Оригінальний текст англійською мовою на сайті Міжнародної федерації собак-поводирів: https://www.igdf.org.uk/wp-content/uploads/2025/02/IGDF-Standards-2026-English.pdf?utm_source=chatgpt.com

Міжнародна федерація собак-поводирів

(International Guide Dog Federation, IGDF)

Стандарти 2026

Місія Міжнародної федерації собак-поводирів полягає в підтримці акредитованих організацій-членів у їхніх зусиллях щодо розвитку та вдосконалення підготовки й надання собак-поводирів як засобу забезпечення незалежної мобільності людей, які є незрячими або мають порушення зору.

ЗМІСТ

Передмова

Вступ

Сфера застосування

Нормативні посилання

1.

Стандарт 1. Управління організацією, управління ризиками та забезпечення

безперервності діяльності

1.1.

Загальне управління організацією

1.2.

Освіта персоналу та професійний розвиток

1.3.

Послуги для клієнтів

1.4.

Розведення та забезпечення собаками

1.5.

Підготовка собак та управління їхньою поведінкою

1.6.

Здоров’я та благополуччя собак

1.7.

Приміщення та розплідники

1.8.

Управління персоналом

1.9.

Управління ризиками та забезпечення безперервності діяльності

2.

Стандарт 2. Освіта персоналу та професійний розвиток

2.1.

Посадові інструкції

2.2.

Професійна (технічна) підготовка

2.3.

Оцінювання компетентності персоналу

2.4.

Безперервний професійний розвиток

2.5.

Документування та ведення записів

2.6.

Викладачі та інструктори

3.

Стандарт 3. Послуги для клієнтів

3.1.

Процедура надання послуг клієнтам

3.2.

Розгляд та супровід заявок

3.3.

Процес підбору пари «клієнт — собака-поводир»

3.4.

Навчання клієнта та собаки-поводиря

3.5.

Післясупровід (Aftercare)

3.6.

Завершення служби собаки-поводиря та підтримка у разі її втрати

4.

Стандарт 4. Розведення та забезпечення собаками

4.1.

Програми розведення

4.2.

Цуценята та дорослі собаки, отримані з інших джерел (придбані або передані у дар)

4.3.

Вирощування цуценят

5.

Стандарт 5. Підготовка собак та управління їхньою поведінкою

5.1.

Оцінювання

5.2.

Підготовка собак

5.3.

Доступ до громадських місць

6.

Стандарт 6. Здоров’я та благополуччя собак

6.1.

Сфера 1. Харчування

6.2.

Сфера 2. Середовище утримання

6.3.

Сфера 3. Здоров’я

6.4.

Сфера 4. Поведінка та соціальні взаємодії

6.5.

Сфера 5. Психічний стан і благополуччя протягом життя

7.

Стандарт 7. Приміщення та розплідники

7.1.

Будівлі та споруди

7.2.

Транспорт і транспортні засоби

7.3.

Будівлі розплідників

7.4.

Управління розплідниками

Додаток 1. Глосарій

Додаток 2. Інформаційні рекомендації щодо застосування Стандартів

1.

Рекомендації до Стандарту 1. Управління організацією, управління ризиками та забезпечення безперервності діяльності. Відбір кандидатів / клієнтів

2.

Рекомендації до Стандарту 2. Освіта персоналу та професійний розвиток

3.

Рекомендації до Стандарту 3. Послуги для клієнтів

4.

Рекомендації до Стандарту 4. Розведення та забезпечення собаками

5.

Рекомендації до Стандарту 5. Підготовка собак та управління їхньою поведінкою

6.

Рекомендації до Стандарту 6. Здоров’я та благополуччя собак

7.

Рекомендації до Стандарту 7. Приміщення та розплідники

Передмова

Ці Стандарти Міжнародної федерації собак-поводирів (International Guide Dog Federation, IGDF) визначають принципи стандартизації, що застосовуються IGDF. Вони охоплюють розроблення, опублікування, підтримання в актуальному стані та застосування Стандартів IGDF і пов'язаних із ними документів.

Ці Стандарти використовуються для проведення оцінювання відповідності послуг, що надаються організаціями — провайдерами послуг з підготовки та супроводу собак-поводирів, а також для підтвердження їхньої відповідності вимогам акредитації IGDF.

Акредитація IGDF надає організації право використовувати логотип IGDF. Організації, які успішно пройшли акредитацію та відповідають вимогам цих Стандартів, можуть стати членами IGDF.

Членство в IGDF передбачає додаткові права, обов'язки та переваги, зокрема можливість:

-        брати участь в управлінні Федерацією;

-        голосувати на Загальних річних зборах (Annual General Meeting, AGM);

-        брати участь у консультаціях щодо подальшого розвитку цих Стандартів;

-        отримувати доступ до навчальних і методичних матеріалів.

Вступ

Собаки-поводирі є особливим видом собак-асистентів, яких використовують люди, які є незрячими або мають порушення зору, для забезпечення безпечного, незалежного та безперешкодного пересування та підвищення рівня самостійності у повсякденному житті.

У багатьох країнах забезпечення доступу людей з інвалідністю разом із їхніми собаками-поводирями або іншими собаками-асистентами розглядається як один із необхідних заходів щодо реалізації їхніх прав. Проте на практиці користувачам собак-поводирів і сьогодні нерідко відмовляють у доступі до громадських місць (магазинів, ресторанів, громадських будівель), транспортних засобів (таксі, поїздів, літаків) та приватних місць проживання.

Надання права на безперешкодний доступ супроводжується відповідальністю, яка передбачає, що собака-поводир має бути належним чином соціалізованою, повністю підготовленою та не створювати небезпеки чи незручностей для інших осіб.

Цей документ був розроблений у відповідь на міжнародну потребу у встановленні єдиних стандартів щодо підготовки собак-поводирів та надання пов'язаних із цим послуг, які відповідають потребам людей, що є незрячими або мають порушення зору.

Відповідність цим Стандартам забезпечує незалежне підтвердження високої якості послуг, які надають акредитовані IGDF організації, та підвищує довіру з боку користувачів, органів державної влади, постачальників публічних послуг і організацій, що здійснюють фінансування.

Сфера застосування

Сфера застосування цього документа обмежується виключно послугами, пов'язаними з підготовкою, передачею та супроводом собак-поводирів.

Дія цих Стандартів не поширюється на:

-        інших собак-аситентів;

-        собак емоційної підтримки (emotional support dogs), які виконують виключно функцію емоційної підтримки або комфорту;

-        собак, що використовуються в інтервенціях із залученням тварин (Animal-Assisted Interventions), зокрема собак закладів (facility dogs) або собак, залучених до терапії за участю собак (dog-assisted therapy);

-        інших службових або робочих собак, таких як пастуші собаки, поліцейські собаки, пошуково-рятувальні собаки;

-        будь-яких інших тварин, які є помічниками або сервісними тваринами.

Ці Стандарти зосереджені на ключових напрямах діяльності, що охоплюють усі основні складові системи підготовки та забезпечення собак-поводирів:

Стандарт 1. Управління організацією, управління ризиками та забезпечення безперервності діяльності.

Стандарт 2. Освіта персоналу та професійний розвиток.

Стандарт 3. Послуги для клієнтів.

Стандарт 4. Розведення та забезпечення собаками.

Стандарт 5. Підготовка собак та управління їхньою поведінкою.

Стандарт 6. Здоров’я та благополуччя собак

Стандарт 7. Об’єкти та розплідники (вольєрні комплекси)

Нормативні посилання

Для того щоб користувачам було чітко зрозуміло, що є обов’язковою вимогою, а що — рекомендацією, у всіх розділах цього документа використовуються такі мовні конструкції:

Обов’язкові вимоги — (англ. shall, shall not) «повинен», або «не повинен».

Рекомендації — (англ. should, should not) «слід», «не слід».

Дозвіл — (англ. may, may not) «може», «не зобов’язаний».

Здатність — (англ. can, cannot) «здатний», «нездатний».

Окрім цих Стандартів, за потреби також слід враховувати щонайменше такі документи (в алфавітному порядку):

Стандарти організації Assistance Dogs International (ADI).

Європейські стандарти EN 17984-1:2024 та EN 17984-6:2024.

Національні, державні та/або регіональні нормативно-правові акти щодо собак (наприклад, вимоги щодо благополуччя тварин або законодавство, що стосується окремих порід).

Національні, державні та/або регіональні нормативно-правові акти щодо доступності (безбар’єрності).

Національні стандарти щодо собак-асистентів та/або собак-поводирів.

Стандарт 1. Управління, управління ризиками та безперервність діяльності

Мета стандарту:

Забезпечити умови для того, щоб організації, акредитовані International Guide Dog Federation (IGDF), демонстрували:

-        операційну стабільність;

-        належні та етичні практики управління;

-        фінансову прозорість;

-        відповідальне використання ресурсів;

-        наявність належних процедур безпеки та реагування на надзвичайні ситуації;

-        дотримання чинного законодавства та нормативно-правових актів;

-        наявність справедливих і рівних політик та процедур щодо працівників і волонтерів.

Акредитовані IGDF організації повинні мати документально оформлені політики своєї діядьності, процедури та відповідні записи у таких сферах (детальні вимоги наведено у відповідних стандартах):

Посилання на методичні рекомендації (Guidance Notes).

1.1 Загальне управління

1.1.1. Корпоративне управління

Організації повинні забезпечити наявність процесу, який передбачає для Ради директорів / Наглядової ради:

-        вступну підготовку (онбординг) та ознайомлення (індукцію), що сприяють ефективному й обґрунтованому прийняттю рішень;

-        здійснення нагляду за дотриманням власних установчих документів, а також усіх застосовних законів і нормативно-правових актів;

-        політику щодо конфлікту інтересів, яка передбачає порядок розкриття інформації, розгляду та прийняття рішень щодо фактичних або потенційних конфліктів інтересів;

-        систему незалежної зовнішньої перевірки річної фінансової звітності аудитором або іншим уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законодавством.

