважатися другорядним напрямком, який належить волонтерам, провідникам без спеціальної підготовки тощо. Також на перший погляд метод не пов'язаний з реабілітацією чи терапією, до яких собака залучається як помічник. Робота  собаки-візитера може здаватися певною «анімацією», яка не вимагає ніяких вмінь, навичок, та не має іншої цілі окрім простого підвищення настрою. Вимоги до собак-візитерів та провідників не складні, тварини не потребують особливих навичок, складного тестування тощо. (Хоча загальна вимога бути дружелюбною, контактною і т. інш. існує). Проте на практиці виявилося, що за допомогою собаки-візитера для цільової групи дорослих (ветерани) успішно вирішуються декілька проблем:

1. Проблема комунікації та встановлення довіри між клієнтом та персоналом, який проводить реабілітаційні заходи. Собака є універсальним «інструментом», який виводить комунікацію одразу на високий рівень та, в певних випадках, з’являється можливість провести ефективну діагностику, покращити контакт з клієнтом, залучити його до певної діяльності, яка полегшує процес реабілітації.

2. Взаємодія з твариною (управління твариною клієнтом, дресирування, виконання послідовності дій, гра, догляд за твариною, допомога тварині та інш.) може як виявити певний стан (наприклад, підвищена емоційність) так і надати самому клієнту вірну інформацію про те, як можна це покращити. Собака в даному випадку демонструє клієнту його стан та «пропонує» методику вирішення проблеми. Наприклад, можна запропонувати клієнту гру з собакою або управління собакою. Для того, щоб собака здійснив якусь дію та відреагував на команду, клієнт повинен контролювати рухи, емоції та правильно виконати інструкції провідника. Використання собаки-візитера таким чином відрізняється від такого ж використання при застосуванні методики тренінгу з собакою. Різниця в тому, що не встановлена спеціальна ціль (при тренінгу собака передається в управління клієнту для відпрацювання певної цілі, або навички. Наприклад: покращення реакції або здатності вибирати найкращий алгоритм для певної цілі та інш).

В процесі роботи виявилося, що провідник, який керує собакою, повинен мати певні комунікативні навички (навіть можна сказати -  «особливі» або «специфічні»), вміти правильно ставити питання, правильно починати бесіду та уникати певних проблемних моментів, які можуть виникнути в процесі спілкування. Провідник ні в якому разі не може проводити діагностику, тести чи робити певні висновки (це виходить за межі компетенції провідника, за виключенням тих випадків, коли сам провідник також є профільним фахівцем), але він повинен бути в контакті з іншими спеціалістами (для чого повинні бути розроблені відповідні протоколи).

Фізіотерапія з використанням собаки – перспективний, на наш погляд напрямок розвитку, який, мабуть, найбільш широко використовується. Ефективність залучення собаки для допомоги при здійсненні фізіотерапії доведена, існують клінічно доведені показники такої ефективності при використанні для груп дорослих клієнтів, які проходили реабілітацію, наприклад, після ішемічного інсульту, травм тощо.

Також доведена ефективність залучення тварини для покращення фізичного стану при роботі з дітьми (ДЦП, порушення, розлади). Собака тут, перш за все, стає гарним мотиватором, партнером, в цілому полегшує процес виконання вправ, завдяки чому прискорюється прогрес.

Головна проблема, яка існує в цьому напрямку, це (знову ж таки) відсутність методичних рекомендацій, систематизованої інформації від спеціалістів, які готові експериментувати в цьому напрямку та досліджувати його. Практичного досвіду для певних цільових груп клієнтів небагато (переважно це робота з дітьми).

Психологічна допомога (використання тварини як помічника психолога).

Нажаль, слід констатувати факт: на сьогоднішній день існує небагато спеціалістів-психологів, які використовують собаку в своїй роботі. Це, переважно, робота з дітьми (особливими дітьми), підлітками, сімейна психологія. З дорослими (дані, які отримані в практичному досвіді) це - релаксаційні техніки. Слід також зауважити, що поки що ми маємо мало інформації (конкретних даних) про ефективність, методики, техніки та стратегії, які практикують психологи, тому запрошуємо їх до співпраці та просимо поділитися інформацією.

Один з методів, який показала свою ефективність (на практиці), це залучення собаки для тестування та діагностики (тобто, провідник передавав собаку психологу для виконання задач діагностики та тестування). В даному випадку провідник не може бути учасником процесу, оскільки це виходить за межі його компетенції, проте довіра, яку створює собака (контакт високого рівня), може бути максимально використана для ефективної діагностики (маємо конкретні випадки, які доводять викладене вище).

Слід одразу ж вказати, що автори ніяким чином не вказують на те, що робота психологів, які використовують собаку як помічника, є неефективною чи несистемною, не нівелюють знання та компетенцію спеціалістів. Автори, в даному випадку, стверджують лише те, що поки що вони отримали мало інформації про ефективність, техніки та інш. Якщо така інформація є, та хтось з шановних спеціалістів має бажання нею поділитися, будемо раді співпрацювати!

Доведена на практиці ефективність залучення собаки для роботи з сімейними парами (є практикуючі психологи, які мають конкретні відпрацьовані техніки), тому цей напрямок вважається також перспективним. (Наприклад, описані методи передачі собаки в управління одному з членів родини для того, щоб він, через реакцію тварини, усвідомив необхідність зміни свого ставлення до інших членів родини, побачив свою безконтрольну агресивність, емоційність тощо).

