Сандра Фолтін¹, Світлана Костенко² та Ліза Марія Гленк³*

Оригінал статті розміщено за адресою: https://www.mdpi.com/2673-5318/7/3/101

Анотація

Хоча останні дослідження повідомляють про збільшення кількості випадків посттравматичного стресового розладу (ПТСР) серед українських біженців, доступ до даних з військових госпіталів і реабілітаційних центрів в Україні залишається обмеженим. Численні дослідження описують, що взаємодія з терапевтичними собаками допомагає зменшувати симптоми ПТСР шляхом надання емоційної підтримки, зниження гіперпильності, заохочення до соціальної взаємодії та сприяння фізіологічному зниженню рівня збудження. Однак потенційна роль застосування інтервенцій із залученням собак (*примітка – надалі в тексті буде використана загальна абревіатура ІзТ – Інтервенції із залученням Тварин, оскільки це є загальним терміном. В статті використана абревіатура DAI - інтервенції із залученням собак) в комплексі терапевтичних заходів під час триваючого конфлікту досі не була досліджена.

В цьому дослідженні були зібрані зразки слини до та після 20-хвилинної інтервенції за участю собак у солдатів та інших військовослужбовців з діагностованим ПТСР у Києві, Україна. Рівень кортизолу в слині оцінювався як біомаркер гострого фізіологічного напруження. Результати показали зниження рівня кортизолу в слині після ІзТ як у чоловіків, так і у жінок. Варто зазначити, що чоловіки демонстрували вищі рівні кортизолу в слині, ніж жінки, як до, так і після ІзТ. Отримані результати свідчать про те, що люди з встановленим діагнозом ПТСР отримують користь від підтримки собак завдяки зниженню гострого рівня збудження в умовах війни.

Обмеженнями дослідження є невеликий розмір вибірки та відсутність контрольної групи. Для зменшення високої поширеності психофізіологічного дистресу серед груп ризику, таких як військовослужбовці, необхідні подальші дослідження.

Ключові слова: послуги із залученням тварин; військові; госпіталь; стрес; кортизол у слині; війна; терапевтичний собака.

1. Вступ

Війна та криза створюють проблеми для громадського здоров’я та несуть масштабні та неминучі короткострокові і довгострокові наслідки для психічного здоров’я. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), поширеність психічних розладів серед населення, яке зазнало вплив війни, становить 22,1% [1], при цьому найпоширенішими станами є тривожні розлади, депресія та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) [2,3]. Більшість попередніх досліджень були зосереджені на вивченні психоемоційного стану та психічного здоров’я у післявоєнний період [4–6]. Ці дослідження показали, що переживання травматичних подій, особливо таких, які пов’язані із загрозою життю чи фізичній цілісності або спостереженням за шкодою, заподіяною іншим, значно підвищує ризик розвитку психічних розладів [7–9].

Особи, які переживають війну прямо чи опосередковано, є вразливими до широкого спектру психологічних і фізичних наслідків для здоров’я [10,11]. Hoppen & Morina (2019) повідомили, що 24% дорослих, які пережили війну, відповідали діагностичним критеріям ПТСР, а 23% — значного депресивного розладу; приблизно 50% з них одночасно відповідали критеріям комплексного ПТСР і депресії [11]. Ці результати узгоджуються з іншими дослідженнями, які показали, що приблизно 30% населення, яке зазнало впливу війни та вимушеного переміщення, страждають на ПТСР та/або значний депресивний розлад [9]. З огляду на високу поширеність і тяжкий характер ПТСР, цей розлад потребує особливої уваги.

Глобальна модель Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) для ПТСР включає шість симптомів, що складаються з трьох основних компонентів, кожен з яких, в свою чергу, представлений двома симптомами:

(a) повторне переживання травми в теперішньому часі,

(b) уникнення травматичних спогадів,

(c) постійне відчуття загрози, яке проявляється підвищеним рівнем збудження та гіперпильністю [12].

Типовими реакціями на травматичні стимули є боротьба, втеча або завмирання, що відображають реакції, закладені у природних механізмах виживання організму. Однак конкретний характер реакції людини може значно варіюватися в залежності від кількох чинників, зокрема віку, наявності попереднього травматичного досвіду, особистісних характеристик, соціально-економічного становища та генетичної схильності до стрес-асоційованих розладів [13,14]. Оприлюднені дані свідчать, що приблизно 36% дорослого населення України відповідають принаймні одному з критеріїв психічного розладу [14].

Варто зазначити, що цивільні особи, які постраждали від війни, часто демонструють вищу психологічну вразливість, ніж військовослужбовці, які можуть бути краще підготовленими до бойового стресу [15,16]. Нещодавні дослідження свідчать, що українські біженці, навіть якщо вони не брали безпосередньої участі у бойових діях, демонструють вищий рівень психологічного дистресу (*примітка: дистрес — це форма негативного стресу, який перевищує здатність людини адаптуватися), ніж військові комбатанти [17–19], що підкреслює глибокі та масштабні наслідки війни для психічного здоров’я. Водночас значна кількість українців, які взяли до рук зброю та вступили до лав збройних сил, є цивільними особами [20,21].

З одного боку, активний захист своєї країни може надавати людині глибоке відчуття мети та сенсу, потенційно чинячи захисний вплив на психологічне благополуччя. З іншого боку, цивільні комбатанти можуть мати підвищений ризик травмування через швидке залучення до бойових ролей за мінімальної попередньої підготовки або при повній її відсутності. Недостатня підготовка та брак оперативного досвіду можуть посилювати їхню вразливість до стресових реакцій [20,22,23]. Крім того, інтеграція цивільних осіб до військової служби часто відбувається без систематичного скринінгу психологічної чи фізичної придатності, що додатково підвищує ризик розвитку психічних проблем [20,24,25].

Цивільні комбатанти, як і професійні військовослужбовці, ймовірно, переживають розлуку з родинами та соціальними зв’язками — це фактор, який суттєво підвищує ймовірність психічних труднощів, оскільки соціальна підтримка є потужним буфером проти стресу [26,27]. Особливо високий рівень симптомів ПТСР спостерігався у жінок, людей старшого віку, а також осіб, які були переміщені або проживали на окупованих територіях [21].

