Короткий виклад

Інтервенції із залученням собак (*примітка перекладача: надалі в тексті використовується загальний термін «Інтервенції із залученням тварин» (ІзТ)) застосовуються у численних випадках, зокрема під час лікування посттравматичного стресового розладу у військовослужбовців. Однак, питання впровадження такої практики в умовах, коли ведуться активні бойові дії, а також питання добробуту собак, які задіяні в процесі, досі не були оцінені. У цьому дослідженні проведено оцінку процесів, які відбуваються в осі гіпоталамус–гіпофіз–наднирники (HPA), які пов’язані зі стресом, що виникає у терапевтичних собак, залучених до ІзТ в Україні, та у контрольній групі в Німеччині. Для оцінки гострого та довготривалого стресу вимірювалися концентрації кортизолу в слині, сечі та шерсті тварин.

Українські собаки демонстрували статистично значуще вищі концентрації кортизолу в слині, але нижчі — у сечі та шерсті порівняно з німецькими собаками, що свідчить про змінений характер довготривалої секреції глюкокортикоїдів, асоційований із чинниками навколишнього середовища, пов’язаними з війною. Значущих змін слинового кортизолу у зв’язку із сесіями ІзТ не спостерігалося. Отримані результати вказують на те, що саме умови середовища, а не участь у ІзТ, можуть впливати на фізіологію стресу у терапевтичних собак.

Анотація

Інтервенції із залученням собак застосовуються для підтримки військовослужбовців, однак їх впровадження в умовах активних бойових дій досі не було систематично вивчене. Крім того, добробут терапевтичних собак, які беруть участь у ІзТ під час війни, залишається недостатньо дослідженим. У терапевтичних собак можуть розвиватися клінічно значущі емоційні розлади, зокрема пов’язані з травмою стресові реакції, аналогічні психічним патологіям людини.

Метою цього дослідження був моніторинг фізіологічного збудження у терапевтичних собак, які разом зі своїми провідниками проводили сесії ІзТ у двох військових шпиталях України (м. Вінниця та м. Київ). Для оцінки гострих і довготривалих стресових реакцій у терапевтичних собак з України (UA) були проаналізовані біомаркери активності осі гіпоталамус–гіпофіз–наднирники (HPA), зокрема, концентрації кортизолу в слині, сечі та шерсті. Додатково були виміряні рівні кортизолу у терапевтичних собак з Німеччини, які виконували подібні ІзТ в умовах миру, з метою порівняння показників кортизолу у собак з обох країн.

Результати свідчать про те, що терапевтичні собаки з Німеччини мали статистично значуще вищі рівні кортизолу в сечі та шерсті та статистично значуще нижчі концентрації кортизолу в слині, що відображає зміни у довготривалій секреції глюкокортикоїдів, що, імовірно, зумовлено війною для української групи. Натомість жодних статистично значущих відмінностей у рівні кортизолу в слині під час ІзТ виявлено не було. Отримані результати свідчать про те, що саме навколишнє середовище, а не залученість до ІзТ, впливає на секрецію кортизолу у терапевтичних собак.

1. Вступ

24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, ініціювавши тривалий збройний конфлікт із глибокими гуманітарними наслідками. Війна та масштабні кризи є складними, багатовимірними викликами, що спричиняють тривалі фізичні, психологічні та емоційні ушкодження, які впливають не лише на людей, але й на нелюдських тварин [1,2,3], що працюють і живуть у постраждалих середовищах [3,4,5,6]. З позиції підходу «Єдине здоров’я та добробут» (One Health - one Welfare) (*примітка перекладача: надалі в тексті для спроще6ння використовується термін «концепція Один добробут»), існує триєдина система, що охоплює довкілля, людей і нелюдських тварин, які є тісно взаємопов’язаними між собою, що є принципово важливим фактором для оцінювання наслідків, які виникають для психічного здоров’я та ризиків для добробуту як людей, так і тварин  [7,8].

Значний обсяг досліджень присвячено вивченню наслідків впливу війни на психічне здоров’я цивільного населення, біженців і військовослужбовців. Найпоширенішими розладами, які були описані як наслідки участі у бойових діях, або такі, що виникли після завершення конфлікту, є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія та тривожні розлади [9,10,11,12]. Переживання травматичних подій, пов’язаних із загрозою життю або фізичному здоров’ю є  цілісності, істотно підвищує ризик розвитку психічних розладів, серед яких ПТСР є найбільш вираженими і виснажливими [2,10,11]. З огляду на тяжкість, хронічний перебіг і вплив на функціонування, ПТСР потребує особливої уваги в порівняльних дослідженнях здоров’я як людей, так і нелюдських тварин. Емпіричні дані щодо психологічного стресу в умовах активних бойових дій, особливо такі, що стосуються тварин, наразі залишаються обмеженими [13,14,15].

Дослідження свідчать про те, що у собаки здатні розвиватися клінічно значущі поведінкові, емоційні та фізіологічні розлади, аналогічні психічним патологіям людини, зокрема стресові реакції, пов’язані з травмою [3,5,6]. Хронічний вплив стресу, кумулятивна травматизація, соціальна нестабільність та недостатні періоди відновлення, які є характерними рисами середовища під час війни — являються відомими чинниками розвитку тривожних розладів, порушень соціального функціонування та поведінки уникання у собак [3,5,6].

В дослідженні Salden та співавтори (2023) [16], в систематичному огляді поведінкових, емоційних і психологічних наслідків впливу високоcтресових та/або травматичних середовищ описано підвищену тривожність, гіперпильність і ПТСР у постраждалих собак. Війна впливає на людей і собак подібним чином; усі вони переживають і витримують вторгнення, що супроводжується численними стресовими чинниками, такими як шум, втрати, стрес, порушення звичного життя, горе та біль [5,6,17], формуючи тісно переплетені історії травм та стратегій адаптації [2,17,18].

Страждання тварин під час війни не завжди є наслідком навмисного жорстокого поводження з боку людей. Найтяжчі наслідки часто зумовлені структурним насильством, притаманним самому такому явищу, як війна. І люди, і тварини зазнають складних умов, пов’язаних із пересуванням, побутом і логістикою [19,20]. Водночас саме воєнні умови породжують найбільш кричущі приклади зловживань, коли тисячі собак, коней або тварин в зоопарках мимоволі зазнають страждань і смерті, включаючи масові страти [18,19,20]. Позбавлений неосмислених антропоцентричних припущень, наратив про нелюдських тварин у війні розкриває різні аспекти природи взаємовідносин людини з іншими видами. Водночас стає очевидним, що партнерство людини й собаки, сформоване на основі спільних потреб і вразливостей, засвідчує людську залежність від міжвидового емоційного комфорту [18].

Ролі собак у війні були й залишаються різноманітними: вони виконують функції детекторів для мінно розшукової служби, охоронників в окопах, переносників їжі, а також посильних носіїв обладнання [20,21]. Так, наприклад, собака на ім’я Патрон, тер’єр, навчений для виявлення вибухівки, став символом і талісманом української стійкості. У травні 2022 року собака був нагороджений медаллю за віддану службу президентом Зеленським [22]. Водночас собаки виконують роль емоційної підтримки, довірених супутників і товаришів, що ілюструє як їхню інструментальну цінність, так і вразливість [23]. У дослідженні Kateryna та співавт. (2023) продемонстровано, як тварини-компаньйони суттєво підтримують емоційно цивільне населення, зменшуючи тривожність, відчуття безпорадності, самотності та страху під час повітряних тривог і вимушених переміщень [24]. Собаки забезпечують постійну присутність і фізичну близькість, рутину та відчуття відповідальності, допомагаючи людям зберігати психологічну стабільність в умовах хаосу навколо. Ці результати узгоджуються з ширшими доказами того, що собаки сприяють емоційній регуляції через неосудливу присутність, тактильний комфорт і підкріплення відчуття безпеки та надії [24,25]. Двобічний зв’язок імовірно підсилює стійкість як людей, так і собак, хоча водночас може піддавати собак вторинному або синхронізованому стресу [26].

У військовому контексті зв’язок між собакою і людиною є особливо вираженим. Довіра, залежність і взаємозалежність між солдатом і собакою історично підвищували операційну ефективність і психологічну стійкість [20,27,28]. Переосмислення ролей собак у війні призвело до появи нових ідей і концепцій: у США на початку 2000-х років були розроблені програми, в межах яких ветеранів із ПТСР лікували шляхом поєднання їх із командами «людина–собака» для здійснення цілеспрямованих інтервенцій із залученням собак [27,28,29]. Наявні численні докази ефективності таких програм [27,28]. Водночас, впровадження ІзТ в умовах активного збройного конфлікту та їхні наслідки для стресу, добробуту собак і питання етичної відповідальності досі не були систематично вивчені.