Залучення собаки при роботі з особливими дітьми (розлади аутистичного спектру, синдром Дауна, ДЦП, затримки розвитку, тощо). – Також найбільше розвинутий напрямок, в якому працюють фахівці психологи, педагоги та вихователі, які практикують методики із залученням собаки як помічника. Позитивний ефект від таких зайнять широко відомий та описаний в багатьох роботах. Також автори мають контакт з каністерапевтами, які мають великий позитивний досвід такої роботи. Публікації з практичним досвідом будуть розміщені на нашому сайті та інших джерелах в мережі.

Залучення собаки при роботі з особливими категоріями клієнтів (незрячі дорослі, незрячі діти). Перспективний, на наш погляд напрямок, в якому вже є попередні напрацювання (принаймні вже зрозумілі конкретні цілі та стратегії, які можна застосовувати в цьому напрямку). Практичний досвід взаємодії з незрячими дорослими (ветерани, які втратили зір внаслідок поранення) показав, що така взаємодія не тільки покращує загальний стан (емоційний), але також сприяє прискоренню адаптації людини до нових умов (навички орієнтації, відпрацювання нової, тактильної взаємодії, тощо), надає подальшу перспективу, людина має можливість на практиці спробувати взаємодіяти з собакою та усвідомлює, що може нею керувати.

Автори вже отримали практичний досвід (хоча і невеликий), який доводить, що є можливість для незрячої людини не тільки взаємодіяти з собакою, але також включатися в процес навчання собаки новим вмінням (наприклад, приносити речі, вказувати де знаходяться речі, виконувати певні дії). На даному етапі можна констатувати факт, що цей напрямок потребує вивчення, дослідження та опису (нажаль, автори не знайшли практичної дослідницької інформації про даний напрямок).

Також цікавим напрямком роботи автори вважають роботу з незрячими дітьми.

Залучення собаки для тренінгу, відпрацювання навичок та здібностей. Ми вважаємо цей напрямок роботи перспективним не лише як спорт та загальний розвиток (тренінги лідерства, т.п.), але також для відпрацювання технік управління процесами, покращення когнітивних можливостей, вміння створювати та відпрацьовувати стратегії, алгоритми тощо. Автори отримали практичний досвід, який показав, що тренінг з собакою дозволяє навчити людину контролювати емоції, ставити цілі та створювати послідовність дій для їх досягнення.

Підготовка, виховання, тренінг собак, які можуть використовуватися як собаки асистенти, собаки поводирі, собаки- детектори стану людини тощо, а також налагодження роботи з клієнтами, яким необхідні такі собаки. Цей напрямок, на даний момент, майже взагалі не опрацьовується в нашій країні. Існують поодинокі випадки, коли собаки-асистенти та -поводирі були підготовлені та передані клієнтам. Авторам відомий випадок, коли підготовлені собаки були привезені із за кордону, але повернені за якихось причин (можливо, необхідна адаптація технік дресирування для наших умов). 

            Стандарти, нормативні акти тощо.

Існують вимоги, протоколи тестів та іспитів, які запроваджені для вибору, оцінки підготовки та допуску собак, які використовуються для роботи з клієнтами. Слід вказати, що всі ці тести (незважаючи на рівень та авторитет організацій, які їх розробляли) не є обов’язковими для виконання в нашій країні (можливо, є рекомендованими). Тобто існує можливість опрацювання та адаптації вже існуючих тестів та критеріїв для прийняття як еталонних на національному рівні. Вимоги до спеціалістів, які використовують методики, які є предметом даної статті, взагалі не сформовані (разом з теоретичними основами). Проте усім очевидно, що це необхідно. Цьому процесу найбільше всього (на наш погляд) заважає комерціалізація даного напрямку. Опрацювання чи використання тієї чи іншої системи, переважним чином, стає маркетинговим ходом, який застосовується для отримання переваг перед конкурентами на ринку. В той же час зрозуміло, що вимоги як до фахівців, так і до тварин, повинні бути сформульовані, прийняті та затверджені профільними спеціалістами всіх рівнів, які повинні прийти до згоди щодо самого методу, стандартів методу та ефективності його застосування. Діалог повинен бути сформований на основі власних практичних досліджень, спостережень та підтверджених практичним досвідом даних. До цієї роботи мають бути залучені кінологи, лікарі різних профільних спеціальностей, психологи, викладачі-методисти, вихователі, тренери тощо. На даний момент, нажаль, такий діалог не розпочато, практичні дані не описані, не опрацьовані та не систематизовані.

Тобто прийняття певного стандарту (стандартів), нормативних документів (законів, актів та постанов) та наказів (конкретних вказівок від державних органів) на даний момент, на нашу думку, недоцільне, несвоєчасне та може призвести до ще більшої неврегульованості, безконтрольної комерціалізації цієї сфери, незацікавленості фахівців у впровадженні та дослідженні методів і, як наслідок, до повного регресу даного напрямку.

Висновки.

Враховуючи усе вищесказане можна констатувати наступне: Очевидно, що даний напрямок (залучення собак як помічників при роботі з людьми) має перспективи та представляє інтерес. Підтвердженням тому є той простий факт, що, навіть незважаючи на всі проблеми, які описані вище, даний напрямок розвивається (хоча і дуже повільно). Ми пропонуємо об’єднати зусилля та діяти разом, що призведе до максимальної ефективності та дозволить швидко запровадити технології, які дійсно працюють та допомагають.

Автори готові до співпраці з усіма фахівцями, які бажають досліджувати дану сферу. Також ми готові ділитися інформацією та приймати участь в наукових та практичних розробках, які стосуються предмету даної статті.

З повагою до всіх!