Стрес є нормальною та адаптивною психофізіологічною реакцією на реальні або потенційні загрози, він допомагає організму справлятися з викликами [28]. Він має тимчасовий характер і зникає після усунення стресора. Негативний вплив стресу виникає тоді, коли він стає хронічним, надмірно інтенсивним або погано контрольованим, що призводить до глибокої дерегуляції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі (англ. HPA axis), яка починається з тривалого підвищення рівня глюкокортикоїдних гормонів, а згодом — їх виснаження [28].

Кортизол відіграє критично важливу роль у здатності людини адаптуватися до стресу, регулювати метаболізм та модулювати імунні реакції. Водночас його регуляція залежить від внутрішніх фізіологічних процесів, соціальної динаміки та умов навколишнього середовища, що робить його чутливим індикатором сукупного впливу стресу [28]. Підвищений рівень стресу був визначений як один із ключових психологічних наслідків триваючого російського вторгнення в Україну [29].

Гострий стрес характеризується каскадом емоційного та фізіологічного збудження, яке виникає протягом першого місяця після пережитої травматичної події. Проте у деяких людей дистрес зберігається значно довше після первинного інциденту [30]. Тривалий або повторний вплив стресорів, таких як насильство, розділення з близькими або втрата близьких, може суттєво підвищувати ризик тяжких порушень психічного здоров’я з часом, створюючи передумови для розвитку ПТСР [31,32].

Дослідження, що порівнюють військовополонених, діючих військовослужбовців і цивільних осіб, демонструють співіснування психологічного дистресу та ПТСР, а також індивідуальні відмінності в адаптації до повторних травматичних переживань [2,9,11,21]. Такі моделі вразливості узгоджуються з концепцією полівіктимізації (англ. polyvictimization model), яка передбачає, що вплив множинних форм віктимізації (примітка* віктимізація - це процес або ситуація, у якій людина стає жертвою насильства, шкоди, зловживання, травматичних подій чи інших форм негативного впливу). — таких як спостереження насильства, вимушене переміщення, втрата близьких та особисте ушкодження — створює кумулятивний ефект, який підвищує схильність до ПТСР, депресії та інших стрес-асоційованих розладів [11,25,31].

В сукупності ці результати підкреслюють масштабні ризики для психічного здоров’я, з якими стикаються як військовослужбовці, так і цивільне населення в умовах триваючого збройного конфлікту.

Kateryna та ін. (2023) [33] повідомили, що значний внесок у збереження емоційного та психічного благополуччя українців роблять тварини-компаньйони, а Elmously (2025) [34] підтвердив, що домашні тварини відіграють особливо важливу роль у підтримці психологічної стійкості переміщених українців. Військові мають тривалу й глибоко вкорінену історію взаємин з собаками [34], собаки виконували різноманітні ролі, зокрема розвідників і кур’єрів, а також були джерелом комфорту та емоційної підтримки [35–37].

Вплив собаки широко визнається корисними для здоров’я людини, особливо для осіб із ПТСР, є задокументовані позитивні ефекти для психічного здоров’я, фізичного благополуччя та загальної якості життя [38–42]. Показано, що взаємодія із собаками-асистентами або терапевтичними собаками допомагає зменшувати симптоми ПТСР шляхом надання емоційної підтримки, зниження гіперпильності, заохочення соціальної взаємодії та сприяння фізіологічним реакціям заспокоєння, таким як зниження рівня кортизолу та частоти серцевих скорочень [42–45].

Поведінкова активація через взаємодію людини й тварини є корисною у лікуванні ПТСР [46] та є важливим компонентом інтервенцій із залученням собак (канісінтервенцій). Присутність собаки також може сприяти зменшенню симптомів гіперзбудження, допомагаючи людині зосередитися на теперішньому моменті та зміцнюючи відчуття безпеки. Собаки допомагають відволікати увагу від негативних думок, емоцій чи нав’язливих спогадів. Відповідно, вони розглядаються як чинники заспокоєння, які допомагають регулювати психічний та емоційний стан у стресових ситуаціях [46,47].

Таким чином, вплив інтервенцій із залученням собак визнається як позитивний, однак попередні дослідження не змогли продемонструвати, що ці позитивні ефекти також досяжні в надзвичайних умовах, таких як ситуація триваючої війни. Це дослідження мало на меті вивчити вплив інтервенції за участю собаки на короткочасну секрецію кортизолу в слині у госпіталізованих військових в Україні.

2. Матеріали та методи

2.1. Учасники дослідження

У цьому дослідженні взяли участь військовослужбовці (n = 46; 33 чоловіки та 13 жінок), які проходили лікування у військовому госпіталі в Україні. Усі учасники мали клінічно підтверджений діагноз посттравматичного стресового розладу (ПТСР), встановлений відповідно до стандартизованих медичних діагностичних критеріїв та підтверджений кваліфікованими фахівцями у сфері психічного здоров’я.

Вік учасників визначався на основі дати народження, зазначеної в документах, на момент проведення інтервенції. Усі записи були перевірені на достовірність та повноту. Дані однієї сесії були позначені як несумісні з часовими рамками дослідження та виключені з аналізу. Стать фіксувалася відповідно до інформації в документації.

Рандомізація або контрольна група не застосовувалися через етичні та операційні обмеження в умовах клінічного середовища воєнного часу.

На момент рекрутингу та проведення інтервенції учасники проходили лікування у військовому госпіталі в Києві. Усі учасники були залучені за допомогою методу вибірки за зручністю (англ. convenience sampling). Додаткові подробиці не надаються з метою захисту безпеки та конфіденційності всіх учасників у контексті триваючої війни в Україні.

Кожен учасник дослідження підписав інформовану згоду. Відповідні форми двома мовами доступні в додаткових матеріалах. Участь у дослідженні була добровільною, і кожен учасник мав змогу у будь-який момент відмовитися від участі без пояснення причин.