Організації також повинні:

-        мати актуальну організаційну структуру (організаційну схему), що відображає офіційні лінії підпорядкування та розподіл відповідальності;

-        мати чинне страхове покриття відповідно до вимог регіонального законодавства та характеру своєї повсякденної діяльності;

-        мати письмово оформлену політику та процедуру розгляду офіційних скарг, яка є оприлюдненою або надається за запитом і визначає порядок їх прийняття, розгляду, управління та вирішення.

1.2. Освіта персоналу та професійний розвиток

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 2, зокрема:

-        посадових інструкцій;

-        письмових навчальних програм (навчального плану);

-        документального підтвердження професійної кваліфікації персоналу та ведення обліку його безперервного професійного розвитку, особливо працівників, які виконують технічні функції, зокрема інструкторів із підготовки собак-поводирів та інструкторів з орієнтування і мобільності із застосуванням собак-поводирів.

1.3. Послуги для клієнтів

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 3, зокрема:

-        безпечне зберігання всієї документації щодо клієнтів, включаючи політику архівування, яка відповідає вимогам чинного законодавства.

-        забезпечення цілісності, захисту та контрольованого доступу до записів про клієнтів та іншої конфіденційної інформації;

-        документально оформлені політики та процедури щодо безпечної організації праці, зокрема письмові оцінки ризиків для окремих видів діяльності та політики із забезпечення захисту (safeguarding).

1.4 Розведення та забезпечення собаками

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 4, зокрема:

-        точну документацію щодо програми розведення;

-        повні записи щодо розвитку цуценят, їхнього виховання (програми Puppy Raising) та результатів оцінювання;

-        точні датовані записи про походження, придбання або інше законне отримання собак.

1.5. Підготовка собак та управління їхньою поведінкою

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 5, зокрема:

-        точні датовані записи про результати оцінювання кожної собаки;

-        точні датовані записи щодо всього періоду підготовки собаки;

-        точні датовані записи щодо оцінювання відповідності собаки встановленим стандартам виконання.

1.6. Здоров’я та благополуччя собак

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 6.

1.7. Об’єкти та розплідники

Організації повинні мати політики та процедури, що забезпечують наявність письмової документації, передбаченої Стандартом 7, зокрема:

-        документальне підтвердження дотримання державних будівельних норм і правил, які забезпечують охорону здоров’я та безпеку клієнтів, працівників і собак;

-        письмовий порядок підготовки до надзвичайних ситуацій та реагування на них;

-        письмові протоколи й процедури щодо підтримання належного рівня гігієни.

1.8. Управління персоналом

Організації повинні надати документальне підтвердження наявності системи управління персоналом для всіх працівників, які виконують технічні функції (у тому числі тих, які працюють на умовах самозайнятості або за строковими договорами), що включає:

-        умови працевлаштування;

-        посадові інструкції;

-        процедури добору персоналу, введення на посаду (адаптації) та припинення трудових відносин;

-        щорічне оцінювання результатів роботи та професійного розвитку працівників;

-        здійснення нагляду й професійного супроводу працівників безпосередніми керівниками та менеджерами.

-        ведення обліку навчання та професійного розвитку працівників;

-        процедури розгляду трудових спорів і подання апеляцій працівниками.

Організації повинні працевлаштовувати щонайменше одного інструктора з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (англ. Guide Dog Mobility Instructor, GDMI), визнаного IGDF, який забезпечує очну професійну підтримку та технічний супровід клієнтів, інших працівників і собак. Такий GDMI може бути фахівцем, який набув акредитованого попереднього досвіду роботи або відповідної професійної підготовки (див. Стандарт 2).

Організаціям рекомендується:

-        мати процедуру, яка дозволяє працівникам або волонтерам повідомляти про неналежну практику, порушення стандартів або неправомірні дії (політика захисту викривачів / whistleblowing policy);

-        заохочувати отримання зворотного зв'язку від працівників, наприклад шляхом регулярних опитувань або проведення зборів персоналу.

Організації повинні мати систему управління волонтерами, що включає:

-        опис ролей та обов'язків волонтерів;

-        облік проходження вступної підготовки, навчання та супроводу волонтерів;

-        письмові угоди із сім'ями-опікунами (англ. guardian families) та прийомними сім'ями (англ. foster families), які визначають їхні права та обов'язки;

-        процедуру розгляду скарг і подання апеляцій.

1.9. Управління ризиками та безперервність діяльності

Організації повинні ідентифікувати, оцінювати, документувати та здійснювати управління стратегічними й операційними ризиками. У межах цього стандарту організації зобов'язані забезпечити належне виявлення та управління ризиками, які можуть становити загрозу безперервності діяльності організації, наданню послуг клієнтам або благополуччю популяції собак.

Організації повинні:

-        визначати стратегічні та операційні ризики, а також оцінювати ймовірність їх виникнення;

-        визначати протоколи та практичні заходи, спрямовані на запобігання таким ризикам;

-        визначати заходи, що мінімізують наслідки реалізації цих ризиків;

-        документувати ризики, запобіжні заходи та способи реагування у вигляді контрольних переліків (чек-листів), придатних до практичного застосування;

-        переглядати оцінку ризиків щонайменше один раз на рік;

-        вести реєстр ризиків у документі з управління ризиками;

-        мати документальне підтвердження того, що організація вживає всіх обґрунтовано можливих (reasonably practicable) заходів для управління стратегічними ризиками.

Організації повинні усвідомлювати потенційний ризик виникнення зоонозів, пов'язаний із годуванням собак сирими кормами (англ. raw feeding), та впроваджувати відповідні заходи контролю цього ризику.

Стандарт 2. Освіта персоналу та професійний розвиток

Мета стандарту

Забезпечити, щоб усі працівники та/або волонтери, які займаються підготовкою, доглядом або утриманням собак, володіли належними теоретичними знаннями та практичним досвідом щодо:

-        здоров'я та благополуччя собак;

-        гуманних методів дресирування;

-        належної соціалізації собак;

-        розуміння особливостей темпераменту, необхідного для собак-поводирів;

-        безпечної взаємодії із громадськістю;

-        особливостей інвалідності та потреб клієнтів.

Посилання на методичні рекомендації (Guidance Notes).

2.1. Посадові інструкції

Для кожної посади повинна бути розроблена посадова інструкція та чітко визначений перелік очікуваних обов'язків, які відповідають умовам працевлаштування та вимогам законодавства країни, у якій зареєстрований роботодавець.

2.2. Професійна підготовка

2.2.1. Навчальна програма

Організації, які здійснюють підготовку майбутніх тренерів собак-поводирів (англ. Guide Dog Trainers, GDT) або інструкторів з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (англ. Guide Dog Mobility Instructors, GDMI), повинні мати письмову або електронну навчальну програму, що охоплює всі основні компетентності, передбачені навчальною програмою IGDF.

Ця навчальна програма повинна бути доступною для слухачів.

2.2.2. Освітні вимоги

Освітні вимоги повинні відповідати кваліфікаційним вимогам відповідної посади.

Слухачі повинні бути поінформовані про можливі наслідки для їхнього працевлаштування у разі, якщо вони не продемонструють необхідний рівень компетентності під час теоретичного та практичного оцінювання, передбаченого для їхньої посади.

2.2.3. Навчальні матеріали

Навчальні та методичні матеріали повинні охоплювати всі розділи письмової навчальної програми.

Вони повинні бути доступними у письмовому або електронному форматі.

Для забезпечення сучасного, ефективного та позитивного освітнього середовища мають використовуватися книги, відеоматеріали, вебінари та попередньо записані навчальні презентації.

2.2.4. Вступні кваліфікаційні вимоги

Організації повинні встановити чіткі вступні кваліфікаційні вимоги, що відповідають освітнім і професійним вимогам відповідної посади.

2.2.5. Визнання попереднього навчання та/або досвіду (англ. Assessment of Prior Experience and/or Learning — APEL)

Організації повинні:

- мати процедуру оцінювання знань, умінь і компетентностей, набутих у результаті попереднього досвіду чи навчання, отриманих поза межами самої організації;

- за потреби забезпечувати наявність документа, який підтверджує визнання попереднього навчання або досвіду (APEL);

- забезпечувати, щоб докази кваліфікації тренерів собак-поводирів (GDT) та інструкторів з орієнтування і мобільності із собакою-поводирем (GDMI), підготовлених поза організаціями IGDF, підтверджували еквівалентність їхньої освіти підготовці, яку надають організації — члени IGDF;

- за потреби звертатися до IGDF для підтвердження відповідності кваліфікації GDT та GDMI вимогам, установленим для їхньої професійної діяльності.

2.3. Оцінювання компетентностей

2.3.1. Оцінювання

Організація повинна мати затверджену політику щодо проведення оцінювання.

Процедура оцінювання повинна містити:

-        чітко визначені критерії компетентності;

-        порядок проведення оцінювання;

-        процедуру подання апеляцій;

-        механізм надання слухачам зворотного зв'язку щодо їхнього прогресу.

Оцінювання повинно всебічно охоплювати результати навчання та професійної діяльності відповідно до компетентностей, необхідних для виконання відповідних професійних обов'язків.

Кожна організація повинна надати документальне підтвердження того, що слухач отримав достатній обсяг теоретичної підготовки, практичного навчання та досвіду роботи з різноманітними собаками і клієнтами, що дозволяє викладачу зробити висновок про його готовність до самостійної професійної діяльності без безпосереднього нагляду.