З позиції підходу концепції «Один добробут» надзвичайно важливо визнавати, що благополуччя собак тісно пов’язане з психічним здоров’ям їхніх провідників [26,29,30]. Показано, що психологічний дистрес у провідників корелює з підвищеною частотою стрес-асоційованих поведінкових реакцій у їхніх собак, що підкреслює двобічний характер емоційного зв’язку між людиною і твариною [26,30,31] та відображає психологічне й фізіологічне «перетікання» у межах команд «людина–собака». Така взаємозалежність породжує етичні занепокоєння в умовах, коли і люди, і собаки зазнають підвищених і тривалих  впливів факторів стресу [4,26,30]. Тому оцінювання стресових реакцій у терапевтичних собак, які працюють у воєнному середовищі, є необхідним не лише для захисту добробуту тварин, але й для забезпечення сталості та етичної цілісності ІзТ. Усунення цієї прогалини сприятиме глибшому розумінню спільної вразливості, стійкості та міжвидового супроводу в умовах збройного конфлікту.

Стрес є адаптивною психофізіологічною реакцією на реальні або уявні загрози, що дає змогу організму ефективно впоратися з викликами. На початковому етапі норадреналін виділяється у вигляді секрету з блакитної плями (locus coeruleus) стовбура мозку для мобілізації організму шляхом сприяння діям, які забезпечують виживання [17,32]. Додатково активується вісь гіпоталамус–гіпофіз–наднирники (HPA), що призводить до вивільнення глюкокортикоїдів для регуляції метаболічних процесів. Поведінковими наслідками цих адаптацій є підвищене збудження та пильність. Такі процеси зазвичай згасають після усунення фактору стресу [32]. Однак у разі тривалого або надмірно інтенсивного стресу чи його недостатньої регуляції може розвиватися хронічна дисфункція осі HPA, що призводить до тривалого підвищення рівня кортизолу і, зрештою, до виснаження надниркових залоз після вичерпання ресурсів організму [32]. Підвищений рівень стресу був ідентифікований як ключовий психологічний наслідок у людей під час російського вторгнення в Україну [17,33,34].

Стресові реакції на травматичні події можуть бути гострими або хронічними. Гострий стрес характеризується інтенсивними емоційними та фізіологічними реакціями, які виникають упродовж першого місяця після впливу травматичної події та поступово зменшуються [35]. Однак у деяких осіб стрес зберігається або посилюється з часом. Тривалий або повторний вплив стресових чинників, таких як насильство, переміщення чи втрата близьких, суттєво підвищує ризик розвитку хронічних психологічних станів, зокрема ПТСР [35,36]. Хоча ці процеси добре задокументовані, питання впливу таких факторів на собак до сьогодні залишалося майже поза увагою.

В той час як більшість наявних досліджень вивчали фізіологічні та емоційні стани терапевтичних собак у контексті їхньої роботи в сферах охорони здоров’я або освіти за мирних умов [27,28], у цьому дослідженні було проаналізовано дані, зібрані в умовах тривалої війни. Ми прагнули оцінити біомаркери стрес-індукованого збудження у терапевтичних собак з України, які разом зі своїми провідниками відвідували військовослужбовців із ПТСР. Оцінювання комплементарних матриць кортизолу дає змогу аналізувати як гостру (слина), так і інтегровану/короткотривалу (сеча) активацію осі HPA, тоді як показник кортизолу у шерсті забезпечує довготривалий індекс хронічного стресу [37,38,39]. Для систематичного моніторингу осі HPA ми збирали перші ранкові зразки сечі з метою розрахунку концентрації кортизолу в сечі (UCC) та співвідношення кортизол/креатинін (UCCR). Крім того, ми відбирали зразки слини для вимірювання слинового кортизолу до і після сесій ІзТ. Також було проаналізовано зразки шерсті всіх собак-учасників. Терапевтичні собаки з Німеччини (GE), які виконували аналогічні сесії ІзТ за мирних умов, були використані як контрольна група.

Основні дослідницькі запитання були такими: чи демонструють собаки, які разом зі своїми провідниками працюють у ІзТ з відвідуванням військовослужбовців із ПТСР в умовах війни, ознаки підвищеного фізіологічного стресу? Як показники гострого (слина), інтегрованого (UCC) та довготривалого (шерсть) стресу, пов’язаного з віссю HPA, співвідносяться з даними, отриманими в контрольній групі терапевтичних собак з Німеччини? Вторинні цілі включали: (a) опис міжіндивідуальної варіабельності між собаками, (b) перевірку того, чи дозволяє повторний відбір слини виявити гострі піки стресу, які не фіксуються ранковими показниками UCC, та (c) обговорення наслідків для добробуту собак у контексті тривалого залучення до роботи в зонах збройного конфлікту.

Матеріали та методи

Щоб продемонструвати вплив ІзТ на секрецію глюкокортикоїдів у слині, сечі та шерсті собак із різних умов проживання, а саме з регіонів, постраждалих від війни (Київ, Вінниця, Україна), та собак із невоєнного середовища (Німеччина), ми застосували змішаний дизайн дослідження з міжгруповими факторами (Україна vs. Німеччина) та внутрішньогруповими факторами (рівні кортизолу до і після втручання). Для визначення показників кортизолу використовували імуноферментний аналіз (ELISA) (LABOklin, Бад-Кіссінген, Німеччина).

2.1. Вибірка терапевтичних собак

Набір учасників (команд «людина–собака») як очно, так і онлайн проводився з січня по червень 2025 року. Респондентів дослідження автори запрошували за допомогою методу зручної вибірки особисто або на базі онлайн-рекрутингу в соціальних мережах. Критеріями включення для українських (UA) та німецьких (GE) хендлерів собак-терапевтів були повноліття (18 років і старше) та наявність чинного сертифіката DAI (*сертификат про навчання для здійснення інтервенцій із залученням собак (Dog-Assisted Interventions)), виданого організацією, визнаною Міжнародною Асоціацією Терапії із Залученням Тварин (International Society for Animal Assisted Therapy - ISAAT) або Європейською Асоціацією Терапії із Залученням Тварин (European Society for Animal Assisted Therapy - ESAAT) [40,41], або проходження навчання за програмою ІзТ, сертифікованою ISAAT чи ESAAT. Німецькими собаками-терапевтами вважалися собаки, які проживали та працювали зі своїми хендлерами щонайменше 6 місяців у Німеччині, а українськими терапевтичними собаками — собаки, які проживали та працювали зі своїми хендлерами щонайменше 6 місяців в Україні. Характеристики терапевтичних собак, такі як вік, стать і місце проживання, наведені в Таблиці 1 та Таблиці 2.

2.2. Інтервенції за участю собак

Кожному собаці надавали стандартизований період акліматизації тривалістю 20 хв для вільного дослідження простору без присутності реципієнта, повідця або втручання хендлера, щоб мінімізувати стрес, пов’язаний із новизною середовища чи транспортуванням. Протокол дослідження складався з трьох окремих фаз для всіх сесій, загальна тривалість яких становила приблизно 20 хв.

(1) Вступна фаза (приблизно 5 хв): етап знайомства команди ІзТ та реципієнта, що включав переважно м’які взаємодії низької інтенсивності (тобто собака досліджує простір, підходить, обнюхує або отримує ласощі). Хендлер собаки представляє команду та улюблені активності собаки.

(2) Основна фаза (приблизно 10 хв): реципієнт і команда ІзТ беруть участь у помірно активізуючих або заспокійливих видах діяльності, що включають фізичний контакт із реципієнтом, ігрову взаємодію або просте спостереження.

(3) Завершальна фаза (приблизно 5 хв): хендлер повідомляє про наближення завершення сесії, надає позитивний зворотний зв’язок реципієнту та дякує за співпрацю. І собака, і реципієнт мають можливість фінальної взаємодії низької інтенсивності.

2.3. Аналіз кортизолу в слині

Концентрацію кортизолу в слині собак визначали в робочий день із запланованою сесією ІзТ. Зразок до втручання відбирали після 20-хвилинного періоду акліматизації, а зразок після втручання — одразу після завершення сесії ІзТ в тому самому середовищі. Таким чином, зразки слини відбирали дослідники до взаємодії з реципієнтами та одразу після неї, використовуючи слинові тампони LABOklin (LABOklin, Бад-Кіссінген, Німеччина).

Щоб мінімізувати контамінацію, собак не годували протягом 20 хв перед збором слини. Для абсорбції слини тампон обережно вводили в ротову порожнину собаки, спрямовуючи до нижньої лінії ясен за останнім моляром, де слина зазвичай накопичується, і утримували протягом 30 секунд, після чого переносили в пробірку для збору.

Для оцінки базової варіабельності кожного собаку розглядали як власний контроль. Для визначення слинового кортизолу застосовували імуноферментний аналіз (ELISA) (LABOklin, Німеччина). Рівень кортизолу в слині подано в мкг·дл⁻¹.