2.2. Інтервенції із залученням собак (канісінтервенції) та забір слини

Сесії, що включали інтервенції із залученням собак (ІзТ, канісінтервенції) проводилися в період з 13 по 16 січня 2025 року. Усі учасники брали участь в одній інтервенційній сесії, запланованій по часу між 11:00 та 14:00, щоб зменшити потенційний вплив циркадних ритмів (*примітка циркадні ритми — це біологічні ритми організму, які регулюють фізіологічні та поведінкові процеси, наприклад, 24-годинні), аналогічно до попередніх експериментальних досліджень [48–50]. Для кожного учасника фіксувалася дата проведення сесії.

Команди, що здійснювали інтервенції, були залучені через оголошення в соціальних мережах. Критеріями залучення до дослідження для українських хендлерів були:

- досягнення повноліття (18+років);

- наявність чинного сертифіката (сертифікат ІзТ), виданого організацією, визнаною International Society for Animal Assisted Therapy або European Society for Animal Assisted Therapy [51,52], або проходження навчання за програмою DAI (інтервенції із залученням собак), сертифікованою ISAAT чи ESAAT.

Разом зі своїми сертифікованими хендлерами у сесіях цього дослідження взяли участь 17 собак. Дані про терапевтичних собак та їхніх провідників не були основним предметом цього дослідження, тому описані в іншій роботі [53].

Сесії являли собою структуровані активності із залученням тварин для стаціонарних пацієнтів тривалістю 20 хвилин кожна. Вони включали:

-  вступну фазу, під час якої учасник і терапевтичний собака мали можливість познайомитися та встановити контакт;

-  інтерактивну фазу, у межах якої проводилися заспокійливі або активізуючі вправи;

- завершальну фазу, під час якої хендлер надавав учаснику позитивний зворотний зв’язок та дякував за участь [53].

Забір слини проводився безпосередньо до та після сесії відповідно до рекомендацій виробника (LABOklin saliva swabs, LABOklin, Бад-Кіссінген, Німеччина).

Щоб мінімізувати контамінацію зразків, учасникам заборонялося вживати їжу та напої щонайменше за 30 хвилин до забору слини. Також учасників просили уникати вживання кофеїну перед інтервенцією.

Для збору слини тампон обережно поміщали у щічний простір приблизно на 40 секунд для достатнього насичення слиною, після чого його переносили до пробірки для збору, заморожували та зберігали до проведення аналізу.

Для визначення рівня кортизолу в слині використовувався імуноферментний аналіз (ELISA) (лабораторія Synevo Ukraine, Київ, Україна). Концентрації кортизолу (мкг/дл) вимірювалися відповідно до стандартизованого протоколу виробника.

2.3. Дизайн дослідження та статистичний аналіз

Для оцінки змін рівня кортизолу в слині, пов’язаних з інтервенціями із залучення собак (анімалоінтервенцій), використовувався внутрішньосуб’єктний спостережний дизайн типу «до–після» (англ. within-subject pre–post observational design).

Для всіх демографічних і сесійних змінних були обчислені описові статистичні показники. Неперервні змінні представлені у вигляді середніх значень та стандартних відхилень. Категоріальні змінні подані як частоти та відсоткові співвідношення. Дані подавалися як середнє ± стандартне відхилення (SD) для нормально розподілених змінних та як медіана з міжквартильним діапазоном (IQR) для змінних зі скошеним розподілом.

Нормальність розподілу даних кортизолу оцінювалася окремо для жінок і чоловіків за допомогою тесту Шапіро–Вілка, а також шляхом візуального аналізу boxplot-діаграм і гістограм.

Для жінок значення кортизолу мали приблизно нормальний розподіл:

- до інтервенції: W = 0.943, p = 0.326;

- після інтервенції: W = 0.940, p = 0.301.

Для чоловіків розподіл був ненормальним:

- до інтервенції: W = 0.873, p = 0.002;

- після інтервенції: W = 0.903, p = 0.008.

Внутрішньогрупові порівняння для жінок аналізувалися за допомогою парного t-тесту. Для чоловіків зміни між показниками до та після інтервенції аналізувалися за допомогою критерію знакових рангів Вілкоксона (англ. Wilcoxon signed-rank test).

Відмінності між жінками та чоловіками оцінювалися за допомогою U-критерію Манна–Вітні для непараметричних даних.

Додатково було проведено двофакторний змішаний дисперсійний аналіз (англ. two-way mixed ANOVA), у якому:

- фактором внутрішньогрупового порівняння був Час (до vs. після інтервенції),

- фактором міжгрупового порівняння — Стать (чоловіки vs. жінки).

Статистична значущість встановлювалася на рівні p < 0.05.

Для параметричних тестів обчислювався показник Cohen’s d, а для непараметричних — коефіцієнт r.

Для аналізу ефекту інтервенції у групі учасників використовувався парний t-тест для порівняння рівнів кортизолу до та після інтервенції.

Для оцінки розміру ефекту обчислювалися:

Cohen’s d (для t-тесту), часткова eta-квадрат (ηP²) для дисперсійного аналізу ANOVA.

Відповідно до загальноприйнятих критеріїв інтерпретації:

Cohen’s d = 0.20 — малий ефект,

0.50 — середній ефект,

0.80 — великий ефект [54,55];

а для ηP²:

0.01 — малий ефект,

0.06 — середній ефект,

0.14 — великий ефект [55,56].

Для оцінки взаємозв’язку між віком та рівнем кортизолу до і після інтервенції використовувалися кореляції Спірмена.

Усі статистичні аналізи проводилися за допомогою програмного забезпечення IBM SPSS Statistics (IBM, Армонк, Нью-Йорк, США).

3. Результати

3.1. Демографічні характеристики

Вік учасників дослідження варіювався від 18 до 63 років, причому більшість становили чоловіки (див. Таблицю 1). Середній вік учасників (± SD) становив 36,1 ± 10,2 року. Тест Шапіро–Вілка не був статистично значущим (W = 0.97, p = 0.34), що свідчить про відповідність розподілу віку учасників припущенню про нормальність.

3.2. Внутрішньогрупове порівняння

Описові дані свідчать, що жінки демонстрували нижчі рівні кортизолу, ніж чоловіки, в обох часових точках забору зразків (див. Таблицю 2).