2.3.2. Академічна доброчесність

Організації повинні вживати заходів для забезпечення академічної доброчесності (див. документ IGDF Academic Integrity, розміщений на офіційному вебсайті IGDF).

2.3.3. Апеляції

Організації повинні мати затверджену процедуру подання апеляцій, яка також передбачає можливість повторного проходження оцінювання (перескладання).

Слухачі повинні бути ознайомлені з цією процедурою.

2.3.4. Зворотний зв'язок

Організації повинні отримувати зворотний зв'язок від слухачів та мати документальне підтвердження його збору.

2.3.5. Тренери собак-поводирів (англ. Guide Dog Trainers, GDT)

Тренери собак-поводирів повинні володіти компетентністю, необхідною для підготовки собаки-поводиря від моменту її зарахування до програми навчання до рівня готовності до підбору клієнта або участі в спільному курсі підготовки (class or match ready).

Мінімальна кількість собак, необхідна для підтвердження кваліфікації тренера собак-поводирів, становить шість (6):

чотири (4) — під повним або частковим наглядом наставника;

дві (2) — самостійно, без безпосереднього нагляду.

До присвоєння кваліфікації тренера собак-поводирів (GDT) обов'язково проводиться оцінювання професійної компетентності.

2.3.6. Інструктори з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (англ. Guide Dog Mobility Instructors, GDMI)

Інструктори з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем повинні вже бути кваліфікованими тренерами собак-поводирів (GDT) і, відповідно, володіти компетентністю щодо підготовки собаки-поводиря від моменту її зарахування до програми навчання до рівня готовності до підбору клієнта або участі в спільному курсі підготовки (англ. class or match ready).

Крім того, вони повинні демонструвати високий рівень знань і практичних навичок щодо всіх етапів підготовки собаки-поводиря — від початку навчання до її сертифікації, включаючи:

-        завершальну перевірку маршруту із зав'язаними очима (англ. final blindfold walk);

-        підбір собаки відповідному клієнту;

-        первинне передання собаки клієнту;

-        проведення спільного навчання клієнта та собаки;

-        сертифікацію команди «клієнт — собака-поводир»;

-        подальший супровід команди після сертифікації;

-        виведення собаки-поводиря з роботи (пенсіонування);

-        планування підготовки наступної собаки-поводиря для клієнта.

Для отримання кваліфікації GDMI кандидат повинен успішно підготувати щонайменше шість (6) команд «собака-поводир — клієнт» (від етапу підбору до завершення кваліфікації команди):

-        чотири (4) — під повним або частковим наглядом наставника, включаючи навчання клієнта;

-        дві (2) — самостійно, включаючи навчання клієнта.

В організаціях, де початкову підготовку собак здійснюють тренери собак-поводирів (GDT), інструктор з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (GDMI) повинен відповідати за:

-        поглиблену (просунуту) підготовку собак-поводирів;

-        проведення остаточної сертифікації кожної собаки-поводиря перед її передачею клієнту.

Перед присвоєнням кваліфікації GDMI обов'язково проводиться оцінювання професійної компетентності. Кваліфіковані GDMI можуть виконувати окремі складові своїх професійних обов'язків (наприклад, поглиблену підготовку собак, проведення спільного навчання клієнтів із собаками (class) або післясервісний супровід (aftercare)) відповідно до вимог організації.

2.4. Безперервний професійний розвиток

Організації повинні мати документально оформлену програму безперервного професійного розвитку (англ. Continuing Professional Development, CPD) для всіх тренерів собак-поводирів (GDT) та інструкторів з орієнтування і мобільності із собакою-поводирем (GDMI). Для працівників, які виконують інші технічні функції, також рекомендується підтверджувати участь у програмах безперервного професійного розвитку.

2.5. Документація

Усі записи щодо навчання слухачів та їхніх досягнень після завершення підготовки повинні:

-        зберігатися відповідно до вимог законодавства щодо захисту персональних даних;

-        надаватися слухачам на їхній запит.

2.6. Викладачі та наставники

Викладачі та/або працівники, які здійснюють професійний супровід (супервізію), повинні володіти:

-        належними професійними знаннями;

-        офіційним професійним визнанням (кваліфікацією);

-        розвиненими навичками міжособистісної взаємодії;

-        відповідною педагогічною підготовкою, необхідною для ефективного навчання та підтримки технічного персоналу.

Безпосередні керівники (супервізори), які здійснюють навчання та практичну підготовку інструкторів з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (GDMI), повинні мати рівень освіти, практичного досвіду та професійної компетентності не нижчий, ніж у кваліфікованого та досвідченого GDMI організації, акредитованої IGDF. Інші викладачі повинні мати еквівалентний рівень визнаної професійної компетентності у відповідній галузі знань, за викладання якої вони відповідають.

Стандарт 3. Послуги для клієнтів

Мета стандарту

Забезпечити, щоб організації, акредитовані International Guide Dog Federation (IGDF), мали чіткі та комплексні процедури:

-        подання заявок;

-        оцінювання кандидатів;

-        підбору собак-поводирів для клієнтів;

а також щоб:

-        до всіх клієнтів ставилися справедливо, з повагою та гідністю;

-        кожен клієнт отримував всебічну індивідуалізовану підготовку щодо всіх аспектів партнерства із собакою-поводирем;

-        організації забезпечували довічний супровід команди «клієнт — собака-поводир».

Посилання на методичні рекомендації (Guidance Notes).

3.1. Процедура надання послуг клієнтам

3.1.1. Надання послуг клієнтам

Організації повинні застосовувати єдиний і послідовний підхід до:

-        опрацювання звернень;

-        розгляду заяв;

-        надання послуг, пов'язаних із використанням собак-поводирів.

3.1.2 Комунікація

Уся комунікація із заявником, членами його сім'ї, волонтерами та парапрофесіоналами повинна здійснюватися у доступному для них форматі та проводитися компетентними працівниками (за потреби — компетентними волонтерами).

3.1.3. Захист персональних даних

Передавання, зберігання та доступ до персональних даних повинні здійснюватися конфіденційно та відповідати вимогам чинного законодавства про захист персональних даних.

3.1.4 Згода клієнта

Клієнти повинні надати письмову або електронну згоду на збір, зберігання та використання своїх персональних даних.

3.2 Управління процесом подання заяв

3.2.1 Первинні звернення

Після отримання звернення організація повинна надати заявникові основну інформацію про використання собак-поводирів для орієнтування та мобільності у доступному форматі.

3.2.2. Надання інформації про політики

Усі політики організації, які можуть вплинути на розгляд заяви, повинні бути доступними для заявника.

3.2.3. Оцінювання заявника

Усі оцінювання готовності до використання собаки-поводиря, навчання та інші професійні заходи повинні проводитися інструктором з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (Guide Dog Mobility Instructor, GDMI) або інструктором з орієнтування та мобільності (Orientation and Mobility Instructor, O&M Instructor).

Будь-який стажер-інструктор повинен працювати під відповідним рівнем нагляду кваліфікованого інструктора.

3.2.4. Критерії оцінювання

Фахівець, який проводить оцінювання, повинен визначити придатність заявника до використання собаки-поводиря відповідно до встановлених критеріїв.

3.2.5. Повідомлення про прийняття або відмову

Заявник повинен бути поінформований про прийняття або відмову у прийнятті його заяви.

У разі відмови організація повинна повідомити причини такого рішення.

3.2.6. Направлення до інших фахівців (Referral)

Якщо додаткове професійне навчання або набуття практичного досвіду можуть допомогти заявнику, якому було відмовлено, досягти рівня готовності для майбутньої роботи із собакою-поводирем, організація повинна надати відповідні рекомендації щодо звернення до інших фахівців або запропонувати необхідну підтримку.

3.2.7. Процедура апеляції

Організація повинна забезпечити внутрішню процедуру апеляції, яка надає заявнику, якому було відмовлено, можливість звернутися із проханням про повторний розгляд рішення.

3.2.8. Повторне подання заяви

Якщо це доцільно, заявники повинні бути поінформовані про порядок повторного подання заяви.

3.3. Процес підбору собаки-поводиря для клієнта

3.3.1. Відбір собаки та підбір пари

Для кожного заявника повинна бути відібрана собака (або декілька кандидатів), що забезпечує оптимальне формування пари «людина — собака».

3.3.2. Індивідуальна підготовка собаки

Протягом завершальних тижнів підготовки собаки повинно проводитися спеціалізоване навчання з урахуванням індивідуальних потреб конкретного заявника.

3.3.3. Додаткові потреби

Для заявників, які мають додаткові потреби, може виникнути необхідність відібрати відповідну собаку та розпочати її спеціалізовану підготовку на більш ранньому етапі.

3.3.4. Прийняття рішення щодо підбору

Остаточне рішення про формування пари «клієнт — собака-поводир» приймає інструктор з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (GDMI).

За потреби до цього процесу також може залучатися комісія з підбору пар «клієнт — собака-поводир».

3.3.5. Політика щодо користування, права власності, вибуття з роботи та повернення собак-поводирів

Під час подання заяви або проходження підготовки із новою собакою-поводирем заявники повинні бути ознайомлені з політикою організації щодо:

-        користування собакою-поводирем або набуття права власності на неї;

-        виведення собаки-поводиря з роботи (пенсіонування);

-        повернення собаки організації (repossession) у випадках, передбачених політикою.

3.4. Навчання клієнта та собаки-поводиря

3.4.1. Індивідуалізоване навчання

Програма навчання повинна бути індивідуалізованою.

Окремі її компоненти можуть змінюватися з урахуванням знань, умінь і досвіду, які клієнт уже набув під час попереднього користування собакою-поводирем.