2.4. Аналіз кортизолу в сечі

Першу ранкову порцію сечі, отриману природним шляхом, збирали хендлери для аналізу кортизолу з метою мінімізації добових коливань, спричинених сесіями ІзТ. Збір сечі проводили до будь-якої діяльності, пов’язаної з втручанням, а також до поїздки чи прибуття на місце проведення ІзТ.

Зразки отримували за допомогою стерилізованої ємності, після чого сечу негайно переносили одноразовою піпеткою в поліпропіленову пробірку. Мінімально необхідний об’єм становив 0,5–2 мл сечі. Зразки обробляли без затримок і зберігали при температурі −20 °C або нижче в морозильній камері.

Для визначення рівня кортизолу в сечі застосовували імуноферментний аналіз (ELISA) (LABOklin, Німеччина). Рівень кортизолу в сечі подано в нмоль·л⁻¹.

2.5. Аналіз співвідношення кортизол–креатинін у сечі

Для визначення співвідношення кортизол–креатинін у сечі (UCCR) використовували зібрану ранкову сечу, оброблену відповідно до вищезазначеного протоколу. Для вимірювання рівня креатиніну в сечі застосовували стандартний ензиматичний аналіз з метою врахування варіабельності концентрації сечі (LABOklin, Німеччина).

UCCR коригує показники кортизолу з урахуванням концентрації сечі, що робить цей показник надійнішим порівняно з вимірюванням лише сирого рівня кортизолу, оскільки він відображає інтегровану секрецію кортизолу з часом. UCCR визначає концентрацію кортизолу (та його метаболітів) у сечі, нормалізовану до креатиніну — метаболіту м’язового походження. Ділення рівня кортизолу на креатинін, який виділяється зі стабільною швидкістю, забезпечує стандартизований показник, незалежний від концентрації. Це співвідношення описує кількість кортизолу на одиницю креатиніну, що дає змогу порівнювати показники кортизолу між різними зразками.

2.6. Аналіз кортизолу в шерсті (HCC)

Пасмо шерсті довжиною 2 см відбирали в кожного собаки для аналізу кортизолу. Зразки отримували з основи задньої частини шиї кожного собаки; відбір здійснював хендлер. Шерсть зрізали якомога ближче до шкіри, не пошкоджуючи її [39,40,41]. Бажана маса зразка становила 40 мг або більше.

Зібрані зразки загортали в алюмінієву фольгу для захисту від сонячного світла та зберігали при кімнатній температурі в темному місці. Подальшу екстракцію кортизолу проводили відповідно до протоколу Davenport, Tiefenbacher, Lutz, Novak і Meyer (2006) [42]. Рівень кортизолу в шерсті (HCC) подано в пг·мг⁻¹.

Для контролю впливу таких чинників, як колір шерсті та сезонність, зразки з усіх груп (Німеччина, Київ і Вінниця) збирали в подібні часові проміжки та в однакові сезони, забезпечуючи зіставну варіабельність [42,43].

2.7. Статистичний аналіз

Усі статистичні аналізи виконували з використанням програмного забезпечення JASP (версія 0.18.3 для Windows; JASP Team, 2024). Графічні візуалізації також створювали в JASP. Рівень статистичної значущості для всіх аналізів встановлювали на рівні p < 0,05.

Нормальність розподілу та однорідність дисперсій перевіряли за допомогою тестів Шапіро–Вілка та Левена відповідно. Оскільки припущення про нормальність було порушене, застосовували непараметричні методи. Зокрема, для порівняння груп використовували критерій Краскела–Волліса (ANOVA), після чого проводили пост-хок аналіз за тестом Данна для парних порівнянь. Концентрації білка та креатиніну в сечі, а також UCCR порівнювали між усіма групами собак. Дані подано у вигляді медіан, середніх значень і діапазонів.

Відмінності між групами для категоріальних змінних аналізували за допомогою точного критерію Фішера, тоді як для безперервних змінних застосовували критерій Краскела–Волліса. Для оцінки внутрішньої узгодженості застосованих шкал розраховували коефіцієнт альфа Кронбаха.

Для аналізу відмінностей у показниках стресу (слиновий кортизол [SCC], кортизол у сечі [UCC] та кортизол у шерсті [HCC]) і UCCR між групами собак на двох рівнях: Рівень 1: Київ (KY) vs. Вінниця (VI) vs. Німеччина (GE), Рівень 2: Україна (UA) vs. Німеччина (GE) — проводили однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) з групою як фіксованим фактором і маркерами кортизолу як залежними змінними (α = 0,05). У випадках неоднорідності дисперсій або порушення припущення нормальності застосовували ANOVA Велча. Для пост-хок порівнянь у тригруповому аналізі використовували тест Games–Howell.

Розміри достовірності обчислювали як d Коена для t-тестів і часткову ета-квадрат (ηp²) для ANOVA. Відповідно до загальноприйнятих критеріїв, значення d Коена 0,20, 0,50 і 0,80 відповідають малому, середньому та високому рівням достовірності  відповідно [44]. Аналогічно, значення ηp² 0,01, 0,06 і 0,14 відповідають малому, середньому та високому рівням достовірності відповідно [45,46].

3. Результати

3.1. Демографічні характеристики

Як показано в Таблиці 1, остаточна вибірка складалася з n = 56 собак. Середній вік становив Md = 4,0 роки (IQR = 3,5; діапазон 1–19 років). У вибірці було 27 самок (48,2%) і 28 самців (50%). Стать одного собаки не була задокументована.

У Таблиці 2 українську (UA) групу терапевтичних собак було поділено на підгрупи, у результаті чого загалом утворено k = 3 групи: 19 собак було обстежено в Києві (KY), 20 — у Вінниці (VI). У Німеччині брали участь 17 терапевтичних собак (GE).

Загалом розміри вибірок статистично не відрізнялися (F₃ груп (2,53) = 1,96, p = 0,15, η² = 0,07; F₂ груп (1,54) = 3,83, p = 0,06, η² = 0,07). Розподіл за статтю був рівномірним (χ²₃ груп (2, n = 55) = 2,67, p = 0,26, V = 0,22; χ²₂ груп (1, n = 55) = 0,04, p = 0,84, V = 0,03), тоді як тест Шапіро–Вілка для віку виявився статистично значущим (W роки = 0,84, p < 0,001; W місяці = 0,85, p < 0,001).

За допомогою t-тестів для незалежних вибірок було перевірено, чи впливає стать собаки на показники кортизолу. Статистично значущих відмінностей між самцями та самками за рівнем кортизолу не виявлено: ні для UCC (t(49) = 1,76, p = 0,20, d = 0,29), ні для HCC (t(39) = 1,67, p = 0,10, d = 0,32), а також для показників SCC до та після втручання (t(26) = 0,90, p = 0,38, d = 0,34; t(19) = 0,87, p = 0,40, d = 0,42).

3.2. Слиновий кортизол (SCC)

Для перевірки можливих міжгрупових відмінностей, ефектів часу та їхньої взаємодії було проведено дисперсійний аналіз змішаного дизайну (mixed-design ANOVA). Усі припущення були перевірені та дотримані. Сферичність не оцінювали, оскільки внутрішньогруповий фактор включав лише дві точки вимірювання. Однорідність дисперсій похибок підтверджено тестом Левена.

Змішаний дисперсійний аналіз для трьох груп (Київ [KY], Вінниця [VI] та Німеччина [GE]) не виявив статистично значущого головного ефекту часу (F (1,12) = 0,23, p = 0,64, ηp² = 0,02), що свідчить про відсутність значущих змін рівня слинового кортизолу до і після ІзТ (див. Рис. 1).

Головний ефект групи не досяг статистичної значущості (F (2,12) = 3,11, p = 0,08, ηp² = 0,34), однак спостерігалася статистична тенденція до міжгрупових відмінностей. Значущої взаємодії час × група не виявлено (p > 0,05), що свідчить про те, що зміни рівня кортизолу з часом не відрізнялися між групами.

3.3. Кортизол у сечі (UCC)

Для UCC однорідність дисперсій перевіряли за допомогою тесту Левена, який показав, що припущення про рівність дисперсій можна вважати виконаним для обох рівнів порівняння груп (p₃ групи = 0,54; p₂ групи = 0,90).

Як показано на Рис. 2, німецькі (GE) терапевтичні собаки мали найвищі середні рівні UCC (M = 187,9, SD = 78,57, n = 17), далі — терапевтичні собаки з Вінниці (VI) (M = 158,2, SD = 75,81, n = 18), тоді як найнижчі показники спостерігалися у собак-з Києва (KY) (M = 123,4, SD = 63,15, n = 17).