Статистичний аналіз показав, що рівень кортизолу в слині у чоловіків достовірно знизився після інтервенції (критерій знакових рангів Вілкоксона: W = 570, p < 0.001, r = 0.61), що відповідає великому розміру ефекту.

Аналогічно, у жінок також спостерігалося статистично значуще зниження рівня кортизолу після інтервенції, причому ефект також був великим (парний t-тест: t(12) = 4.12, p = 0.001, Cohen’s d = 1.14) (див. Рисунок 1). 

Рисунок 1. Концентрації кортизолу в слині (Mn ± SD) у чоловіків та жінок до і після інтервенцій за участю собак (ІзТ) (p < 0.01 = **, p < 0.001 = ***).

3.3. Міжгрупове порівняння

Як показано в Таблиці 3, чоловіки демонстрували статистично значуще вищі базові рівні кортизолу до інтервенції порівняно з жіночою групою (Mann–Whitney U = 179, p = 0.031, r = 0.34). Також концентрації кортизолу у чоловіків залишалися вищими після інтервенції порівняно з жіночою групою (Mann–Whitney U = 154, p = 0.042, r = 0.33).

Двофакторний змішаний дисперсійний аналіз (англ. two-way mixed ANOVA) показав статистично значущий основний ефект (вплив) Часу (англ. effect of Time), що підтверджує загальне зниження рівня кортизолу в слині (p < 0.001), а також основний ефект (вплив) Статі (англ. effect of Gender), який свідчить про вищі рівні кортизолу у чоловіків (p < 0.05).

Водночас взаємодія Час × Стать (англ. Time × Gender interaction) не була статистично значущою, що вказує на подібне зниження рівня кортизолу в обох статевих групах.

Щодо зв’язку з віком, кореляційний аналіз Спірмена не виявив статистично значущого взаємозв’язку між віком та концентраціями кортизолу: до інтервенції: ρ ≈ −0.007, p = 0.963; після інтервенції: ρ ≈ 0.013, p = 0.931.

4. Обговорення

В цьому дослідженні вивчався вплив однієї 20-хвилинної сесії інтервенції за участю собак (ІзТ) на концентрацію кортизолу в слині у госпіталізованих українських військовослужбовців чоловічої та жіночої статі.

Вплив збройного конфлікту створює значний ризик розвитку психологічних розладів як для військових, так і для цивільного населення [21,57]. Багато українців взяли в руки зброю, офіційно вступивши до лав армії або ставши добровольцями серед цивільних учасників бойових дій. Як додатковий інструмент підтримки психічного здоров’я, інтервенції за участю собак (канісінтервенції) почали використовуватися для зменшення стресу та покращення психологічного благополуччя у популяціях, що зазнали травматичного досвіду.

На перший погляд, отримані нами дані свідчать про те, що ІзТ знижували рівень кортизолу як у чоловіків, так і у жінок, демонструючи великі розміри ефекту. Це підтверджує, що короткі структуровані взаємодії з терапевтичними собаками послаблюють гострі стресові реакції у групі високого ризику.

Більшість наявних досліджень психологічних наслідків війни проводилися переважно в післявоєнних умовах, тому наші дані, зібрані безпосередньо в умовах активної війни, заповнюють важливу прогалину в науковій літературі.

Чоловіки демонстрували вищі базові концентрації кортизолу в слині та більше абсолютне зниження показників після інтервенції. У жінок також спостерігалося зниження рівня кортизолу, хоча вихідні значення були нижчими, що узгоджується з попередніми дослідженнями, які вказують на відмінності фізіології стресу залежно від статі [58].

Варто зазначити, що попередні дослідження показують: тривалий вплив війни призводить до зниження довгострокових рівнів кортизолу, визначених за допомогою аналізу волосся [59].

Попри ці відмінності, зниження рівня кортизолу після ІзТ було подібним у представників обох статей. Це особливо цікаво, оскільки дослідження свідчать, що жінки загалом є більш вразливими до психотравм і демонструють стабільно вищі рівні тривоги, депресії, порушень самоорганізації (DSO), ПТСР та комплексного ПТСР [7,35,60].

В Україні жінки, люди старшого віку, а також особи, які були переміщені або проживають на окупованих територіях, за повідомленнями мали особливо високий рівень симптомів ПТСР [21].

Вік не був пов’язаний ні з базовими, ні з післяінтервенційними рівнями кортизолу, що свідчить про те, що стрес-знижувальний ефект ІзТ може бути ефективним у різних вікових групах дорослого населення цієї вибірки.

Ці результати свідчать про те, що ІзТ можуть ефективно модулювати фізіологічний стрес як у чоловіків, так і у жінок навіть у популяціях, які перебувають у середовищі з високим рівнем стресу.

Відповідно до моделі «стрес–діатез» (*примітка: модель стресу-діатезу (англ. stress–diathesis model) — це психологічна і психіатрична модель, яка пояснює, як виникають психічні розлади через поєднання двох факторів: діатез – вразливість (наскільки людина вразлива зсередини) та стрес (зовнішній фактор)), психічне здоров’я є динамічним результатом взаємодії між зовнішніми стресовими чинниками та індивідуальною вразливістю [58,61].

Емпіричні дослідження підтверджують роль собак у формуванні психологічної стійкості. Собаки забезпечують підтримку, виступаючи емоційною опорою та практичними помічниками, а їхня присутність сприяє зменшенню стресу й тривоги, підтримує резильєнтність та полегшує процес відновлення [62,63].

Дослідження показують, що взаємодія із собаками може призводити до зниження рівня кортизолу та одночасно стимулювати вивільнення окситоцину, посилюючи відчуття зв’язку та безпеки [63,64].

Kateryna та ін. (2023) [33] повідомили, що домашні тварини суттєво сприяють збереженню емоційного та психічного благополуччя українців під час триваючої війни. Також Elmously (2025) підтвердив важливість присутності тварин для підтримки психологічної стійкості переміщених осіб [34].