3.4.2. Тривалість програми навчання

Тривалість програми навчання не повинна бути меншою ніж десять (10) днів.

Фактична тривалість визначається часом, необхідним для досягнення командою «клієнт — собака-поводир» рівня компетентності, визначеного у пункті 3.4.14.

3.4.3. Місце проведення навчання

Навчання може проводитися у місці або місцях, які найбільше відповідають індивідуальним потребам клієнта та забезпечують ефективне формування навичок роботи команди «клієнт — собака-поводир».

3.4.4. Графік навчання

Заявники повинні організувати свій розклад таким чином, щоб пріоритетом було проходження програми навчання із собакою-поводирем.

3.4.5. Припинення навчання

Програму навчання може бути припинено в будь-який момент, якщо інструктор з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (GDMI) та/або заявник дійдуть висновку, що команда «клієнт — собака-поводир» не досягає необхідного рівня компетентності у використанні собаки-поводиря.

Підставами для припинення навчання можуть бути:

-        недостатній прогрес;

-        погіршення стану здоров'я;

-        несумісність між собакою та клієнтом;

-        інші обставини, що перешкоджають успішному завершенню підготовки.

3.4.6. Заявники, які не завершили навчання успішно

Якщо заявник не завершив навчання успішно, але потребує додаткової допомоги або підготовки, організація повинна надати таку підтримку або направити його до відповідних фахівців чи установ.

3.4.7. План навчання

Курс підготовки з використанням собаки-поводиря повинен включати основні теоретичні та практичні модулі, визначені цими Стандартами та Методичними рекомендаціями. Організація повинна надати письмовий погоджений план навчання, який охоплює навчальну програму та, за потреби, додаткові спеціалізовані елементи підготовки.

3.4.8. Практичний досвід

Програма навчання повинна забезпечувати достатній обсяг практики та досвіду для досягнення рівня компетентності, необхідного для самостійного та безпечного пересування із собакою-поводирем.

3.4.9. Гуманне ставлення до собаки

Зміст навчання повинен відповідати принципам гуманного поводження із собаками, визначеним у Стандарті 6.

3.4.10. Навчання в шлейці та поза шлейкою

Усі клієнти повинні пройти навчання:

-        у шлейці (in-harness) — навички пересування та орієнтування із собакою-поводирем;

-        поза шлейкою (out-of-harness) — поведінка собаки у громадських місцях, соціальна взаємодія та повсякденне домашнє життя.

3.4.11. Підтвердження компетентності

Організації повинні:

-        оцінити індивідуальну підготовленість клієнта, собаки та їхню здатність ефективно працювати як команда;

-        забезпечити проведення такого оцінювання компетентним експертом або мультидисциплінарною командою експертів.

Після завершення навчання команда «клієнт — собака-поводир» повинна продемонструвати:

-        компетентність у роботі із собакою у шлейці (орієнтування та мобільність);

-        компетентність у взаємодії із собакою поза шлейкою (поведінка у громадських місцях, соціальна та побутова взаємодія);

-        знання принципів забезпечення благополуччя собаки;

-        сформований міцний зв'язок між людиною та собакою.

3.4.12. Сертифікація (випуск / кваліфікація) команд «клієнт — собака-поводир»

Сертифікація команди «клієнт — собака-поводир» не повинна здійснюватися виключно особою або особами, які проводили її навчання.

3.4.13. Документи про сертифікацію

Після сертифікації команда «клієнт — собака-поводир» повинна отримати офіційні документи, що підтверджують її статус, зокрема:

-        посвідчення (ідентифікаційну картку);

-        та/або підписаний сертифікат чи інший офіційний документ.

Такі документи забезпечують реалізацію права доступу до громадських місць відповідно до чинного національного законодавства та нормативно-правових актів.

3.4.14. Участь клієнта у прийнятті рішень

Клієнт повинен брати участь у процесі прийняття рішення щодо того, чи слід вважати програму навчання:

-        завершеною;

-        продовженою;

-        зміненою;

-        припиненою.

3.5. Післятренувальний супровід (Aftercare)

3.5.1. Супровід після завершення навчання

Організації повинні забезпечувати подальший супровід після завершення навчання, якщо цього потребує або бажає клієнт.

Такий супровід може здійснюватися з метою:

-        задоволення потреб клієнта;

-        оцінювання компетентності та безпеки клієнта;

-        оцінювання роботи команди «клієнт — собака-поводир»;

-        контролю стану здоров'я та благополуччя собаки-поводиря.

3.5.2. Довічний супровід

Організації повинні забезпечувати послуги післятренувального супроводу протягом усього періоду функціонування команди «клієнт — собака-поводир».

3.5.3. Надання післятренувального супроводу

Якщо клієнт звертається із запитом щодо післятренувального супроводу, організація повинна надати його у строки та спосіб, що відповідають характеру звернення.

Такий супровід може бути:

-        плановим;

-        періодичним;

-        екстреним.

Він може здійснюватися:

-        особисто;

-        телефоном;

-        із використанням сучасних засобів зв'язку та дистанційних технологій.

3.5.4. Щорічні ветеринарні огляди

Організації повинні забезпечити підтримання здоров'я та благополуччя собаки шляхом:

-        проведення щорічних ветеринарних оглядів;

або надання клієнтові інформації щодо рекомендованої періодичності ветеринарних оглядів та належного догляду. Ці вимоги повинні бути включені до навчальних матеріалів та/або договору (угоди) з клієнтом.

3.6. Пенсіонування собак-поводирів та підтримка клієнтів у разі втрати собаки

3.6.1. Консультування щодо пенсіонування

Організації повинні надавати клієнтам рекомендації щодо виведення собаки-поводиря з роботи (пенсіонування) та забезпечення її благополуччя відповідно до політики організації.

3.6.2. Подальші послуги

До моменту пенсіонування собаки організація повинна обговорити з клієнтом та узгодити перелік подальших послуг, які є необхідними або можуть бути надані.

3.6.3. Пенсіонування собаки-поводиря

Рішення про пенсіонування собаки повинно прийматися своєчасно з урахуванням найкращих інтересів і потреб як клієнта, так і собаки.

3.6.4. Підтримка у разі втрати собаки

На прохання клієнта організація повинна надати психологічну підтримку у зв'язку з пенсіонуванням або смертю собаки-поводиря або, за необхідності, направити клієнта до відповідних спеціалізованих служб підтримки.

Стандарт 4. Розведення та забезпечення собаками

Мета стандарту

Забезпечити, щоб організації, акредитовані International Guide Dog Federation (IGDF):

-        здійснювали розведення та вирощування собак із максимальною ймовірністю успішного виконання функцій, для яких вони призначені;

-        застосовували етичні практики розведення;

-        забезпечували належну соціалізацію цуценят для їхньої майбутньої роботи як собак-поводирів;

-        гарантували, що альтернативні джерела отримання собак також відповідають етичним принципам та забезпечують високий рівень благополуччя тварин.

Посилання на методичні рекомендації (Guidance Notes).

4.1. Програми розведення

4.1.1. Компетентність персоналу

Організації повинні забезпечити, щоб особа (або особи), відповідальна за управління програмою розведення, володіла або мала доступ до відповідних знань, експертної підтримки та інформації щодо:

-        здоров'я та благополуччя собак, а також ветеринарного супроводу;

-        поведінки, темпераменту та підготовки собак-поводирів;

-        генетики;

-        управління племінною популяцією та планування розведення.

4.1.2. Ветеринарне забезпечення

Організації повинні мати доступ до ветеринарних послуг, які забезпечують можливість проведення кесаревого розтину, а також, бажано, до ветеринарних фахівців, які мають досвід у галузі репродуктивної медицини.

4.1.3 Передплемінний скринінг здоров'я

Організації повинні мінімізувати ризик народження цуценят зі спадковими захворюваннями, що мають істотне значення для відповідної породи або програми розведення, шляхом проведення обов'язкового передплемінного обстеження.

Передплемінний скринінг повинен включати:

-        рентгенологічне обстеження, яке підтверджує відсутність дисплазії кульшових та ліктьових суглобів;

-        обстеження, що підтверджує відсутність офтальмологічних патологій або захворювань серця;

-        молекулярно-генетичне (ДНК) тестування.

4.1.4. Оцінювання поведінки

Організації повинні проводити оцінювання поведінки всіх племінних собак.

Також рекомендується збирати інформацію про поведінкові особливості всіх собак, які входять до програми.

4.1.5 Використання поведінкових даних

Дані щодо поведінки собак повинні використовуватися у племінній програмі таким чином, щоб підвищувати ймовірність отримання собак, придатних до роботи собаками-поводирями, з урахуванням спадковості, цілей програми та потреб майбутніх клієнтів.

4.1.6 Генеалогія та родоводи

Організації повинні вести облік походження всіх собак, які використовуються у племінній програмі. Походження повинно підтверджуватися родоводом, що містить щонайменше три покоління предків. Бажано, щоб ці собаки походили з ліній, спеціально виведених для підготовки собак-поводирів або інших службових собак-помічників.

4.1.7. Планування розведення

Організації повинні мати план племінного розведення, який забезпечує народження достатньої кількості цуценят для потреб програми та водночас мінімізує надлишкове розведення.

4.1.8. Надлишкове розведення

Організації повинні мати план дій щодо випадків надлишкового отримання цуценят. Особлива увага повинна приділятися забезпеченню відповідних сімей або власників, які можуть задовольнити потреби таких цуценят у соціалізації, збагаченні середовища та довгостроковому благополуччі.

4.1.9. Мінімальний вік племінної суки

Сука повинна:

-        досягти віку не менше 16 місяців;

-        завершити формування опорно-рухового апарату;

-        пройти всі необхідні обстеження здоров'я

-        до народження свого першого посліду.