Пост-хок порівняння за методом Тьюкі показали, що цей ефект зумовлений значущою різницею між групами GE та KY (MDiff = 64,51, p = 0,03, d = 0,89), що відповідає великому розміру ефекту: у німецьких терапевтичних собак рівень UCC був суттєво вищим, ніж у собак із Києва.

При аналізі даних у двогруповому порівнянні (Україна [KY + VI] — UA проти Німеччини [GE]) однофакторний дисперсійний аналіз також виявив статистично значущий головний ефект із середнім розміром ефекту (F (1,50) = 4,82, p = 0,03, ηp² = 0,09). Як показано на Рис. 3, собаки з Німеччини мали статистично значущо вищі рівні UCC (M = 187,9, SD = 78,57, n = 17) порівняно із собаками з України (M = 140,3, SD = 70,79, n = 35).

3.4. Аналіз співвідношення кортизол–креатинін у сечі (UCCR)

Значення UCCR у більшості собак перебували в межах фізіологічно прийнятного референтного діапазону (<10–12), однак спостерігалася суттєва міжіндивідуальна варіабельність (див. Таблицю 3). Загалом показники UCCR варіювали від 0,18 до 41,44 із медіаною 8,98.

У трьох собак із групи VI були зафіксовані дуже низькі значення (0,2), а дві особини продемонстрували екстремальні показники з вираженим підвищенням (33,46 і 41,44). В групі GE одна собака мала дуже високий показник (33,14). У групі KY екстремальних значень не виявлено.

3.5. Концентрації кортизолу в шерсті (HCC)

HCC оцінювали як третій і більш довготривалий індикатор рівня кортизолу. Тест Левена показав порушення припущення про рівність дисперсій для обох рівнів групових порівнянь (порівняння трьох груп: p = 0,002; порівняння двох груп: p < 0,001). У зв’язку з цим застосовували ANOVA Велча та пост-хок тест Games–Howell.

Однофакторний дисперсійний аналіз Велча для трьох груп (Київ [KY], Вінниця [VI] та Німеччина [GE]) не виявив статистично значущого головного ефекту локації щодо HCC (F (2, 21,47) = 2,21, p = 0,13, ηp² = 0,11).

Попри відсутність статистичної значущості, напрям середніх значень відповідав тенденції, виявленій для UCC. Німецькі (GE) собаки-терапевти мали найвищі середні значення HCC (M = 41,56, SD = 52,00, n = 16), далі — собаки з Києва (KY) (M = 18,17, SD = 5,04, n = 19), тоді як у собак із Вінниці (VI) зафіксовано найнижчі показники (M = 12,58, SD = 11,18, n = 6), як показано на Рисунку 4.

З огляду на відсутність статистичної значущості, додаткові порівняння між когортами UA та GE не проводилися. Водночас було виявлено статистично значущий кореляційний зв’язок між HCC та співвідношенням кортизол–креатинін в сечі (τ = 0,30, p < 0,001).

4. Обговорення

Попередні дослідження підкреслювали той факт, що собаки, які беруть участь у терапевтичних програмах, піддаються як ендогенним, так і екзогенним стресорам, що може суттєво впливати на їхню поведінку, здоров’я та емоційне благополуччя [47,48,49]. Собаки, залучені до ІзТ, виконують подвійну роль: вони забезпечують психосоціальні та фізіологічні переваги для вразливих людей, водночас самі зазнаючи емоційних і фізичних навантажень у межах інтервенційного середовища [49].

Оскільки добробут тварин і ефективне функціонування зв’язку «хендлер–собака» є ключовими для сталого та етичного впровадження ІзТ, об’єктивні фізіологічні показники стресу в собак мають принципове значення. Кортизол, як основний глюкокортикоїд, що продукується наднирковими залозами, відіграє важливу регуляторну роль у фізіології та метаболізмі. При підвищеній секреції він впливає на гомеостаз глюкози, опосередковує механізми адаптації до стресу та модулює імунні функції, відображаючи комплексний метаболічний стан організму собаки [32,50,51].

4.1. Слиновий кортизол (SCC)

Для кращого розуміння впливу ІзТ на добробут собак у дослідженні вимірювали рівень слинового кортизолу як фізіологічний індикатор стресу. Кортизол — ключовий гормон осі ГГН (гіпоталамо–гіпофізарно–наднирникової осі), який відіграє центральну роль у регуляції емоційного збудження, мобілізації енергії та адаптивних реакцій на вимоги середовища [32,50,52]. Як неінвазивний (той, що може бути отриманий неінвазивно) показник, він дозволяє оцінити нейроендокринні процеси, відображаючи гострі фізіологічні та емоційні стани [53–55].

У нашому дослідженні рівень SCC не змінювався статистично значущо від до- до післяінтервенційного вимірювання. Це свідчить про те, що діяльність у межах ІзТ не спричиняла гострих фізіологічних стресових реакцій у собак-учасників. Так само не було виявлено значущої взаємодії час × група, що демонструє подібну стабільність кортизолу в різних локаціях.

Хоча головний ефект групи не досяг статистичної значущості, середні значення вказували на дещо вищі концентрації SCC у німецьких (GE) терапевтичних собак порівняно з українськими (UA), що може свідчити про вплив контекстуальних або середовищних чинників на базові рівні стресу, а не про ефект самого втручання. Варто зазначити, що більший обсяг вибірки або зміна рівня статистичної значущості (α = 0,10) потенційно могли б призвести до статистично значущого результату щодо SCC. Високе стандартне відхилення в групі KY може пояснюватися індивідуалізованими реакціями на середовищні умови, пов’язані з війною, оскільки Київ залишається стратегічною ціллю Росії.

Наші результати узгоджуються з попередніми дослідженнями, які показали, що інтервенції із залученням тварин ІзТ та структуровані взаємодії людина–собака зазвичай не підвищують концентрацію кортизолу в добре адаптованих собак [48,50,51,56]. Glenk та ін. (2014) [53] також виявили, що собаки-терапевти демонстрували стабільні або навіть знижені рівні слинового кортизолу під час ІзТ-сесій, що свідчить про здатність позитивної соціальної взаємодії буферувати фізіологічні стресові реакції. Інші дослідження підкреслюють роль звикання (габітуації) та знайомства з хендлером у підтриманні низьких показників стресу під час таких взаємодій [29,41,53,54,57].

Загалом відсутність значущих змін SCC у нашому дослідженні підтримує інтерпретацію, що втручання не сприймалося собаками як стресове. Навпаки, це узгоджується з доказами того, що собаки, звиклі до взаємодії з людьми та структурованих завдань, можуть залишатися фізіологічно стабільними в терапевтичному або соціальному контексті.

4.2. Кортизол у сечі (UCC)

UCC є ще одним неінвазивним біомаркером фізіологічного стресу у собак, який відображає активність осі ГГН. Коли собака переживає фізичний або психологічний стресс, активується вісь ГГН, що призводить до секреції кортизолу корою надниркових залоз [50,52,58]. Кортизол циркулює в крові, метаболізується та виводиться із сечею, що дозволяє UCC ставати інтегрованим показником системної продукції кортизолу за кілька годин до відбору зразка [37,59–63].

Коливання UCC відбуваються при зміні рівня збудження або стресу тварини — наприклад, під час перебування в новому середовищі, соціальних викликів, маніпуляцій або фізичного навантаження. Підвищені рівні UCC зазвичай свідчать про посилену активність осі ГГН, тоді як стабільні або нижчі показники можуть вказувати на габітуацію, спокій або позитивний стан добробуту [59,63–65].

UCC вважається надійним та етично прийнятним методом оцінки добробуту собак [37,50,53], оскільки дозволяє зафіксувати фізіологічні реакції, які не завжди можна визначити лише за поведінкою. Він відображає, як собаки переживають і долають середовищні чи соціальні умови [57,58].

У нашому дослідженні німецькі (GE) терапевтичні собаки продемонстрували найвищі середні значення UCC, за ними — собаки з Вінниці (VI) та Києва (KY). З огляду на відсутність змін SCC, ці результати радше свідчать про міжлокаційні відмінності базальної фізіології стресу, ніж про ефект втручання. Подібні висновки отримано в дослідженнях, які показали, що середовище, тренування, щоденний режим і стиль поводження можуть впливати на екскрецію кортизолу в собак [56–58,67].

Попри те, що GE-собаки мали статистично значущо вищі рівні UCC, це може відображати контекстуальні, а не інтервенційні чинники. Зокрема, вони можуть перебувати в більш структурованих умовах із більш інтенсивним тренуванням і стимуляцією, що здатне підвищувати базальний рівень кортизолу без ознак дистресу [49,52,55].

