Що робити на початку заняття із залученням собаки в роботі з групою дітей (також дітей з особливими потребами), щоб сесія проходила правильно та продуктивно?

Питання, яке ми чуємо від багатьох початківців: «Коли ми приходимо з собакою у групу, діти дуже збуджені, бігають, усі хочуть доторкнутися, погратися та потримати собаку. Як зробити так, щоб сесія пройшла успішно і безпечно для дітей та собаки?»

Це дуже актуальне питання, яке турбує спеціалістів-початківців, які приходять працювати в групи з нормотиповими дітьми, або дітьми з особливими потребами, бо це дійсно перший виклик для будь-якого початківця. Перш за все, треба зрозуміти, що якщо ти заходиш у групу з собакою і там повний хаос (діти бігають, кричать, не слухаються) продуктивна сесія в такому стані не відбудеться. І це нормально, бо ми працюємо не лише з собакою, а й із груповою динамікою.

Робота має бути командною!

Зазвичай фахівець з собакою (провідник) приходить працювати у закладах, де є персонал – тобто люди мають постійний контакт з дітьми  (вихователі, психологи або інші спеціалісти). Тому спеціаліст, який знає цих дітей і їхні реакції, спочатку заходить і організовує простір, допомагає дітям заспокоїтись, проводить короткі активності на зниження рівня емоційного тонусу: (“потупотіли–похлопали–покричали”, або інші вправи, в залежності від стану, діагнозів та за потреби) та пояснює правила взаємодії. Лише коли загальний фон стає більш-менш робочим,  провідник заходить разом із собакою.

У цей момент завдання провідника:

1. Зберігати спокій

• Поводитися спокійно, без різких рухів і гучних звуків, щоб уникнути сенсорного перевантаження. Діти вже помітили собаку — реакція розпочалася, тому завдання — задати спокійний тон.

• за допомогою тихих, плавних рухів регулювати тонус групи, не даючи собаці стресувати.

2. Не піддаватися на емоційні сплески дітей:

• Коли діти збуджені чи гіперактивні, не залучатися до їхніх емоцій. За будь-яких обставин залишатися стабільно спокійними та передбачуваними.

• Це завдання для обох: і собаки і провідника.

3. Передбачуваність поведінки собаки:

• Показати, що собака займається своїми звичними справами — жує, лежить, розслаблено перевертається на спину, щоб діти бачили, що собака спокійна;

• Головний ключ — у передбачуваності дій собаки. Навіть якщо дитина намагається спровокувати собаку до гри, наприклад у «доганялки», собака залишається сфокусованою на мисці з ласощами: в цей час спокійно давати собаці по одній корминці, він повільно жує — це створює медитативний стан, який мимоволі заспокоює дитину, і вона починає просто спостерігати.

4. Пояснення принципу

• Важливо не «сигналізувати» словами чи рухами, а демонструвати спокій та стабільність власною поведінкою. Тоді у дитини з’являється інший емоційний посил — і, відповідно, інша реакція та дії.

• Діти самі мають побачити, зацікавитися. Саме тому слід просто спокійно заходити і не пропонувати комунікацію, а чекати зацікавленого спостереження. Перший імпульс — активну реакцію — слід пропустити, дати час стабілізуватися. І починати працювати у спокійному, більш-менш рівному середовищі. Так дітям легше самостійно впоратися з емоціями.