Військові мають тривалу й глибоко вкорінену історію взаємин з собаками, оскільки собаки виконували як оперативні ролі (наприклад, розвідників, кур’єрів чи учасників бойових дій), так і функції емоційної підтримки [40,41,65].

З точки зору механізмів впливу, взаємодія з собаками може зменшувати гіперпильність, сприяти соціальній взаємодії та запускати фізіологічні реакції заспокоєння, включаючи зниження частоти серцевих скорочень і рівня кортизолу, що узгоджується зі зниженням кортизолу, зафіксованим у нашому дослідженні [42,43,45,47].

Поведінкова активація, ефект «заземлення» (англ. grounding) та відволікання від нав’язливих думок додатково підтверджують роль собак у регуляції емоційних станів, особливо в стресових та травматичних умовах [49,65–67].

Навіть короткі інтервенції за участю тварин можуть спричиняти вимірювані фізіологічні переваги [67]; як показано в цьому дослідженні, 20-хвилинні сесії ІзТ (інтервенції за участю собак) призводили до змін у рівні гострого збудження (активації). Подібно до цього, Haluza та ін. (2025) [50] повідомили про порівнювані зниження рівня кортизолу в слині під час 20-хвилинного відвідування лісу, коли учасники спокійно сиділи та спостерігали за довкіллям, у порівнянні з контрольною групою, яка залишалася в міському середовищі.

Наші результати додатково узгоджуються з нещодавніми систематичними дослідженнями, які демонструють психологічні переваги здійснення ІзТ для військових та травма-експонованих популяціях. Chirico та ін. (2022) [39] виявили, що ІзТ знижують тяжкість симптомів ПТСР у військовослужбовців і ветеранів, тоді як Leighton та ін. (2022) [41] повідомили, що терапевтичні собаки забезпечують клінічно значуще зменшення симптомів ПТСР і покращення психічного та соціального здоров’я. Додатково дослідження в українських популяціях під час конфлікту вказують, що тварини-компаньйони сприяють емоційній стійкості та психічному благополуччю, особливо серед переміщених цивільних осіб і військових у ситуаціях високого стресу [37,38].

У сукупності ці дані надають переконливі докази того, що ІзТ можуть підтримувати психологічну та фізіологічну регуляцію стресу в популяціях, що зазнали травматичного впливу. Таким чином, ІзТ можуть бути важливим ресурсом для зменшення психологічного впливу триваючої війни в Україні на всі залучені групи населення. У зонах конфлікту ІзТ можуть забезпечувати комфорт і супровід, посилюючи психічну підтримку та виступаючи як один із ефективних заходів для подолання ПТСР, тривоги та депресії.

Наслідки наших результатів є значущими як для чоловіків, так і для жінок, військових і цивільних, для оцінки ролі інтервенцій з тваринами в сфері психічного здоров’я. Регуляція гострого стресу за допомогою ІзТ може доповнювати існуючі психотерапевтичні підходи, пропонуючи низькостигматизований, немедикаментозний допоміжний інструмент, який може застосовуватися навіть в умовах обмеженої операційної можливості. Виявлені великі розміри ефекту свідчать, що ІзТ можуть бути інтегровані в ширші програми управління стресом у військових або цивільних, особливо для популяцій із ризиком ПТСР або підвищеного стресу через бойові дії, переміщення або інший травматичний досвід [67,68].

Варто зазначити, що було б корисно включити контрольну групу, яка брала б участь в альтернативних активностях без присутності собаки, щоб довести, що зниження рівня кортизолу було причинно пов’язане саме з ІзТ.

Можливість узагальнити ці дані обмежена пілотним характером дослідження та умовами активного конфлікту. Обмеження дослідження стосуються методології вибірки за зручністю, використання рівня кортизолу в слині як єдиного біомаркера фізіологічного збудження та відносно малого розміру вибірки.

У ідеалі бажаними були б кілька подальших сесій для кожного пацієнта, щоб перевірити, чи відтворюється спостережуване зниження кортизолу після сесії. Було б цікаво доповнити дані про кортизол стандартизованими шкалами для оцінки суб’єктивно сприйманого стресу та афективних станів. Також якісні дані, такі як візуально-аналогові шкали, були б корисними для доповнення фізіологічних даних. Відповідно, майбутні дослідження повинні розглянути додаткові біомаркери або використати інші неінвазивні методи для моніторингу стресових реакцій [69].

5. Висновки

Підсумовуючи, зниження концентрації кортизолу в слині як у чоловіків, так і у жінок-учасників надає попередні докази того, що короткі поведінкові інтервенції за участю терапевтичних собак можуть зменшувати фізіологічний стрес у осіб із діагностованим ПТСР. Наші результати підтримують потенційну роль ІзТ (канісінтервенції) як ефективного немедикаментозного, низькостигматизованого втручання для зниження фізіологічного стресу та підтримки адаптації до несприятливих умов у популяціях в зонах високого ризику, таких як активна зона бойових дій. Наші пілотні результати однозначно потребують подальшого вивчення. Майбутні дослідження повинні включати більший розмір вибірки та відповідну контрольну групу для отримання більш надійних результатів.

Існуючі дослідження ще не надали переконливих доказів щодо конкретних фізіологічних механізмів, через які проявляються у вигляді переваг взаємодії людини і тварини. Тому необхідний більш комплексний синтез наявних доказів для розуміння потенційного впливу взаємодії людини і собаки як на фізичне, так і на психологічне здоров’я, а також для виявлення базових механізмів, що опосередковують ці ефекти.

Програми ІзТ можуть бути розроблені для включення в структуровану інтегровану систему охорони здоров’я, а зацікавлені сторони в Україні можуть надати вкрай необхідну додаткову підтримку постраждалим від війни, зрештою сприяючи їхньому відновленню та одужанню.

Авторський внесок

Концептуалізація — S.F. і S.K.; методологія — S.F. і S.K.; програмне забезпечення — S.F.; валідація — S.F. і L.M.G.; формальний аналіз — S.F.; дослідження — S.F.; ресурси — S.F.; обробка даних — S.F.; написання (первинний варіант) — S.F. і L.M.G.; рецензування та редагування — S.F. і L.M.G.; нагляд — S.F.; адміністрування проєкту — S.F. і S.K.; отримання фінансування — S.F. Усі автори ознайомилися з фінальною версією рукопису та погодилися з її публікацією.