Натомість українські собаки, особливо ті, що живуть в умовах війни, могли адаптуватися до хронічних середовищних викликів. Тривалий або повторний вплив непередбачуваних чи загрозливих умов може призводити до гіпоактивації осі ГГН і зниження базального рівня кортизолу — явища, описаного як у людей, так і в тварин за умов тривалої несприятливості [59–62,69].

Отже, нижчі рівні UCC в UA-собак не обов’язково свідчать про кращий добробут, а можуть відображати фізіологічну адаптацію або знижену реактивність на стрес після тривалого впливу воєнних стресорів (шум, переміщення, непередбачуваність). Водночас підвищені показники GE-собак можуть свідчити про вищий рівень стимуляції або збудження в стабільніших умовах.

UCCR вважається «золотим стандартом» кількісної оцінки протеїнурії у ветеринарній медицині [63,64,70,71] та використовується для моніторингу системних станів. Це також неінвазивний біомаркер для оцінки стресу й діагностики ендокринних розладів. Креатинін — низькомолекулярна сполука, що утворюється як побічний продукт м’язового метаболізму та корелює з масою тіла.

UCCR доповнює дані слинових і сечових аналізів, оскільки нормалізація кортизолу за креатиніном мінімізує вплив розведення сечі. Згідно з Del Baldo та ін. (2022), референтні значення UCCR у здорових собак становлять приблизно 3,38 × 10⁻⁶ (діапазон: 1,11–17,32 × 10⁻⁶) [63]. Значення понад 30 можуть свідчити про гіперадренокортицизм, стрес або неадреналову патологію [64].

Оскільки всі собаки в дослідженні вважалися клінічно здоровими за результатами регулярного ветеринарного скринінгу, додаткове медичне обстеження не проводилося. Тому не можна повністю виключити, що окремі екстремальні показники можуть бути пов’язані з прихованими медичними станами.

З точки зору фізіології стресу, наші дані UCCR демонструють три різні кортизолові фенотипи:

-        більшість собак — адаптивна реакція в межах норми;

-        собаки з різко підвищеним UCCR — надмірна активація осі ГГН;

-        собаки з дуже низьким UCCR — пригнічена стресова реакція.

Ці патерни підкреслюють цінність UCCR як скринінгового біомаркера ендокринної дисрегуляції, що дозволяє виявляти як гіпер-, так і гіпореактивні кортизолові фенотипи, пов’язані з потенційно дезадаптивними стресовими відповідями.

4.3. Кортизол у шерсті (HCC)

HCC є відносно новим методом оцінки фізіологічного стресу. Водночас слід враховувати, що його показники варіюють залежно від сезону, типу шерсті, статі, віку та швидкості росту волосся, оскільки потрібен певний час, перш ніж новий сегмент шерсті з’явиться на поверхні шкіри й стане доступним для вимірювання [65,72,73].

Подібно до інших вільно циркулюючих молекул, кортизол інкорпорується в зростаючі волосяні фолікули, що дозволяє отримати вимірюваний індикатор рівня кортизолу в плазмі. Показники HCC корелюють із рівнями кортизолу в слині та сироватці крові, що робить цей метод цінним інструментом для оцінки довготривалого фізіологічного стресу. HCC відображає кумулятивну секрецію кортизолу протягом тижнів або місяців, інтегруючи повторні активації осі ГГН у стабільний ретроспективний маркер стресу [65,66].

З одного боку, підвищені значення HCC можуть бути наслідком тривалої зовнішньої стимуляції, соціальної активності або хронічного стресового впливу. З іншого боку, знижені концентрації можуть свідчити або про низьке стресове навантаження, або про хронічну даунрегуляцію осі ГГН після тривалого несприятливого впливу [65,67,68].

Під час інтерпретації вищих HCC у німецьких собак варто зазначити, що включення додаткових середовищних (наприклад, детальні опитувальники щодо умов проживання), поведінкових (оцінки поведінки та активності за повідомленнями хендлерів) або фізіологічних показників (наприклад, варіабельність серцевого ритму) допомогло б точніше з’ясувати, чи саме ці чинники зумовили підвищені значення HCC.

Аналіз HCC не виявив статистично значущого впливу локації, хоча середні значення повторювали тенденцію, зафіксовану для UCC. Німецькі собаки мали найвищі середні значення HCC, за ними — KY та VI. Подібно до SCC, більший розмір вибірки або зміна рівня значущості (α = 0,10) могли б призвести до статистично значущих результатів.

Тенденція до вищих HCC у німецьких собак може відображати вищу зовнішню залученість, активність або інші стресові чинники середовища [66,69,70]. Натомість нижчі HCC у українських собак можуть свідчити про адаптивну фізіологічну модуляцію в умовах хронічного контекстуального напруження, зокрема через тривалий вплив непередбачуваних воєнних факторів, що з часом призводить до притупленої кортизолової реакції [52,69–71].

На перший погляд може здаватися парадоксальним, що собаки, які живуть у країні, охопленій війною, демонструють нижчі довгострокові рівні кортизолу, ніж тварини в мирних умовах. Проте це може відображати спробу організму підтримувати стабільність за умов повторюваного або неконтрольованого стресу [72–74]. Тривале перебування в умовах війни (шум, переміщення, нестабільність) могло змінити реактивність осі ГГН та призвести до зниження базального рівня кортизолу [75].

Подібні механізми описані в собак, залучених до високостресових інтервенцій в складних середовищах [74,75,77], де початкова гіперкортизолемія з часом змінювалася фазою «вигорання» зі зниженим виділенням кортизолу [73,77,78]. Знижені HCC у хронічно хворих собак також відображали адаптацію або дисрегуляцію осі ГГН, а не просто низький рівень стресу [76,78].

4.4. Фактори, пов’язані з хендлером

Mitropoulos та ін. (2025) показали, що HCC у собак залежить не лише від індивідуальних характеристик тварини (вік, стать), а й від факторів, пов’язаних із хендлером [75]. Старший вік хендлера асоціювався з вищими показниками HCC у собак, що свідчить про вплив демографічних характеристик та якості зв’язку «хендлер–собака» на довгострокові кортизолові параметри.

Barcelos та ін. (2024) у свої роботі підкреслили двоспрямований характер взаємодії «собака–хендлер», зазначивши, що стрес і психологічні труднощі хендлера можуть посилювати поведінкові проблеми собак, формуючи негативне коло зворотного зв’язку [76,77]. У цьому контексті рекомендовано підхід «Один добробут», що передбачає одночасну підтримку благополуччя як хендлера, так і собаки, із міждисциплінарною співпрацею [75–77].

Важливим аспектом є також потреба в поглиблених етологічних знаннях і належному розпізнаванні ознак стресу. Erichsmeier та ін. (2025) досліджували поведінку собак під час інтервенцій та порівнювали її з оцінкою стресу з боку хендлерів [77]. Було встановлено, що собаки демонстрували численні поведінкові індикатори стресу та зниження рівня благополуччя, тоді як хендлери часто оцінювали їх як таких, що не зазнають або майже не зазнають стресу. Таке недооцінювання може призводити до несвоєчасного надання відпочинку або корекції навантаження.

Cortesi та ін. (2025) також виявили розбіжність між об’єктивними ознаками стресу та суб’єктивною оцінкою хендлерів [78]. Хендлери частіше розпізнавали гострий стрес (уникання, зниження кооперації), але рідко ідентифікували хронічний стрес, емоційне відсторонення, набутий безпорадний стан або вигорання. Це свідчить про потенційні ризики для здоров’я та добробуту собак, які регулярно беруть участь у інтервенціях.

Можливими рішеннями є посилений моніторинг, оцінка середовищ підвищеного ризику та оптимізація управлінських стратегій (тривалість, частота, час відновлення після сесій) [50,79]. Сучасні дані переконливо демонструють, що покладатися лише на суб’єктивну оцінку хендлера недостатньо. Необхідні стандартизовані рекомендації щодо добробуту та ґрунтовні навчальні програми для всіх хендлерів [77–79].

Хоча демографічні характеристики хендлерів і дані щодо взаємодії «собака–хендлер» були зібрані, у межах цього дослідження вони не аналізувалися та стануть предметом окремої публікації.

4.5. Стратегії забезпечення добробуту тварин

Стратегії покращення добробуту собак, особливо в умовах війни та кризи, можуть полягати в створенні середовищних і соціальних умов, що підтримують як фізичне, так і психологічне благополуччя. Збагачення (вдосконалення) середовища, включно з фізичною та когнітивною стимуляцією, можливістю вибору та безпечного простору, може сприяти залученості без надмірного збудження [79–81].

Передбачувані схеми роботи (рутинні схеми) та наявність безпечних місць є критично важливими, а чітко структуровані графіки роботи можуть допомогти зменшити фізіологічний стрес. Якість взаємовідносин «людина–собака» відіграє ключову роль: навчання хендлерів, спрямоване на підтримку позитивної взаємодії та мінімізацію аверсивних методів, здатне заподіяти стресовим  реакціям і підтримувати здорову регуляцію кортизолу [76,81,82].