4.1.10. Максимальна кількість послідів

Племінна сука не повинна народжувати більше п'яти (5) послідів. Рекомендовано обмежуватися чотирма (4) послідами. П'ятий послід допускається лише у виняткових випадках за наявності письмового висновку ветеринарного лікаря, який підтверджує добрий стан здоров'я та благополуччя суки.

4.1.11 Максимальний вік племінної суки

Племінна сука не повинна народжувати після досягнення семирічного віку. Рекомендовано припиняти використання суки у розведенні після досягнення шестирічного віку. Отримання посліду у віці до семи років допускається лише за письмовим висновком ветеринарного лікаря, який підтверджує належний стан здоров'я та благополуччя суки.

4.1.12 Ветеринарний огляд племінної суки

Перед кожним використанням у розведенні племінна сука повинна пройти ветеринарний огляд.

4.1.13 Догляд за племінною сукою

Організації повинні забезпечувати додатковий догляд, який відповідає особливим потребам племінної суки:

-        під час вагітності;

-        під час пологів;

-        у період лактації.

4.1.14. Мінімальний вік племінного кобеля

Кобель повинен:

-        досягти віку не менше 12 місяців;

-        пройти всі необхідні медичні обстеження

-        до першого використання у племінному розведенні.

4.1.15. Ветеринарний огляд племінного кобеля

Племінний кобель повинен проходити ветеринарний огляд не рідше одного разу на рік для підтвердження його придатності до племінного використання. Перед кожним паруванням рекомендується проводити загальний клінічний огляд, щоб переконатися у відсутності фізичних порушень, які можуть перешкоджати успішному паруванню.

4.1.16. Оцінювання репродуктивної здатності племінного кобеля

Племінні кобелі повинні проходити оцінювання репродуктивної здатності (фертильності) на початку племінного використання та після будь-яких невдалих парувань або випадків, що викликають сумнів щодо їхньої репродуктивної функції. Якщо племінний кобель використовується у розведенні рідше ніж один раз на рік, перед наступним паруванням він повинен пройти повторне оцінювання фертильності.

Примітка. В оригіналі міститься фраза "after any misconceptions". Імовірно, це редакційна помилка документа IGDF, і малося на увазі after any conception failures або after any breeding concerns. З огляду на контекст репродуктивної ветеринарії, переклад «після будь-яких невдалих парувань або випадків, що викликають сумнів щодо репродуктивної функції» найточніше передає зміст.

4.1.17. Документування програми розведення

Організації, які мають власні програми розведення, повинні вести детальну документацію щодо племінної роботи.

4.1.18. Умови утримання суки та новонароджених цуценят

Організації повинні забезпечити племінним сукам та їхнім новонародженим цуценятам безпечне, чисте та належним чином обладнане середовище утримання протягом неонатального періоду. Також повинні бути впроваджені процедури, спрямовані на мінімізацію ризику занесення інфекційних захворювань у приміщення, де утримуються вагітні або лактуючі суки та/або новонароджені цуценята.

4.1.19. Цуценята із захворюваннями

Організації повинні мати затверджені політики щодо поводження з цуценятами, які народилися або у яких згодом розвинулися захворювання чи вади розвитку, несумісні з комфортною якістю життя.

4.1.20. Збагачення середовища та взаємодія з цуценятами

До передачі у сім'ї вихователів усі цуценята повинні регулярно взаємодіяти з людьми, отримувати відповідні віку соціальні контакти та перебувати у збагаченому середовищі.

4.1.21. Підтримка волонтерів під час пологів і вирощування цуценят

Організації повинні забезпечувати волонтерів, які беруть участь у племінній програмі, консультаціями, навчанням та постійною підтримкою на всіх етапах:

-        розведення;

-        пологів;

-        догляду за новонародженими цуценятами.

Під час пологів і безпосереднього неонатального періоду підтримка повинна бути доступною 24 години на добу, 7 днів на тиждень.

4.2. Цуценята та дорослі собаки, отримані з інших джерел (придбані або передані організації)

4.2.1. Первинне оцінювання

До прийняття цуценяти або собаки до програми організація повинна оцінити їхню поведінкову та фізичну придатність.

Організаціям також рекомендується:

-        підтверджувати результати медичного обстеження батьків таких собак;

-        отримувати родовід, що містить щонайменше три покоління предків.

4.2.2. Оцінювання собак, що використовуються у племінній програмі

Якщо придбані або отримані собаки використовуються у племінному розведенні, вони повинні проходити той самий обсяг медичного обстеження та поведінкового оцінювання, що й собаки, описані у розділі 4.1.

4.2.3. Відповідальні заводчики

Організаціям рекомендується отримувати собак або цуценят лише від джерел, які дотримуються високих стандартів благополуччя тварин та відповідальної племінної діяльності.

4.3 Вирощування цуценят (Puppy Raising)

4.3.1 Компетентність персоналу

Будь-яка програма вирощування цуценят повинна перебувати під відповідальністю особи, яка має належну професійну компетентність і знання щодо розвитку цуценят та підготовки собак-поводирів.

4.3.2 Середовище вирощування

Організаціям рекомендується вирощувати цуценят у домашньому середовищі, яке забезпечує:

-        регулярну взаємодію з людьми;

-        відповідні віку соціальні контакти;

-        соціалізацію в різноманітних умовах і ситуаціях, максимально наближених до майбутньої роботи собаки-поводиря.

4.3.3 Програма вирощування цуценят

Програма вирощування цуценят повинна відповідати принципам Стандарту 5 та бути спрямованою на максимальне підвищення ймовірності успішної підготовки собаки до виконання її майбутньої ролі.

Для цього вона повинна передбачати:

-        належну соціальну взаємодію;

-        соціалізацію;

-        збагачення середовища;

-        поступове привчання до використання необхідного спорядження.

4.3.4 Передача цуценят у сім'ї вихователів

Організації повинні передавати цуценят до ретельно відібраних сімей-вихователів після досягнення ними віку семи тижнів.

Під час визначення часу передачі необхідно враховувати баланс між:

-        необхідністю ефективного захисту від інфекційних хвороб і паразитів шляхом вакцинації та профілактичних заходів;

-        важливістю ранньої соціалізації та соціальної взаємодії.

4.3.5 Спорядження для роботи з цуценятами

Організації повинні забезпечити використання спорядження, яке відповідає:

-        віку цуценяти;

-        його поведінковим особливостям;

-        потребам навчання кожної конкретної тварини.

4.3.6 Соціальна взаємодія та соціалізація

Організації повинні забезпечити цуценятам соціальні контакти та соціалізацію, що відповідають їхньому віку, шляхом поступового знайомства з різноманітними подразниками навколишнього середовища під керівництвом працівників або компетентних волонтерів.

4.3.7 Документування процесу вирощування

Організації повинні вести документовану історію розвитку кожного цуценяти.

Документація повинна містити:

-        оцінювання успішності навчання;

-        відомості про поведінку;

-        інформацію щодо соціалізації;

-        заходи із збагачення середовища;

-        дані про соціальні взаємодії;

-        звіти про регулярні візити працівників або кураторів до сімей-вихователів.

Такі записи повинні вестися з достатньою регулярністю та деталізацією для оцінювання прогресу розвитку цуценяти та надання необхідної підтримки вихователям.

4.3.8 Угода із сім'єю-вихователем

Організації повинні укладати письмову угоду із сім'єю-вихователем цуценяти, у якій визначаються права та обов'язки обох сторін.

4.3.9 Підтримка волонтерів

Усі волонтери, які беруть участь у програмі вирощування цуценят, повинні регулярно отримувати від організації:

-        консультації;

-        навчання;

-        практичну підтримку,

необхідні для забезпечення психічних, поведінкових і фізичних потреб кожного цуценяти, яке перебуває під їхньою опікою.

Стандарт 5. Підготовка собак та їхня поведінка

Мета стандарту

Забезпечити, щоб усі політики та процедури щодо відбору, підготовки та утримання собак відповідали вимогам стандартів із забезпечення здоров'я та благополуччя собак; щоб організації здійснювали комплексну програму підготовки, індивідуалізовану відповідно до потреб кожної собаки та майбутнього клієнта; а також забезпечували ведення детальної документації щодо процесу навчання.

5.1. Оцінювання

До початку формальної підготовки собаки-поводиря кожна собака повинна пройти оцінювання компетентними фахівцями щодо її фізичної придатності та особливостей темпераменту для виконання функцій собаки-поводиря.

5.1.1 Основні фізичні якості

Собака повинен:

-        бути клінічно здоровим;

-        мати зовнішній вигляд, який не викликатиме у клієнта регулярних негативних або небажаних коментарів з боку громадськості;

-        досягти віку не менше 12 місяців на момент початку підготовки.

5.1.2. Основні особливості темпераменту

Собака повинна:

-        демонструвати позитивну мотивацію до роботи собаки-поводиря та чутливо реагувати на голосові й фізичні сигнали провідника (хендлера);

-        упевнено поводитися під час контакту з різноманітними подразниками, зокрема візуальними, звуковими, нюховими та тактильними, у різних умовах навколишнього середовища;

-        бути здатною концентруватися на виконанні завдання та підтримувати концентрацію навіть за наявності відволікаючих чинників;

-        легко адаптуватися до обґрунтованих змін навколишнього середовища та/або зміни провідника;

-        мати низький рівень мисливського (переслідувального) інстинкту;

-        володіти належною робочою мотивацією та здатністю працювати у шлейці собаки-поводиря;

-        не бути полохливою, не демонструвати страху перед гучними звуками, нервозності, надмірної підозрілості або надмірної захисної поведінки;

-        не проявляти агресії у будь-якій формі.

