Одним з етапів професійної діяльності є також робота у видавничій сфері. Я працював редактором, журналістом і перекладачем, створював аналітичні матеріали, інтерв’ю, писав про харчову промисловість, технології та науку. Згодом став видавцем спеціалізованих журналів — «Світ морозива та холоду» та «Frozen Foods». Ми організовували семінари, науково-практичні заходи, виставки, і саме тоді я побачив наскільки важливим є створення ефективної комунікації в процесі координування команди та об’єднання людей навколо спільної мети.
З 2015 року я є співвласником приватного пансіону для собак у Києві, де ми займаємося утриманням, а також, за потреби, соціалізацією, корекцією поведінки та базовим і спеціальним дресируванням. За роки роботи через наш пансіон пройшли сотні собак, і кожен з них залишила унікальний слід у моєму досвіді як кінолога.
Після повномасштабного вторгнення в Україну я побачив гостру необхідність у соціальній підтримці людей і вирішив застосувати мій досвід роботи з людьми та собаками для допомоги тим, хто постраждав. Так я почав займатися інтервенціями за участю собак (AAI). Це привело мене до створення громадської організації «Helping Dogs Network», де я є директором і співзасновником. Наша команда займається освітньою та дослідницькою діяльністю, а також реалізує проєкти соціальної дії. Серед них — дослідницький проєкт «Собака — Волонтер — Візитер», спрямований на реабілітацію військових ветеранів, які отримали поранення внаслідок війни.
Вся моя діяльність ґрунтується на принципі взаємної актуалізації: я вважаю, що людина допомагає собаці реалізувати її потенціал, а собака допомагає людині актуалізувати себе. За рахунок такої взаємодії відбувається взаємна реалізація. Цей принцип є основою всього, що я роблю у сфері взаємодії з тваринами, і він визначає підхід до соціальних, освітніх та дослідницьких проєктів, які я ініціюю та у яких беру участь.
На мою думку, взаємодія з собакою допомагає людині виживати, повертатися до суспільства та відновлювати зв’язок із собою. Турбота про іншу істоту формує людяність і робить нас по-справжньому людьми.
Ініціатива створення проєкту «Бачу серцем», метою якого є запуск програми підготовки собак-поводирів для незрячих людей в Україні та подальше масштабування цієї ініціативи на національний рівень - це одна з найважливіших місій нашої організації — зробити допомогу людям із порушеннями зору системною, професійною та доступною по всій країні.
Я є членом Кінологічної Спілки України, автором аналітичних, науково-популярних і публіцистичних матеріалів про кінологію та людино-тваринну взаємодію.
Сьогодні мої три собаки — золотистий ретривер, метис і малінуа — мої найкращі помічники, партнери та натхнення. Вони щоразу нагадують мені, що взаєморозуміння не потребує не тільки слів, а іноді, зовсім не потребує слів, а справжня взаємодія — це довіра, емпатія й спільний рух уперед, які створюють синергію.
Мій шлях — журналіста, перекладача, кінолога й дослідника — це історія про комунікацію, партнерство і віру в те, що людина і собака можуть змінювати життя одне одного.