Заява етичного комітету

Дослідження відповідає етичним принципам Гельсінської декларації та було схвалене відповідною комісією з біоетики Національного університету біоресурсів і природокористування України (протокол № 025/2024, дата затвердження — 30 грудня 2024 року). Усі учасники надали письмову інформовану згоду. Особливу увагу приділено захисту вразливих груп, включаючи осіб, постраждалих від війни та травми.

Доступність даних

Персональні дані недоступні через етичні та конфіденційні обмеження.

Конфлікт інтересів

Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Посилання

1. Charlson, F.; Van Ommeren, M.; Flaxman, A.; Cornett, J.; Whiteford, H.; Saxena, S. New WHO prevalence estimates of mental disorders in conflict settings: A systematic review and meta-analysis. Lancet 2019, 394, 240–248.

2. Bryant, R.A.; Hadzi-Pavlovic, D. The course of symptoms over time in people with posttraumatic stress disorder. Psychol. Trauma 2025, 17, 131.

3. Kakaje, A.; Al Zohbi, R.; Hosam Aldeen, O.; Makki, L.; Alyousbashi, A.; Alhaffar, M.B.A. Mental disorder and PTSD in Syria during wartime: A nationwide crisis. BMC Psychiatry 2021, 21, 2.

4. Opaas, M.; Hartmann, E.J. Traumatized refugees in psychotherapy: Long-term changes in personality, mental health, well-being, and exile life functioning. J. Nerv. Ment. Dis. 2021, 209, 859–871.

5. Kashdan, T.B.; Mishra, A.; Breen, W.E.; Froh, J.J. Gender differences in gratitude: Examining appraisals, narratives, the willingness to express emotions, and changes in psychological needs. J. Pers. 2009, 77, 691–730.

6. Abu-El-Noor, M.K.; Abu-El-Noor, N.I.; Alswerki, M.; Naim, F.N.; Elessi, K.A.; Al-Asmar, Y.Z.; Afifi, T. Post-traumatic stress disorder among victims of great march of return in the Gaza Strip, Palestine: A need for policy intervention. Arch. Psychiatr. Nurs. 2022, 36, 48–54.

7. Johnson, B.N.; Kivity, Y.; Rosenstein, L.K.; LeBreton, J.M.; Levy, K.N. The association between mentalizing and psychopathology: A meta-analysis of the Reading the Mind in the Eyes task across psychiatric disorders. Clin. Psychol. Sci. Pract. 2022, 29, 423.

8. Wagner, A.J.; Reifegerste, D. Real men don’t talk? Relationships among depressiveness, loneliness, conformity to masculine norms, and male non-disclosure of mental distress. SSM Ment. Health 2024, 5, 100296.

9. Steel, Z.; Chey, T.; Silove, D.; Marnane, C.; Bryant, R.A.; Van Ommeren, M. Association of torture and other potentially traumatic events with mental health outcomes among populations exposed to mass conflict and displacement: A systematic review and meta-analysis. J. Am. Med. Assoc. 2009, 302, 537–549.

10. Karatzias, T.; Murphy, P.; Cloitre, M.; Bisson, J.; Roberts, N.; Shevlin, M.; Hyland, P.; Maercker, A.; Ben-Ezra, M.; Coventry, P.; et al. Psychological interventions for ICD-11 complex PTSD symptoms: Systematic review and meta-analysis. Psychol. Med. 2019, 49, 1761–1775.

11. Hoppen, T.H.; Morina, N. The prevalence of PTSD and major depression in the global population of adult war survivors: A meta-analytically informed estimate in absolute numbers. Eur. J. Psychotraumatol. 2019, 10, 1578637.

12. World Health Organization. Clinical Descriptions and Diagnostic Requirements for ICD-11 Mental, Behavioural and Neurodevelopmental Disorders; World Health Organization: Geneva, Switzerland, 2024.

13. Cloitre, M.; Khan, C.; Mackintosh, M.A.; Garvert, D.W.; Henn-Haase, C.M.; Falvey, E.C.; Saito, J. Emotion regulation mediates the relationship between ACES and physical and mental health. Psychol. Trauma 2019, 11, 82.

14. Krasnodemska, I.; Savitskaya, M.; Berezan, V.; Tovstukha, O.; Rodchenko, L. Psychological consequences of warfare for combatants: Ways of social reintegration and support in Ukraine. Amazon. Investig. 2023, 12, 78–87.

15. Giacomuzzi, S.; Kocharian, A.; Barinova, N.; Barinov, S. Experiencing and coping with trauma in warfare and military conflicts. Psychol. Couns. Psychother. 2021, 16, 40–44.

16. Murthy, R.S.; Lakshminarayana, R. Mental health consequences of war: A brief review of research findings. World Psychiatry 2006, 5, 25. Available online: https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC1472271/ (accessed on 14 July 2025).

17. Chudzicka-Czupała, A.E.; Zhou, N.; Tay, A.; Chiang, S.K.; Capi´nska, M.; Pomyluiko, V.; Ostafi´nska-Molik, B.; Czupała, M.; Zywiołek-Szeja, M.; Yen, C.-F.; et al. Mental health, psychological wellbeing, and coping with stress by Ukrainian war refugees ˙ staying in Poland. Front. Public Health 2025, 13, 1731764.

18. Lushchak, O.; Velykodna, M.; Bolman, S.; Strilbytska, O.; Berezovskyi, V.; Storey, K.B. Prevalence of stress, anxiety, and symptoms of post-traumatic stress disorder among Ukrainians after the first year of Russian invasion: A nationwide cross-sectional study. Lancet Reg. Health Eur. 2024, 36, 100773.

19. Krupelnytska, L.; Yatsenko, N.; Morozova-Larina, O. Longitudinal trajectories of post-traumatic stress among Ukrainian refugees: A cohort study. Chronic Stress 2026, 10, 24705470261422385.