Дослідження показали, що терапевтичні собаки, чиї хендлери ефективно управляють власним стресом, демонструють нижчу кортизолову реактивність у складних умовах [81,82], що підтверджує: покращення добробуту хендлера може безпосередньо підвищувати добробут тварини. Наприклад, Roth та ін. (2021) досліджували рівні кортизолу у собак до і після програм зниження стресу, спрямованих на власників, і зафіксували помірне зниження HCC у собак після покращення благополуччя власників [44].

Перспективними є подовжені в часі дослідження з використанням генетичних маркерів, сенсорів стресу та оцінки факторів середовища, які допоможуть глибше зрозуміти, як спільне середовище та характер взаємин впливають на цю фізіологічну синхронізацію.

Визнання двоспрямованого характеру взаємодії має важливі наслідки як для добробуту тварин, так і для психічного здоров’я людей [44,81–83]. Інтервенції, які сплановані таким чином, щоб зменшити стрес хендлера, можуть опосередковано приносити користь собаці. Майндфулнес-практики, навчання на основі позитивного підкріплення без аверсивних методів, структуровані фізичні навантаження та ритуали (стандартні схеми) асоціюються з покращенням поведінкових показників і зниженням маркерів стресу [81–83]. Додатково, освітні програми для власників (розпізнавання мови тіла собаки, підтримання стабільних схем роботи (рутини роботи), формування безпечної прихильності) можуть мінімізувати передачу стресу в межах хендлер-собака.

4.6. Обмеження та перспективи подальших досліджень

До обмежень цього дослідження належить сама його форма, яка не дозволяє робити причинно-наслідкові висновки, а також потенційні упередження, пов’язані з використанням зручної вибірки серед українських і німецьких респондентів. З огляду на попередній характер дослідження слід враховувати обмежену репрезентативність вибірки та обмежену можливість узагальнення результатів. Невелика кількість команд «людина–собака» також звужує сферу застосування висновків до більш широких груп.

Незважаючи на це, отримані результати надають цінну інформацію щодо глюкокортикоїдних реакцій терапевтичних собак, які здійснюють інтервенції в умовах кризи та війни. Для підвищення узагальнюваності майбутні дослідження мають застосовувати методи відбору на основі ймовірності. Рекомендуються довготривалі схеми для вивчення траєкторій відновлення, динаміки зміни стосунків між хендлерами та собаками в умовах конфлікту, а також оцінки ефективності структурованих інтервенцій для зменшення психологічного й фізіологічного навантаження під час тривалого перебування в зоні війни.

Дослідження в умовах війни чи інших криз доцільно доповнювати якісними методами (фокус-групи, мультимодальні спостереження), що дозволить інтегрувати фізіологічні показники з досвідом учасників і краще зрозуміти реалії функціонування команд з терапевтичними собаками у складних середовищах із високим рівнем стресу.

Це дослідження надає нові дані щодо параметрів стресу у терапевтичних собак, які працюють в умовах активної війни — контексті, майже не представленому в попередніх наукових роботах. Демонструючи релевантність кортизол-орієнтованих оцінок у нестабільних і високоризикових середовищах, дана робота розширює методологічні та інформаційні межі досліджень у сфері інтервенцій із залученням тварин. Отримані результати сприяють глибшому розумінню впливу тривалих екстремальних факторів стресу на команди з терапевтичними собаками та створюють підґрунтя для розробки рекомендацій щодо підтримки їхнього добробуту в умовах війни та інших криз.

5. Висновки

Наявні дослідження поки що не надали вичерпних доказів щодо пояснювальних шляхів і конкретних фізіологічних механізмів, через які реалізуються переваги взаємодії людини й тварини. Тому необхідний більш комплексний синтез наявних даних для розуміння потенційного впливу взаємодії людина–собака як на фізичне, так і на психологічне здоров’я, а також для виявлення механізмів, що опосередковують ці ефекти. Такі знання є критично важливими для розробки доказових підходів у межах концепції «Один добробут».

Майбутні дослідження мають поєднувати поведінкові, фізіологічні та середовищні оцінки для прогнозування стану здоров’я та аналізу того, як інтервенції (ускладнення середовища, структуровані рутини) модулюють добробут із часом. Дослідження собак, які знаходяться в стані високого стресу допоможуть з’ясувати, чи спостережувані патерни кортизолу відображають адаптивну фізіологічну модуляцію, чи приховані ризики для добробуту.

Посилання

1.       Shvets, A.; Sereda, I.; Lopin, E. The medical and social importance of mental and behavior disorders among military personnel in peacetime and warfare. Rom. J. Mil. Med. 2021, 124, 481–486. [Google Scholar] [CrossRef]

2.       Krasnodemska, I.; Savitskaya, M.; Berezan, V.; Tovstukha, O.; Rodchenko, L. Psychological consequences of warfare for combatants: Ways of social reintegration and support in Ukraine. Amazon. Investig. 2023, 12, 78–87. [Google Scholar] [CrossRef]

3.       Alupo, C. Canine PTSD. Ph.D. Thesis, Swedish University of Agricultural Sciences (SLU), Skara, Sweden, 2017. [Google Scholar]

4.       Alger, J.M.; Alger, S.F. Canine soldiers, mascots, and stray dogs in U.S. wars: Ethical considerations. In Animals and War; Hediger, R., Ed.; Brill: Leiden, The Netherlands, 2013; pp. 77–104. [Google Scholar] [CrossRef]

5.       Ksenofontova, A.A.; Voinova, O.A.; Ivanov, A.A.; Ksenofontov, D.A. Behavioral veterinary medicine: A new direction in the study of behavioral disorders in companion animals. Int. Trans. J. Eng. Manag. Appl. Sci. Technol. 2020, 11, 11A10O. [Google Scholar] [CrossRef]

6.       Haq, A.U. Canine psychiatry: Addressing animal psychopathologies. Behav. Sci. 2017, 6, 7. [Google Scholar] [CrossRef]

7.       Wells, D.L. Domestic dogs and human health: An overview. Br. J. Health Psychol. 2007, 12, 145–156. [Google Scholar] [CrossRef]

8.       Liguori, G.; Costagliola, A.; Lombardi, R.; Paciello, O.; Giordano, A. Human–animal interaction in animal-assisted interventions (AAIs): Zoonosis risks, benefits, and future directions—A One Health approach. Animals 2023, 13, 1592. [Google Scholar] [CrossRef]

9.       Giacomuzzi, S.; Kocharian, A.; Barinova, N.; Barinov, S. Experiencing and coping with trauma in warfare and military conflicts. Psychol. Couns. Psychother. 2021, 16, 40–44. [Google Scholar] [CrossRef]

10.    Naeem, A.; Sikder, I.; Wang, S.; Barrett, E.S.; Fiedler, N.; Ahmad, M.; Haque, U. Parent–child mental health in Ukraine in relation to war trauma and drone attacks. Compr. Psychiatry 2025, 139, 152590. [Google Scholar] [CrossRef]

11.    Mottola, F.; Gnisci, A.; Kalaitzaki, A.; Vintilă, M.; Sergi, I. The impact of the Russian–Ukrainian war on the mental health of Italian people after two years of the pandemic: Risk and protective factors as moderators. Front. Psychol. 2023, 14, 1154502. [Google Scholar] [CrossRef]

12.    Murthy, R.S.; Lakshminarayana, R. Mental health consequences of war: A brief review of research findings. World Psychiatry 2006, 5, 25–30. [Google Scholar] [CrossRef]

13.    Bienvenu, T.C.; Dejean, C.; Jercog, D.; Aouizerate, B.; Lemoine, M.; Herry, C. The advent of fear conditioning as an animal model of post-traumatic stress disorder: Learning from the past to shape the future of PTSD research. Neuron 2021, 109, 2380–2397. [Google Scholar] [CrossRef]

14.    Stucki, S. Animal warfare law and the need for an animal law of peace: A comparative reconstruction. Am. J. Comp. Law 2023, 71, 189–233. [Google Scholar] [CrossRef]

15.    Stucki, S. Beyond Animal Warfare Law: Humanizing the ‘War on Animals’ and the Need for Complementary Animal Rights; MPIL Research Paper 2021-10; Max Planck Institute for Comparative Public Law & International Law: Heidelberg, Germany, 2021. [Google Scholar] [CrossRef]

16.    Salden, S.; Wijnants, J.; Baeken, C.; Saunders, J.H.; De Keuster, T. Disaster response and its aftermath: A systematic review of the impact of disaster deployment on working dogs. Appl. Anim. Behav. Sci. 2023, 265, 105987. [Google Scholar] [CrossRef]