5.1.3. Основні соціально-поведінкові якості

Собака повинна демонструвати:

-        спокійну та врівноважену поведінку поза виконанням службових обов'язків і в соціальних ситуаціях;

-        відсутність звички випрошувати або красти їжу як під час роботи, так і у побутових ситуаціях;

-        охайну туалетну поведінку, зокрема справляння природних потреб лише у відповідних місцях;

-        здатність користуватися різними видами транспорту відповідно до потреб майбутнього клієнта.

5.2. Підготовка собак

5.2.1. Принципи підготовки

Основні принципи підготовки собак повинні відповідати вимогам Стандарту 6.

Методи навчання та поводження із собакою повинні бути максимально ефективними, залишаючись у межах принципів LIMA (Least Intrusive, Minimally Aversive — найменш інвазивний, мінімально аверсивний підхід).

Волонтерам, працівникам організації та клієнтам забороняється використовувати щодо будь-якої собаки, за будь-яких обставин:

-        електронні нашийники (електрошокові нашийники);

-        парфорси (нашийники з шипами);

-        металеві ланцюгові нашийники, повністю виготовлені з ланцюга.

Для кожної собаки повинна вестися документація щодо процесу підготовки, яка містить:

-        опис навчального процесу;

-        тривалість підготовки;

-        результати оцінювання темпераменту;

-        оцінювання поведінки;

-        оцінювання відповідності стандартам роботи, визначеним у пункті 5.2.2.

5.2.2 Стандарти виконання роботи

Після завершення підготовки собака повинна:

-        компетентно виконувати функції собаки-поводиря, підтримуючи концентрацію та ефективність роботи попри вплив зовнішніх відволікаючих чинників у тих умовах, у яких працюватиме конкретний клієнт;

-        постійно концентруватися на навколишньому середовищі та поставленому завданні, не демонструючи нав'язливого випрошування їжі або підкріплення від провідника;

-        стабільно демонструвати таку якість роботи, яка підтримується методами підкріплення, доступними відповідно до навичок і можливостей майбутнього клієнта.

На завершальному етапі підготовки навчання повинно бути зосереджене на індивідуальних потребах майбутнього користувача собаки.

Перед передачею собаки клієнтові інструктор з орієнтування та мобільності із собакою-поводирем (GDMI) повинен оцінити її роботу, у тому числі в умовах виконання маршруту із зав'язаними очима (англ. blindfold assessment), щоб підтвердити відповідність установленим стандартам роботи.

5.2.3. Базова підготовка (слухняність)

Собака повинна впевнено розпізнавати та виконувати основні команди, зокрема:

«Сидіти»;

«Лежати»;

«Стояти/Залишатися»;

«До мене».

Собака повинна надійно виконувати ці команди у будь-якому соціальному середовищі.

Під час руху на повідку собака повинна рухатися контрольовано поруч із провідником, не створюючи дискомфорту через надмірне натягування повідка.

5.2.4 Повернення за командою (англ. Recall)

Під час вільного вигулу або перебування у соціальному середовищі собака повинна після команди повернутися до провідника та встановити з ним фізичний контакт.

5.2.5 Натяг шлейки, контроль швидкості та виконання команд напрямку руху

Під час роботи у шлейці собака-поводир повинна:

-        рухатися спокійно, підтримуючи натяг шлейки, який відповідає потребам конкретного клієнта;

-        пересуватися з постійною швидкістю, що відповідає темпу руху клієнта, забезпечуючи впевнене супроводження та плавність пересування з урахуванням особливостей навколишнього середовища;

-        точно виконувати команди напрямку руху, зокрема: «вперед», «праворуч», «ліворуч» та «назад».

5.2.6. Обхід перешкод

Під час роботи у шлейці собака повинен:

-        обходити перешкоди (наприклад, нерухомі предмети або людей) таким чином, щоб забезпечити достатній простір для безпечного проходу клієнта;

-        у разі повного перекриття тротуару або пішохідної доріжки обійти перешкоду та після цього повернути клієнта на тротуар за першої безпечної можливості;

-        належним чином реагувати на перешкоди, розташовані на висоті (наприклад, шляхом обходу або зупинки).

5.2.7 Рух тротуарами та пішохідними доріжками

Собака повинен:

-        підтримувати правильне положення під час руху та позначати будь-яку зміну рівня поверхні (наприклад, бордюр, пішохідний перехід, сходи або інші нерівності), зупиняючись якомога ближче до краю, щоб клієнт міг визначити найбезпечніший спосіб подальшого пересування;

-        за можливості вказувати найбільш придатне місце для переходу проїзної частини.

Клієнт повинен володіти достатніми навичками орієнтування, щоб чітко задавати собаці напрямок руху.

5.2.8 Переходи через проїзну частину

Рішення про початок переходу проїзної частини приймає клієнт, а не собака.

На команду клієнта собака повинна здійснювати перехід по прямій траєкторії.

Якщо під час переходу транспортний засіб створює небезпеку або перетинає маршрут руху команди, собака повинна зупинитися та продовжити рух лише тоді, коли це стане безпечним.

Якщо після завершення переходу на протилежному боці дороги є перешкода, собака повинна обійти її та водночас знайти протилежний бордюр.

5.2.9 Навчання безпечній взаємодії з дорожнім рухом

Команди «клієнт — собака-поводир» повинні бути навчені безпечній поведінці в умовах дорожнього руху та транспортної інфраструктури, характерних для місця проживання клієнта.

Користувач собаки-поводиря повинен продемонструвати знання принципів безпечного прийняття рішення щодо переходу проїзної частини та пересування вздовж дороги.

Собака-поводир повинен впевнено працювати в умовах місцевого дорожнього руху, не створюючи небезпеки для клієнта.

Якщо транспортний засіб рухається таким чином, що може перетнути маршрут команди або створити ризик зіткнення, собака повинен:

-        зупинитися або відмовитися продовжувати рух уперед;

-        не відновлювати рух навіть після відповідної команди клієнта, доки подальший рух не стане безпечним.

Організації можуть навчати собак та їхніх користувачів правилам взаємодії з дорожнім рухом відповідно до національних особливостей, культурних норм та потреб своїх клієнтів.

Примітка. Ця вимога фактично описує принцип інтелектуальної непокори (Intelligent Disobedience) — здатність собаки не виконати команду клієнта, якщо її виконання створює небезпеку. Хоча сам термін у тексті не використовується, саме це поняття мається на увазі.

5.2.10 Пересування за відсутності тротуару

Собака повинна бути здатною працювати в умовах, де відсутні облаштовані тротуари або пішохідні доріжки, наприклад:

-        уздовж краю проїзної частини;

-        у сільській місцевості.

Якщо собака регулярно працює в таких умовах, вона повинна стабільно підтримувати безпечну відстань від краю дороги незалежно від того, рухається вона ліворуч чи праворуч від проїзної частини.

5.2.11 Відволікаючі чинники, концентрація уваги

Для собаки природно реагувати на окремі подразники, такі як інші тварини, їжа або люди.

Однак після відповідної команди собака повинна швидко відновлювати концентрацію на виконанні свого завдання.

5.3. Поведінка у громадських місцях

5.3.1. Громадські місця

Собака повинен бути навчений:

-        поводитися спокійно, виховано та непомітно для оточуючих;

-        перебуваючи у стані спокою в громадських місцях, залишатися поруч із клієнтом та перебувати там, де наказано.

Клієнт повинен контролювати поведінку собаки таким чином, щоб вона відповідала загальноприйнятим нормам поведінки у суспільстві та не створювала загрози громадській безпеці.

5.3.2. Дверні прорізи

На відповідну команду клієнта собака повинен знаходити дверні прорізи.

5.3.3. Сходи

Собака повинен:

-        знаходити сходи за командою клієнта;

-        позначати зміну рівня поверхні, зупиняючись якомога ближче до першої сходинки.

У разі підйому собака може додатково сигналізувати про початок сходів, поставивши передні лапи на першу сходинку.

Під час руху сходами собака повинна підтримувати швидкість, що відповідає потребам клієнта.

5.3.4. Ліфти

Собака повинен:

-        знаходити ліфт за командою клієнта;

-        після входу до ліфта спокійно чекати команди на вихід.

5.3.5. Ескалатори та траволатори (рухомі пішохідні доріжки)

Якщо собака навчений користуватися ескалатором або траволатором, він повинен:

-        знаходити вхід до ескалатора або траволатора та зупинятися якомога ближче до місця посадки;

-        після цього спокійно чекати команди клієнта на початок руху;

-        спокійно поводитися під час руху ескалатором або траволатором та після виходу з нього.

Примітка. Не всі організації, що готують собак-поводирів, навчають собак користуватися ескалаторами, оскільки вони можуть становити потенційну небезпеку для лап собаки. Тому вимога сформульована як «якщо собака навчений…», а не як обов'язкова для всіх.

5.3.6. Громадський транспорт

Якщо цього потребує майбутній клієнт, собака повинен:

-        упевнено поводитися під час наближення до об'єктів громадського транспорту та в самому транспортному середовищі;

-        демонструвати спеціальні навички супроводу, зокрема знаходити місця входу та виходу із транспортного засобу, реагуючи на відповідні команди клієнта;

-        бути підготовленим до користування саме тими видами транспорту (наприклад, автомобілем, автобусом або поїздом), які необхідні конкретному клієнту відповідно до його способу життя та потреб.

Стандарт 6. Здоров’я та благополуччя собак

Мета стандарту

Метою цього стандарту є забезпечення відданості найвищим стандартам благополуччя собак-помічників відповідно до спільної позиційної заяви Assistance Dogs International (ADI) та International Guide Dog Federation (IGDF).