20. Bryant, R.A.; Schnurr, P.P.; Pedlar, D. Addressing the mental health needs of civilian combatants in Ukraine. Lancet Psychiatry 2022, 9, 346–347.

21. Zasiekina, L.; Duchyminska, T.; Bifulco, A.; Bignardi, G. War trauma impacts in Ukrainian combat and civilian populations: Moral injury and associated mental health symptoms. Mil. Psychol. 2024, 36, 555–566.

22. Stadnik, O.; Vaniushyna, O.; Khodus, O.; Boiko, V.; Gaivoronska, T.; Dievochkina, N. The problematics of value orientations in the discourse of contemporary Ukraine. Cad. Educ. Tecnol. Soc. 2025, 18, 224–233.

23. Melnyk, Y.; Stadnik, A.; Mykhaylyshyn, U.; Pypenko, I. The Impact of War on Mental Health of Young Students. Intern. J. Psychol. Psychol. Ther. 2025, 25, 245–254.

24. Anjum, G.; Aziz, M.; Hamid, H.K. Life and mental health in limbo of the Ukraine war: How can helpers assist civilians, asylum seekers and refugees affected by the war? Front. Psychol. 2023, 14, 1129299.

25. Pavlova, I.; Rogowska, A.M. Exposure to war, war nightmares, insomnia, and war-related posttraumatic stress disorder: A network analysis among university students during the war in Ukraine. J. Affect. Disord. 2023, 342, 148–156.

26. Pavlova, I.; Krauss, S.; McGrath, B.; Cehajic-Clancy, S.; Bodnar, I.; Petrytsa, P.; Synytsya, T.; Zhara, H. Individual and contextual predictors of young Ukrainian adults’ subjective well-being during the Russian-Ukrainian war. Appl. Psychol. Health Well-Being 2024, 16, 886–905.

27. Zhdanova, I.; Shakhova, O.; Rodenkova, V. Mental states dynamics in civilians during the war in Ukraine. Visnyk Karazin Kharkiv Natl. Univ. 2023, 74, 7–12.

28. Glenk, L.M.; Kothgassner, O.D. Life out of balance: Stress-related disorders in animals and humans. In Comparative Medicine; Jensen-Jarolim, E., Ed.; Springer: Cham, Switzerland, 2017; pp. 95–112.

29. Ben-Ezra, M.; Mor-Ben-Ishai, S.; Hamama-Raz, Y.; Bachem, R.; Leshem, E.; Levin, Y. The association between negative war-related beliefs and probable PTSD and complex PTSD among Ukrainians during the 2022 Russian invasion. Psychiatry Res. 2024, 339, 116051.

30. Kokun, O. The stability of mental health during war: Survey data from Ukraine. J. Loss Trauma 2025, 30, 242–263.

31. Kurapov, A.; Balashevych, O.; Borodko, Y.; Vovk, Y.; Borozenets, A.; Danyliuk, I. Psychological well-being of Ukrainian civilians: A data report on the impact of traumatic events on mental health. Front. Psychol. 2025, 16, 1553555.

32. Naeem, A.; Sikder, I.; Wang, S.; Barrett, E.S.; Fiedler, N.; Ahmad, M.; Nguyen, U.-S.D.; Martsenkovskyi, D.; Holovanova, I.; Hicks, M.H.-R.; et al. Parent-child mental health in Ukraine in relation to war trauma and drone attacks. Compr. Psychiatry 2025, 139, 152590.

33. Kateryna, M.; Trofimov, A.; Vsevolod, Z.; Tetiana, A.; Liudmyla, K. The role of pets in preserving the emotional and spiritual wellbeing of Ukrainian residents during Russian hostilities. J. Relig. Health 2023, 62, 500–509.

34. Elmously, A. No One Behind: A Visual Sentiment Analysis of Refugees from Gaza and Ukraine Saving Their Pets. Int. J. Semiot. Law 2025, 38, 2519–2546.

35. Jones, K.R. Beastly Britain: An Animal History; Yale University Press: New Haven, CT, USA, 2025.

36. Lemish, M.G. War Dogs: A History of Loyalty and Heroism; University of Nebraska Press: Lincoln, NE, USA, 2022.

37. Alger, J.M.; Alger, S.F. Canine soldiers, mascots, and stray dogs in US wars: Ethical considerations. In Animals and War; Brill: Leiden, The Netherlands, 2013; pp. 77–104.

38. Beetz, A.; Schöfmann, I.; Girgensohn, R.; Braas, R.; Ernst, C. Positive effects of a short-term dog-assisted intervention for soldiers with post-traumatic stress disorder—A pilot study. Front. Veter. Sci. 2019, 6, 170.

39. Maran, D.A.; Capitanelli, I.; Cortese, C.G.; Ilesanmi, O.S.; Gianino, M.M.; Chirico, F. Animal-assisted interventions and posttraumatic stress disorder of military workers and veterans: A systematic review. Animals 2022, 12, 383.

40. Nieforth, L.O.; Leighton, S.C. Animal-assisted interventions for military families: A systematic review. Front. Public Health 2024, 12, 1372189.

41. Leighton, S.C.; Nieforth, L.O.; O’Haire, M.E. Assistance dogs for military veterans with PTSD: A systematic review, meta-analysis, and meta-synthesis. PLoS ONE 2022, 17, e0274960.

42. Nieforth, L.O.; Leighton, S.C. Animal-assisted interventions for military families: A synthesis of the current evidence. In Handbook on Animal-Assisted Therapy; Academic Press: Cambridge, MA, USA, 2025; pp. 437–447.

43. Leighton, S.C.; Rodriguez, K.E.; Zhuang, R.; Jensen, C.L.; Miller, E.A.; Sabbaghi, A.; O’Haire, M.E. Psychiatric service dog placements are associated with better daily psychosocial functioning for military veterans with posttraumatic stress disorder. Psychol. Trauma 2023, 16, S707–S717.

44. Rodriguez, K.E.; Bryce, C.I.; Granger, D.A.; O’Haire, M.E. The effect of a service dog on salivary cortisol awakening response in a military population with posttraumatic stress disorder (PTSD). Psychoneuroendocrinology 2018, 98, 202–210.