17.    Sacoor, C.; Marugg, J.D.; Lima, N.R.; Empadinhas, N.; Montezinho, L. Gut–brain axis impact on canine anxiety disorders: New challenges for behavioral veterinary medicine. Vet. Med. Int. 2024, 2024, 2856759. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

18.    Hediger, R. Animals in war. In The Palgrave International Handbook of Animal Abuse Studies; Maher, J., Pierpoint, H., Beirne, P., Eds.; Palgrave Macmillan: London, UK, 2017; pp. 475–494. [Google Scholar] [CrossRef]

19.    Milburn, J.; Van Goozen, S. Animals and the ethics of war: A call for an inclusive just-war theory. Int. Relat. 2023, 37, 423–448. [Google Scholar] [CrossRef]

20.    Lemish, M.G. War Dogs: A History of Loyalty and Heroism; University of Nebraska Press: Lincoln, NE, USA, 2022. [Google Scholar]

21.    Tsouparopoulou, C.; Recht, L. Dogs and equids in war in third millennium BC Mesopotamia. In Fierce Lions, Angry Mice and Fat-Tailed Sheep: Animal Encounters in the Ancient Near East; University of Cambridge: Cambridge, UK, 2020; pp. 279–289. [Google Scholar] [CrossRef]

22.    Ukraine.ua. Patron, the Ukrainian Bomb-Detecting Dog; Ukraine.ua: Kyiv, Ukraine, 2022. Available online: https://www.euam-ukraine.eu/news/heroesofukraine-a-sniffer-dog-that-saves-lives-of-ukrainians-by-defusing-russian-mines/ (accessed on 8 December 2025).

23.    Walsh, E.A.; Meers, L.L.; Samuels, W.E.; Boonen, D.; Claus, A.; Duarte-Gan, C.; Normando, S. Human–dog communication: How body language and non-verbal cues are key to clarity in dog-directed play, petting and hugging behaviour by humans. Appl. Anim. Behav. Sci. 2024, 272, 106206. [Google Scholar] [CrossRef]

24.    Kateryna, M.; Trofimov, A.; Vsevolod, Z.; Tetiana, A.; Liudmyla, K. The role of pets in preserving the emotional and spiritual wellbeing of Ukrainian residents during Russian hostilities. J. Relig. Health 2023, 62, 500–509. [Google Scholar] [CrossRef]

25.    Sandvik, K.B. The Ukrainian refugee crisis: Unpacking the politics of pet exceptionalism. Int. Migr. 2023, 61, 292–304. [Google Scholar] [CrossRef]

26.    Hunt, M.; Otto, C.M.; Serpell, J.A.; Alvarez, J. Interactions between handler well-being and canine health and behavior in search and rescue teams. Anthrozoös 2012, 25, 323–335. [Google Scholar] [CrossRef]

27.    Leighton, S.C.; Nieforth, L.O.; O’Haire, M.E. Assistance dogs for military veterans with PTSD: A systematic review, meta-analysis, and meta-synthesis. PLoS ONE 2022, 17, e0274960. [Google Scholar] [CrossRef]

28.    Rodriguez, K.E.; LaFollette, M.R.; Hediger, K.; Ogata, N.; O’Haire, M.E. Defining the PTSD service dog intervention: Perceived importance, usage, and symptom specificity of psychiatric service dogs for military veterans. Front. Psychol. 2020, 11, 519718. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

29.    Barcelos, A.M.; Kargas, N.; Assheton, P.; Maltby, J.; Hall, S.; Mills, D.S. Dog owner mental health is associated with dog behavioural problems, dog care and dog-facilitated social interaction: A prospective cohort study. Sci. Rep. 2023, 13, 21734. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

30.    Koskela, A.; Törnqvist, H.; Somppi, S.; Tiira, K.; Kykyri, V.L.; Hänninen, L.; Kujala, M.V. Behavioral and emotional co-modulation during dog–owner interaction measured by heart rate variability and activity. Sci. Rep. 2024, 14, 25201. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

31.    Fung, A.; Mok, P.; Fung, W.K. The rich history and evolution of animal-assisted therapy. J. Altern. Complement. Integr. Med. 2024, 10, 443. [Google Scholar] [CrossRef]

32.    Glenk, L.M.; Kothgassner, O.D. Life out of balance: Stress-related disorders in animals and humans. In Comparative Medicine; Jensen-Jarolim, E., Ed.; Springer: Cham, Switzerland, 2017; pp. 95–112. [Google Scholar] [CrossRef]

33.    Johnson, R.J.; Antonaccio, O.; Botchkovar, E.; Hobfoll, S.E. War trauma and PTSD in Ukraine’s civilian population: Comparing urban-dwelling to internally displaced persons. Soc. Psychiatry Psychiatr. Epidemiol. 2022, 57, 1807–1816. [Google Scholar] [CrossRef]

34.    Minervini, G.; Franco, R.; Marrapodi, M.M.; Fiorillo, L.; Cervino, G.; Cicciu, M. Post-traumatic stress, prevalence of temporomandibular disorders in war veterans: Systematic review with meta-analysis. J. Oral Rehabil. 2023, 50, 1101–1109. [Google Scholar] [CrossRef]

35.    Schincariol, A.; Orrù, G.; Otgaar, H.; Sartori, G.; Scarpazza, C. Posttraumatic stress disorder (PTSD) prevalence: An umbrella review. Psychol. Med. 2024, 1, 1–14. [Google Scholar] [CrossRef]

36.    Eshel, Y.; Kimhi, S.; Marciano, H.; Adini, B. Predictors of PTSD and psychological distress symptoms of Ukraine civilians during war. Disaster Med. Public Health Prep. 2023, 17, e429. [Google Scholar] [CrossRef]

37.    Kaszycka, K.; Goleman, M.; Krupa, W. Testing the level of cortisol in dogs. Animals 2025, 15, 1197. [Google Scholar] [CrossRef]

38.    van der Laan, J.E.; Vinke, C.M.; Arndt, S.S. Evaluation of hair cortisol as an indicator of long-term stress responses in dogs in an animal shelter and after subsequent adoption. Sci. Rep. 2022, 12, 5117. [Google Scholar] [CrossRef]

39.    Ghassemi Nejad, J.; Ghaffari, M.H.; Ataallahi, M.; Jo, J.H.; Lee, H.G. Stress concepts and applications in various matrices with a focus on hair cortisol and analytical methods. Animals 2022, 12, 3096. [Google Scholar] [CrossRef]

40.    European Society for Applied Ethology. ESAAT—European Society for Applied Ethology. Available online: https://www.esaat.org/ (accessed on 8 December 2025).

41.    ISAAT. International Society for Anthrozoology and Applied Animal Therapy. Available online: https://isaat.org/ (accessed on 8 December 2025).

42.    Davenport, M.D.; Tiefenbacher, S.; Lutz, C.K.; Novak, M.A.; Meyer, J.S. Analysis of endogenous cortisol concentrations in the hair of rhesus macaques. Gen. Comp. Endocrinol. 2006, 147, 255–261. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

43.    Bennett, A.; Hayssen, V. Measuring cortisol in hair and saliva from dogs: Coat color and pigment differences. Domest. Anim. Endocrinol. 2010, 39, 171–180. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

44.    Packer, R.M.; Davies, A.M.; Volk, H.A.; Puckett, H.L.; Hobbs, S.L.; Fowkes, R.C. What can we learn from the hair of the dog? Complex effects of endogenous and exogenous stressors on canine hair cortisol. PLoS ONE 2019, 14, e0216000. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

45.    Cohen, S. Perceived Stress in a Probability Sample of the United States; American Psychological Association: Washington, DC, USA, 1988. [Google Scholar]

46.    Martin, E.L.; Martinez, D.A. The effect size in scientific publication. Educ. XX1 2023, 26, 9–17. [Google Scholar] [CrossRef]

47.    Leslie, J.R.; Stephens, M.A.; Fotopoulos, S. Asymptotic distribution of the Shapiro–Wilk W for testing normality. Ann. Stat. 1986, 14, 1497–1506. [Google Scholar] [CrossRef]

48.    Foltin, S.; Glenk, L.M. Current perspectives on the challenges of implementing assistance dogs in human mental health care. Vet. Sci. 2023, 10, 62. [Google Scholar] [CrossRef]

49.    Glenk, L.M.; Foltin, S. Therapy dog welfare revisited: A review of the literature. Vet. Sci. 2021, 8, 226. [Google Scholar] [CrossRef]

50.    Townsend, L.; Gee, N.R. Recognizing and mitigating canine stress during animal assisted interventions. Vet. Sci. 2021, 8, 254. [Google Scholar] [CrossRef]

51.    Glenk, L.M.; Kothgassner, O.D.; Stetina, B.U.; Palme, R.; Kepplinger, B.; Baran, H. Therapy dogs’ salivary cortisol levels vary during animal-assisted interventions. Anim. Welf. 2013, 22, 369–378. [Google Scholar] [CrossRef]