Стандарт передбачає, що всі собаки протягом усього життя отримують гуманне поводження, належний догляд та утримання, а також проходять систематичне оцінювання благополуччя із впровадженням процедур для своєчасного виявлення й усунення будь-яких проблем, що можуть негативно впливати на їхній добробут.

Організації повинні забезпечити, щоб усі особи, які працюють із собаками або відповідають за їхній догляд, володіли необхідними знаннями та практичними навичками для підтримання високих стандартів благополуччя.

Комплексні програми ветеринарного забезпечення повинні розроблятися та реалізовуватися у співпраці між кваліфікованими працівниками організації та ветеринарними лікарями.

В основі цього стандарту лежить Модель п’яти доменів (Five Domains Model), відповідно до якої позитивний психоемоційний стан тварини (домен 5) досягається шляхом належного забезпечення її потреб у чотирьох попередніх доменах.

Усі методи роботи із собаками повинні відповідати принципам LIMA (Least Intrusive, Minimally Aversive — найменш інвазивний, мінімально аверсивний підхід).

Цей стандарт відображає довічне зобов'язання організації забезпечувати здоров'я та благополуччя собак, які перебувають під її відповідальністю.

Посилання на методичні рекомендації (Guidance Notes).

6.1. Домен 1. Харчування

6.1.1. Корм та питна вода

Організації повинні забезпечити кожного собаку достатньою кількістю чистої питної води відповідно до її індивідуальних фізіологічних та поведінкових потреб.

Для кожного собаки повинні бути задокументовані індивідуальні вимоги щодо годування, включаючи тип корму, режим годування та особливості раціону.

Харчування повинно:

-        відповідати сучасним вимогам щодо повноцінного забезпечення поживними речовинами;

-        підтримувати фізіологічне здоров'я;

-        сприяти позитивному емоційному стану тварини.

6.1.2. Маса тіла та фізична кондиція

Організації повинні впровадити систему контролю, яка забезпечує підтримання оптимальної фізичної кондиції собак на всіх етапах їхнього життя.

На момент сертифікації (випуску) собаки та її передачі клієнту він повинен мати оптимальну масу тіла та належний показник фізичної кондиції (англ. Body Condition Score).

Рекомендований діапазон ідеальної маси тіла конкретної собаки повинен бути задокументований і переданий клієнту.

6.2. Домен 2. Навколишнє середовище

6.2.1. Середовище утримання

Організації повинні організовувати середовище таким чином, щоб максимально задовольняти індивідуальні потреби кожного собаки та забезпечувати йому можливість реалізації власного вибору (англ. agency) у тих межах, які є безпечними та доцільними.

Собака повинен мати можливість:

-        підтримувати комфортну температуру тіла та за потреби самостійно переміщатися до більш теплого або прохолодного місця;

-        вільно пересуватися та комфортно відпочивати;

-        бачити людей та інших собак і взаємодіяти з ними відповідно до своїх індивідуальних потреб;

-        кілька разів протягом дня справляти природні потреби у відповідний час та у відповідному місці;

-        регулярно отримувати можливість безпечної фізичної активності;

-        щоденно отримувати позитивний психологічний та фізіологічний досвід, зокрема через гру, відпочинок, збагачення середовища та соціальну взаємодію.

6.2.2. Параметри навколишнього середовища

Організації повинні впровадити заходи щодо контролю:

-        рівня шуму;

-        освітлення;

-        якості повітря,

щоб забезпечити максимально комфортні умови утримання для кожної собаки.

6.2.3. Екстремальні погодні умови

Організації повинні мати документовані процедури щодо захисту благополуччя собак під час екстремальних погодних умов.

Такі процедури повинні охоплювати, зокрема:

-        перебування собак на відкритому повітрі;

-        транспортування та перебування собак у транспортних засобах.

6.3. Домен 3. Здоров’я

6.3.1. Ветеринарна допомога

Організації повинні впровадити процедури, що забезпечують профілактику, своєчасне виявлення та лікування захворювань, болю і травм.

За необхідності ветеринарна допомога повинна надаватися без невиправданих затримок.

6.3.2. Ветеринарне забезпечення

Організації повинні мати доступ до ветеринарних послуг, здатних забезпечити медичне обслуговування всіх собак, які перебувають під їхньою відповідальністю.

Усі собаки повинні проходити ветеринарні огляди з такою періодичністю, яка гарантує підтримання їхнього здоров'я та фізичної придатності до виконання службових функцій.

6.3.3. Ветеринарне оцінювання перед сертифікацією

Перед передачею собаки клієнту організація повинна забезпечити проведення ветеринарного огляду для підтвердження відсутності захворювань або медичних станів, які можуть перешкоджати ефективному виконанню собакою службових обов'язків.

6.3.4. Вакцинація

Організації повинні реалізовувати програму вакцинації, засновану на сучасних наукових доказах, яка забезпечує захист усіх собак від інфекційних захворювань, що попереджаються вакцинацією та є актуальними для відповідного регіону.

Організації повинні вести актуальну документацію щодо вакцинального статусу кожної собаки.

6.3.5. Профілактика паразитарних захворювань

Організації повинні здійснювати комплексну програму профілактики внутрішніх і зовнішніх паразитів відповідно до рекомендацій ветеринарного лікаря та чинних місцевих вимог.

Організації також повинні навчати всіх осіб, які працюють із собаками, щодо:

-        найбільш поширених паразитів у регіоні;

-        методів їх профілактики;

-        заходів запобігання зараженню.

6.3.6. Гігієнічний догляд (грумінг)

Організації повинні забезпечити регулярний гігієнічний догляд за всіма собаками з такою періодичністю, яка необхідна для підтримання їхнього здоров'я, чистоти та благополуччя.

6.3.7. Перша допомога собакам

У всіх місцях, де проводиться навчання собак або здійснюється догляд за ними, організації повинні забезпечити наявність аптечок першої допомоги для собак.

Такі аптечки повинні бути доступні працівникам і волонтерам, які виконують функції, аналогічні штатному персоналу.

6.3.8. Ветеринарна документація

Організації повинні вести індивідуальну ветеринарну документацію щодо кожної собаки від моменту її народження або надходження до організації протягом усього часу перебування під її відповідальністю.

Ветеринарні записи повинні містити актуальну інформацію про стан здоров’я собаки та включати, як мінімум:

-        усі ветеринарні діагнози та/або проведене лікування;

-        результати контролю маси тіла;

-        результати клінічних оглядів;

-        відомості про вакцинацію;

-        інформацію щодо профілактики та контролю внутрішніх і зовнішніх паразитів.

6.3.9. Індивідуальна документація собаки

Організації повинні вести та підтримувати актуальну індивідуальну документацію щодо кожної собаки.

Документація повинна містити, як мінімум:

-        кличку собаки;

-        номер мікрочипа;

-        дату народження;

-        стать;

-        породу;

-        масть;

-        інформацію про походження та копію родоводу племінних батьків;

-        документацію щодо підготовки;

-        прізвище (найменування), адресу та період перебування у кожній сім'ї волонтера-вихователя (за наявності);

-        ім'я (найменування), адресу клієнта, дату передачі собаки та тип передачі (за наявності);

-        дату та причину вибуття собаки з програми (за наявності);

-        інформацію про нове призначення собаки («кар'єру»), адресу та дату передачі (за наявності);

-        інформацію щодо походження собаки (придбання або отримання), дату та контактні дані джерела (за наявності).

6.3.10. Стерилізація та кастрація

Організації повинні мати чітку політику щодо стерилізації та кастрації собак, розроблену на основі сучасних наукових доказів у співпраці з ветеринарними лікарями та, за потреби, іншими профільними фахівцями.

Усі собаки-поводирі повинні бути стерилізовані або кастровані до моменту їх передачі (сертифікації) клієнту.

Організація може прийняти рішення не проводити стерилізацію або кастрацію окремих собак у таких випадках:

-        собака передається іншій організації або власнику спеціально для використання у племінній програмі;

-        собака вибуває з програми, а юридично обов'язковий договір про передачу передбачає відтермінування стерилізації або кастрації до старшого віку;

-        організація визначила, що проведення стерилізації або кастрації не відповідає найкращим інтересам конкретної собаки з огляду на стан здоров'я та/або особливості її поведінки. У такому випадку договір про передачу собаки повинен містити обов'язкову умову про заборону використання цієї собаки у племінному розведенні.

6.3.11. Евтаназія

Організації повинні забезпечити, щоб евтаназія будь-якої собаки, яка перебуває під їхньою відповідальністю, проводилася гуманно та виключно під контролем ветеринарного лікаря.

6.4. Домен 4. Поведінкові взаємодії

6.4.1. Збагачення середовища та соціальна взаємодія

Організації повинні забезпечити всім собакам достатні можливості для збагачення середовища та соціальної взаємодії, що сприяють формуванню позитивного емоційного стану та навчанню.

Собаки повинні мати можливість взаємодіяти:

-        з навколишнім середовищем;

-        з людьми;

-        з іншими собаками;

-        а також отримувати різноманітні форми збагачення середовища.

Частота та тривалість таких заходів повинні визначатися індивідуально для кожної собаки з урахуванням:

-        її віку;

-        поведінкових особливостей;

-        стану здоров'я.

6.4.2. Поводження із собаками

Організації повинні забезпечити навчання всіх працівників, волонтерів і клієнтів, які працюють із собаками, таким чином, щоб усі методи поводження із собаками та процедури добровільної співпраці під час догляду (cooperative care) забезпечували належний баланс між:

-        благополуччям собаки;

-        ефективністю роботи;

-        довгостроковими результатами.