45. Etherton, J.L.; Farley, R. Behavioral activation for PTSD: A meta-analysis. Psychol. Trauma 2022, 14, 894.

46. Maoz, I.; Zubedat, S.; Dolev, T.; Aga-Mizrachi, S.; Bloch, B.; Michaeli, Y.; Eshed, Y.; Grinstein, D.; Avital, A. Dog training alleviates PTSD symptomatology by emotional and attentional regulation. Eur. J. Psychotraumatol. 2021, 12, 1995264.

47. Vitte, P.; Bragg, K.; Graham, D.; Davidson, J.; Bratten, T.; Angus-Leppan, G. The role of canines in the treatment of posttraumatic stress disorder: A systematic review. Psychol. Trauma 2021, 13, 899.

48. Jöhr, J.; Martinez, T.; Marquis, R.; Bruce, S.; Binz, P.A.; Rey, S.; Hafner, G.; Attwell, C.; Diserens, K. Measuring Salivary Cortisol to Assess the Effect of Natural Environments on Stress Level in Acute Patients with Severe Brain Injuries: An Exploratory Study. Cureus 2023, 15, e44878.

49. Glenk, L.M.; Kothgassner, O.D.; Felnhofer, A.; Gotovina, J.; Pranger, C.L.; Jensen, A.N.; Mothes-Luksch, N.; Goreis, A.; Palme, R.; Jensen-Jarolim, E. Salivary cortisol responses to acute stress vary between allergic and healthy individuals: The role of plasma oxytocin, emotion regulation strategies, reported stress and anxiety. Stress 2020, 23, 275–283.

50. Haluza, D.; Kersten, P.; Lazic, T.; Steinparzer, M.; Godbold, D. Unlocking the power of nature: Insights from a 20-minute forest visit on well-being. Forests 2025, 16, 792.

51. International Society for Animal Assisted Therapy (ISAAT). Available online: https://isaat.org/de/home-2/ (accessed on 12 January 2026).

52. European Society for Animal Assisted Therapy (ESAAT). Available online: https://www.esaat.org/ (accessed on 12 January 2026).

53. Foltin, S.; Kostenko, S.; Hartwig, A.D.; Glenk, L.M. War exposure and canine cortisol responses: Country differences in cortisol profiles of therapy dogs. Animals 2026, 16, 381.

54. Cohen, J. Set correlation and contingency tables. Appl. Psychol. Meas. 1988, 12, 425–434.

55. Martin, E.L.; Martinez, D.A. The effect size in scientific publication. Educ. XX1 2023, 26, 9–17.

56. Richardson, J.T. Eta squared and partial eta squared as measures of effect size in educational research. Educ. Res. Rev. 2011, 6, 135–147.

57. Haydabrus, A.; Santana-Santana, M.; Lazarenko, Y.; Giménez-Llort, L. Current war in Ukraine: Lessons from the impact of war on combatants’ mental health during the last decade. Int. J. Environ. Res. Public Health 2022, 19, 10536.

58. Reschke-Hernández, A.E.; Okerstrom, K.L.; Bowles Edwards, A.; Tranel, D. Sex and stress: Men and women show different cortisol responses to psychological stress induced by the Trier social stress test and the Iowa singing social stress test. J. Neurosci. Res. 2017, 95, 106–114.

59. Skinner, A.T.; Pavlov, I.; Godwin, J.; Reilly, E.B.; Georgiades, A. Hair cortisol concentrations among youth in Ukraine: Associations with war experiences and post-traumatic-stress symptoms. Psychoneuroendocrinology 2026, 186, 107761.

60. Hut, ul, A.; Holman, A.C.; Hut,ul, T.D. Complex posttraumatic stress disorder and prolonged grief disorder in times of war: Diagnostic symptoms and impact on the mental health of Ukrainian civilians during the Russia–Ukraine war. Psychol. Trauma 2025, Epub ahead of print, 1–12.

61. Treur, J. How environment and epigenetics lead to reduced self-regulation and the development of related mental disorders: A computational multi-level adaptive dynamical system analysis. In Studies in Systems, Decision and Control; Springer: Cham, Switzerland, 2025.

62. Barker, S.B.; Barker, R.T. The safety of therapy dog teams. J. Anim. Ass. Ther. 2014, 7, 1–15.

63. Barker, S.B.; Knisley, J.; Barker, R.T. Animal-assisted intervention for trauma: A systematic review. Hum. Anim. Inter. Bull. 2020, 8, 10–20.

64. Telfer, S.; Granger, A. The role of therapy dogs in disaster relief: An exploratory study. Disaster Man 2019, 27, 129–139.

65. Sokulskyi, I.M.; Dunaievska, O.F.; Goralskyi, L.P.; Radzyhovskyi, M.L.; Gutyj, B.V. Service dogs in military affairs: Historical development and significance under martial law. Sci. Messenger LNU Veter. Med. Biotechnol. 2025, 27, 195–202.

66. Yotanyamaneewong, S.; Junla, D.; Brown, J.L.; Siriapaipant, N.; Yodkamol, N.; Prachasilchai, W.; Saengthong, A.; Sanguansak, P.; Kankonsue, T.; Punyapornwithaya, V.; et al. The impact of canine-assisted intervention on stress reduction among university students in Thailand. PLoS ONE 2025, 20, e0318777.

67. Kiiroja, L.; Gadbois, S.; Stewart, S.H. A Critical analysis of service dogs within canine-assisted interventions for PTSD. In The Palgrave Handbook of Human-Animal Interactions in the Global Context of Climate Change, Disasters, and Other Crises; Springer: Cham, Switzerland, 2025; pp. 535–566.

68. Krause-Parello, C.A.; Friedmann, E.; Taber, D.; Zhu, H.; Quintero, A.; Yount, R. Veterans training service dogs for other veterans: An animal-assisted intervention for post-traumatic stress disorder. Behav. Sci. 2025, 15, 1180.

69. Glenk, L.-M. Trends in Animal Welfare Research in Animal-Assisted Interventions. In Handbook on Animal-Assisted Therapy; Elsevier: Amsterdam, The Netherlands, 2025; pp. 235–248.