52.    Kateřina, K.; Kristýna, M.; Radka, P.; Aneta, M.; Štěpán, Z.; Ivona, S. Evaluation of cortisol levels and behavior in dogs during animal-assisted interventions in clinical practice. Appl. Anim. Behav. Sci. 2024, 277, 106321. [Google Scholar] [CrossRef]

53.    Glenk, L.M.; Kothgassner, O.D.; Stetina, B.U.; Palme, R.; Kepplinger, B.; Baran, H. Salivary cortisol and behavior in therapy dogs during animal-assisted interventions: A pilot study. J. Vet. Behav. 2014, 9, 98–106. [Google Scholar] [CrossRef]

54.    Beerda, B.; Schilder, M.B.H.; Van Hooff, J.A.R.A.M.; De Vries, H.W.; Mol, J.A. Behavioural and hormonal indicators of enduring environmental stress in dogs. Anim. Welf. 2000, 9, 49–62. [Google Scholar] [CrossRef]

55.    Haubenhofer, D.K.; Kirchengast, S. Physiological arousal for companion dogs working with their owners in animal-assisted activities and animal-assisted therapy. J. Appl. Anim. Welf. Sci. 2006, 9, 165–172. [Google Scholar] [CrossRef]

56.    Dreschel, N.A.; Granger, D.A. Methods of collection for salivary cortisol measurement in dogs. Horm. Behav. 2009, 55, 163–168. [Google Scholar] [CrossRef]

57.    Spinella, G.; Tidu, L.; Grassato, L.; Musella, V.; Matarazzo, M.; Valentini, S. Military working dogs operating in Afghanistan theater: Comparison between pre- and post-mission blood analyses to monitor physical fitness and training. Animals 2022, 12, 617. [Google Scholar] [CrossRef]

58.    Mormède, P.; Andanson, S.; Aupérin, B.; Beerda, B.; Guémené, D.; Malmkvist, J.; Manteca, X.; Manteuffel, G.; Prunet, P.; van Reenen, C.G.; et al. Exploration of the hypothalamic–pituitary–adrenal function as a tool to evaluate animal welfare. Physiol. Behav. 2007, 92, 317–339. [Google Scholar] [CrossRef]

59.    Corte, S.M.; Olivier, B.; Koolhaas, J.M. A new animal welfare concept based on allostasis. Physiol. Behav. 2005, 92, 422–428. [Google Scholar] [CrossRef]

60.    Mbiydzenyuy, N.E.; Qulu, L.A. Stress, hypothalamic–pituitary–adrenal axis, hypothalamic–pituitary–gonadal axis, and aggression. Metab. Brain Dis. 2024, 39, 1613–1636. [Google Scholar] [CrossRef]

61.    Lehrner, A.; Daskalakis, N.; Yehuda, R. Cortisol and the hypothalamic–pituitary–adrenal axis in PTSD. In Posttraumatic Stress Disorder; John Wiley & Sons: Hoboken, NJ, USA, 2016; pp. 265–290. [Google Scholar] [CrossRef]

62.    Guilliams, T.G.; Edwards, L. Chronic stress and the HPA axis. Standard 2010, 9, 1–12. [Google Scholar] [CrossRef]

63.    Del Baldo, F.; Gerou Ferriani, M.; Bertazzolo, W.; Luciani, M.; Tardo, A.M.; Fracassi, F. Urinary cortisol-creatinine ratio in dogs with hypoadrenocorticism. J. Vet. Inter. Med. 2022, 36, 482–487. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

64.    Zeugswetter, F.; Bydzovsky, N.; Kampner, D.; Schwendenwein, I. Tailored reference limits for urine corticoid: Creatinine ratio in dogs to answer distinct clinical questions. Vet. Rec. 2010, 167, 997–1001. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

65.    Mariti, C.; Russo, G.; Mazzoni, C.; Borrelli, C.; Gori, E.; Habermaass, V.; Marchetti, V. Factors affecting hair cortisol concentration in domestic dogs: A focus on factors related to dogs and their guardians. Animals 2025, 15, 1901. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

66.    Roth, L.S.V.; Faresjö, Å.; Theodorsson, E.; Jensen, P. Hair cortisol varies with season and lifestyle and relates to human interactions in German shepherd dogs. Sci. Rep. 2016, 6, 19631. [Google Scholar] [CrossRef]

67.    Heimbürge, S.; Kanitz, E.; Otten, W. The use of hair cortisol for the assessment of stress in animals. Gen. Comp. Endocrinol. 2019, 270, 10–17. [Google Scholar] [CrossRef]

68.    Pan, C.; Xu, S.; Zhang, W.; Zhao, Y.; Song, M.; Zhao, J. Investigating hair cortisol dynamics in German Shepherd Dogs throughout pregnancy, lactation, and weaning phases, and its potential impact on the hair cortisol of offspring. Domest. Anim. Endocrinol. 2025, 92, 106921. [Google Scholar] [CrossRef]

69.    Mârza, S.M.; Munteanu, C.; Papuc, I.; Radu, L.; Diana, P.; Purdoiu, R.C. Behavioral, physiological, and pathological approaches of cortisol in dogs. Animals 2024, 14, 3536. [Google Scholar] [CrossRef]

70.    Mesarcova, L.; Kottferova, J.; Skurkova, L.; Leskova, L.; Kmecova, N. Analysis of cortisol in dog hair-a potential biomarker of chronic stress: A review. Vet. Med. 2017, 62, 363–376. [Google Scholar] [CrossRef]

71.    Kusch, J.M.; Matzke, C.C.; Lane, J.E. Social buffering reduces hair cortisol content in black-tailed prairie dogs during reproduction. Behaviour 2023, 160, 735–751. [Google Scholar] [CrossRef]

72.    Kudielka, B.M.; Bellingrath, S.; Hellhammer, D.H. Cortisol in burnout and vital exhaustion: An overview. G. Ital. Med. Lav. Ergon. 2006, 28, 34–42. [Google Scholar] [CrossRef]

73.    Corsetti, S.; Ferrara, M.; Natoli, E. Evaluating stress in dogs involved in animal-assisted interventions. Animals 2019, 9, 833. [Google Scholar] [CrossRef]

74.    Kaltenegger, H.C.; Marques, M.D.; Becker, L.; Rohleder, N.; Nowak, D.; Wright, B.J.; Weigl, M. Prospective associations of technostress at work, burnout symptoms, hair cortisol, and chronic low-grade inflammation. Brain Behav. Immun. 2024, 117, 320–329. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

75.    Mitropoulos, T.; Andrukonis, A. Dog owners’ job stress crosses over to their pet dogs via work-related rumination. Sci. Rep. 2025, 15, 16887. [Google Scholar] [CrossRef] [PubMed]

76.    Barcelos, A.M.; Kargas, N.; Mills, D. The effects of dog behavioural problems on owner well-being: A review of the literature and future directions. Pets 2024, 1, 53–69. [Google Scholar] [CrossRef]

77.    Erichsmeier, R.; Arney, D.; Soonberg, M. Behavioral observations of dogs during animal-assisted interventions and their handlers’ perceptions of their experienced level of stress. J. Appl. Anim. Welf. Sci. 2025, 1, 1–12. [Google Scholar] [CrossRef]

78.    Cortesi, B.C.; Palestrini, C.; Buttram, D.; Mazzola, S.; Cannas, S. Stress and burnout in dogs involved in animal assisted interventions: A survey of Italian handlers’ opinion. J. Vet. Behav. 2025, 78, 63–69. [Google Scholar] [CrossRef]

79.    Horowitz, A. Considering the “dog” in dog–human interaction. Front. Vet. Sci. 2021, 8, 642821. [Google Scholar] [CrossRef]

80.    Horowitz, A. Inside of a Dog: What Dogs See, Smell, and Know; Simon and Schuster: New York, NY, USA, 2025. [Google Scholar] [CrossRef]

81.    Santaniello, A.; Garzillo, S.; Cristiano, S.; Fioretti, A.; Menna, L.F. The research of standardized protocols for dog involvement in animal-assisted therapy: A systematic review. Animals 2021, 11, 2576. [Google Scholar] [CrossRef]

82.    Fine, A.H.; Griffin, T.C. Protecting animal welfare in animal-assisted intervention: Our ethical obligation. Semin. Speech Lang. 2022, 43, 8–23. [Google Scholar] [CrossRef]

83.    Sundman, A.S.; Van Poucke, E.; Svensson Holm, A.C.; Faresjö, Å.; Theodorsson, E.; Jensen, P.; Roth, L.S. Long-term stress levels are synchronized in dogs and their owners. Sci. Rep. 2019, 9, 7391. [Google Scholar] [CrossRef]