Обличчя як зона дослідження світу
Практика терапії за участю тварин, опис сесії та методичні рекомендації.
Embedded Files
Лариса Грибанова,
кінолог-інструктор, кінолог-рятівник, каністерапевт
Перший дотик головою — тактильно-нюхова розвідка.
Пацієнт: Маша, 5 роки, ДЦП, немовлинева, лежача.
Команда:
Реабілітолог — Іванна Щуцька (метод Бломбергтерапії, сенсорна інтеграція, нейрокорекція)
Каністерапевт, кінолог — Лариса Грибанова
Терапевтичний собака породи папільон на ім’я Терра
Формат: терапевтична сесія інтеграційного типу
Тривалість: 60 хвилин, з яких 15–20 хвилин — активна участь собаки
Цілі, які були встановлені:
пасивне пропрацювання примітивних рефлексів;
інтеграція Моро та РПС (рефлекс паралічу при страху);
збагатити сенсорний досвід і визначити альтернативні сенсорні канали;
відчути кордони власного тіла;
емоційна підтримка; створити беспечний простір;
спонукати до самостійної комунікації; опанувати навички саморегуляції
Опис сесії:
На фото зафіксовано унікальний момент першого сенсорного контакту між дитиною (із тяжкою формою ДЦП), і терапевтичним собакою Терою.
У дитини наявна сенсорна гіпочутливість, значні обмеження моторних функцій. Вона досліджувала собаку через дотик обличчям, головою, через нюх. Тера, не отримавши команд, самостійно адаптувала позу так, щоб підтримати контакт із дитиною, що формує природну адаптацію і комфорт.
Коли настала фаза спокою, Тера обережно досліджувала Машу – облизувала і нюхала. Вони синхронізували дихання і деякий час лежали нерухомо в спокої. Маша задрімала.
Обличчя до обличчя — «дзеркальний контакт».
Спільне розслаблення — ознака сенсорної регуляції.
Роль собаки:
Терапевтичний собака Тера виступив як адаптивний сенсорний партнер. Без додаткових команд вона інтуїтивно змінила позу, щоб забезпечити Маші доступ до сенсорного досвіду через обличчя. Тера залишалася у стані спокою, дозволяла тактильний і нюховий контакт, ініціювала м’яке дослідження (облизування, нюхання), що сприяло формуванню безпечного і природного простору для дитини.
Роль фахівців:
Реабілітолог координував тілесну терапію методом Бломберга, стежачи за реакціями тіла Маші та підтримуючи її в позі, яка дозволяла сенсорний контакт.
Каністерапевт не давав команд собаці, дозволивши спонтанну взаємодію. Команда фіксувала ознаки розслаблення, синхронізації дихання, фокусувала увагу на психоемоційній динаміці.
Психоемоційний результат:
Маша проявила довіру, відчутно знизилася напруга. Стан спокою, дрімоти після сенсорного контакту засвідчує зниження тривоги, емоційне розвантаження та перехід у регенеративну фазу. Встановлений контакт із Терою — перший досвід недирективної взаємодії з живою істотою — має довготривалий емоційний потенціал.
Терапевтичний потенціал:
Сеанс відкриває шлях до глибшої тілесної інтеграції та альтернативної комунікації у дітей з ДЦП. Залучення собаки як сенсорного медіатора дозволяє активізувати "резервні" сенсорні канали, мінімізуючи стрес. Подібні контакти можуть стати основою для створення безпечних сценаріїв дослідження світу та закріплення стану саморегуляції.
Науковий аналіз сенсорної взаємодії
1. Обличчя використовується як інструмент пізнання при моторних порушеннях.
У дітей із церебральним паралічем можливе функціональне зміщення сенсорного профілю: при обмеженні моторики рук обличчя стає головним інструментом дослідження [1]. Дотик головою до собаки — природний спосіб отримати тактильну, температурну та нюхову інформацію.
2. Ольфакторна комунікація
Нюх набуває провідної ролі в сенсорній інтеграції у дітей із ДЦП або РАС, особливо в момент знайомства. [2] Для собаки — це теж соціальний механізм: Тера відповідала на контакт нюханням і лизанням [3].
3. Тактильна та термічна регуляція. Контакт із шерстю стимулює C-тактильні аференти — нейрони, що відповідають за м’який емоційний дотик. [4] Тепло собаки активує парасимпатичну систему, сприяючи зниженню м’язового тонусу й внутрішньому заспокоєнню.
4. Синхронізація дихання. У стані спокою можлива синхронізація дихання людини та собаки [5], що має гормональну основу — зростання рівня окситоцину, зниження стресу, формування прив’язаності.
Практичні рекомендації для хендлера (каністерапевта).
Позиція собаки: Дозвольте собаці самостійно обрати положення біля дитини. Це підвищує взаємну адаптацію.
Стимуляція обличчям: Для дітей із порушеннями моторики рук організуйте безпечний тактильний доступ до голови, шиї, щік собаки.
Нюхові ритуали: Не обмежуйте нюхання — це базова форма «знайомства» для обох.
Дихальна синхронізація: Після контакту організуйте 3–5 хвилин тиші — це сприяє емоційній регуляції.
Фотоаналіз: Використовуйте фото як частину щоденника сенсорного досвіду дитини.
Джерела:
Tzeng, N.-S., et al. (2018). Olfactory identification and affective recognition in children with autism and cerebral palsy. Frontiers in Psychology.
Horowitz, A. (2009). Inside of a Dog: What Dogs See, Smell, and Know. Scribner.
McGlone, F., et al. (2014). The role of C-tactile afferents in affective touch and social bonding. Nature Reviews Neuroscience.
Page updated
Google Sites
Report abuse