Усі методи повинні відповідати принципу LIMA (Least Intrusive, Minimally Aversive — найменш інвазивний, мінімально аверсивний підхід).

Зокрема, необхідно максимально використовувати методи позитивного підкріплення та мінімізувати застосування будь-яких способів або прийомів, що можуть спричиняти необґрунтовані фізичні або психоемоційні страждання тварини.

6.5. Домен 5. Психоемоційний стан та благополуччя протягом життя

6.5.2. Індивідуальні потреби

Організації повинні забезпечити навчання працівників, волонтерів і клієнтів, які працюють із собаками, щоб вони були здатні:

-        розпізнавати, правильно інтерпретувати та своєчасно реагувати на сигнали мови тіла собаки, своєчасно виявляючи й усуваючи прояви стресу або тривоги;

-        ставитися до кожної собаки як до індивідуальності, яка може мати власні фізичні, поведінкові та психологічні потреби.

Примітка. В оригіналі стандарту після пункту 6.5 одразу наведено 6.5.2, тобто пункт 6.5.1. відсутній. Це редакційна особливість документа IGDF, тому при перекладі бажано зберегти оригінальну нумерацію.

6.5.3. Благополуччя протягом життя

До передачі собаки волонтеру або клієнту організація повинна повідомити майбутнього провідника про будь-які особливі потреби собаки щодо стану здоров'я, лікування або спеціального догляду.

6.5.4. Щорічні ветеринарні огляди

Організації повинні забезпечити підтримання здоров'я та благополуччя собак, а також вимагати, щоб клієнти забезпечували проходження ветеринарного огляду своїх собак не рідше одного разу на рік.

6.5.6. Припинення роботи, вихід на пенсію та зміна призначення

Організації повинні мати документовану політику, яка визначає порядок і підстави:

-        вилучення собаки від провідника;

-        виведення собаки з роботи (пенсія);

-        зміни її функціонального призначення (career change),

якщо встановлено, що собака більше не придатна до виконання службових обов'язків або якщо подальша робота негативно впливає на її благополуччя і не дозволяє їй підтримувати належну якість життя.

6.5.7 Передача собаки до нової сім'ї (рехоумінг) та адопція

Організації повинні:

-        мати затверджену політику щодо передачі собак до нових сімей (рехоумінгу);

-        мати процедуру оцінювання потенційних усиновлювачів (нових власників) з метою визначення їхньої здатності забезпечити догляд, що відповідатиме індивідуальним потребам конкретної собаки протягом усього її життя;

-        укладати з кожним новим власником письмову угоду, яка передбачає його зобов'язання забезпечувати високий рівень здоров'я, догляду та благополуччя собаки протягом усього періоду її утримання.

Стандарт 7. Приміщення та розплідники (вольєрні комплекси)

Мета стандарту

Метою цього стандарту є забезпечення того, щоб усі приміщення, розплідники та інші місця утримання собак відповідали індивідуальним потребам кожної собаки та клієнта, забезпечували безпечне, комфортне й збагачене середовище, належні умови експлуатації, технічного обслуговування та санітарного утримання, а також були доступними для осіб, яких обслуговує організація.

7.1. Будівлі

7.1.1. Дотримання нормативних вимог

Будівлі повинні відповідати чиному будівельному законодавству та нормативним вимогам, забезпечуючи доступність, а також належні умови охорони здоров'я та безпеки для клієнтів, волонтерів, працівників і собак.

7.1.2. Засоби для надзвичайних ситуацій

У будівлях повинні бути у вільному доступі засоби реагування на надзвичайні ситуації та аптечки першої допомоги, призначені як для людей, так і для собак.

7.1.3. Домашні умови утримання

Організації повинні забезпечити, щоб собаки, які утримуються у домашніх умовах або поза основною базою організації, отримували умови проживання, догляд та утримання, еквівалентні тим, що забезпечуються собакам, які перебувають у приміщеннях організації.

7.2. Транспорт і транспортні засоби

7.2.1. Запобігання травмуванню

Організації повинні забезпечити безпечне перевезення собак з метою запобігання нещасним випадкам і травмам.

Для цього під час транспортування працівниками або волонтерами повинні використовуватися відповідні засоби безпеки, зокрема:

-        транспортні клітки;

-        автомобільні шлейки безпеки;

-        захисні перегородки для собак.

7.2.2. Транспортні клітки

Якщо використовуються транспортні клітки, вони повинні бути достатнього розміру, щоб собака міг:

-        вільно стояти;

-        лежати;

-        повертатися навколо своєї осі.

Клітки повинні:

-        забезпечувати належну вентиляцію;

-        бути надійно закріпленими під час перевезення.

7.2.3. Екстремальні погодні умови

Організації повинні мати документовані політики та процедури щодо захисту здоров'я і благополуччя собак під час перевезення, а також у випадках, коли собака тимчасово перебуває у транспортному засобі.

7.2.4. Вимоги до транспортних засобів

Організації, які використовують транспорт для перевезення працівників, клієнтів, волонтерів і собак, повинні забезпечити, щоб транспортні засоби:

-        відповідали вимогам чинного законодавства;

-        були спроєктовані або переобладнані таким чином, щоб гарантувати комфорт і безпеку працівників, клієнтів, волонтерів та собак;

-        були обладнані системою клімат-контролю або забезпечували постійну вентиляцію під час стоянки.

7.3. Будівлі розплідників (вольєрних комплексів)

7.3.1. Дотримання нормативних вимог

Будівлі розплідників повинні відповідати вимогам чинного законодавства щодо будівництва, експлуатації та утримання приміщень для собак, забезпечуючи належний рівень доступності, безпеки та охорони здоров'я.

7.3.2. Гігієна

Розплідники повинні бути спроєктовані та побудовані з використанням матеріалів, що забезпечують високий рівень санітарії та відповідають сучасним вимогам щодо утримання собак.

Тверде покриття підлоги повинно:

-        бути водонепроникним;

-        мати належну систему водовідведення;

-        забезпечувати швидке висихання після прибирання.

7.3.3. Контроль температури

Розплідники повинні бути обладнані системами вентиляції та регулювання температури, що забезпечують здоров'я і безпеку людей та собак.

7.3.4. Безпека

Конструкція розплідників повинна гарантувати безпеку як людей, так і собак.

7.3.5. Функціональне зонування

Розплідники повинні бути спроєктовані таким чином, щоб забезпечувати можливість виконання різних функцій, зокрема:

-        племінної роботи;

-        тимчасового утримання;

-        дресирування;

-        ізоляції;

-        ветеринарного огляду;

-        стаціонарного лікування.

7.3.6. Ізолятор

Організації повинні мати приміщення для ізоляції собак, які:

-        отримали травми;

-        захворіли;

-        є заразними;

-        є носіями небезпечних інфекційних захворювань.

Таке приміщення може знаходитися поза межами організації, наприклад у ветеринарній клініці.

7.3.7. Засоби для надзвичайних ситуацій

У розплідниках повинні бути доступні засоби реагування на надзвичайні ситуації та аптечки першої допомоги для людей і собак.

7.3.8. Зберігання

Розплідники повинні мати систему безпечного зберігання:

-        мийних і дезінфекційних засобів;

-        лікарських препаратів;

-        кормів.

7.3.9. Захист від погодних умов

Розплідники повинні забезпечувати належний захист собак від несприятливих погодних умов, характерних для відповідного регіону.

7.3.10 Комунікації

Розплідники повинні бути забезпечені:

-        гарячим і холодним водопостачанням;

-        каналізацією;

-        електропостачанням.

7.3.11. Майданчики для вільного вигулу

Розплідники повинні мати:

-        спеціально обладнані місця для задоволення фізіологічних потреб собак;

-        майданчики для вільного вигулу, які використовуються для забезпечення фізичної активності та збагачення середовища відповідно до вимог Стандарту 6.

7.3.12. Розмір вольєра (місця утримання)

Приміщення або вольєр для утримання собаки повинні бути достатнього розміру, щоб собака могла без будь-яких обмежень:

-        повністю стояти;

-        вільно потягуватися;

-        лежати;

-        повертатися навколо своєї осі.

7.3. Будівлі розплідників (вольєрних комплексів) (продовження)

7.3.13. Управління рівнем шуму

Розплідники повинні бути спроєктовані таким чином, щоб мінімізувати рівень шуму, забезпечуючи комфорт людей і собак, а також запобігаючи створенню надмірного шумового навантаження для навколишнього середовища.

7.3.14. Природне освітлення

Розплідники повинні забезпечувати собакам доступ до природного освітлення.

7.3.15 Утримання сумісних собак

Розплідники повинні бути достатнього розміру для утримання сумісних між собою собак парами або групами із забезпеченням достатньої кількості простору та ресурсів для задоволення потреб кожної окремої собаки.

7.3.16 Свобода пересування

У розплідниках не слід систематично обмежувати свободу пересування собак шляхом використання прив'язей або кліток.

Такі способи утримання можуть застосовуватися лише як виняток, наприклад:

-        під час відновлення після захворювання або травми;

-        протягом нетривалого часу за наявності обґрунтованої необхідності.

7.4. Управління розплідниками

7.4.1. Компетентність персоналу та волонтерів

Організації повинні забезпечити достатню кількість кваліфікованих працівників або волонтерів, необхідних для задоволення потреб у благополуччі кожної собаки.

7.4.2. Дії у надзвичайних ситуаціях

Організації повинні мати документовану процедуру реагування на надзвичайні ситуації, зокрема:

-        пожежу;

-        повінь;

-        екстремально високі або низькі температури;

-        інші небезпечні погодні явища.

Процедура повинна включати:

-        порядок евакуації;

-        план тимчасового розміщення собак у випадку, якщо основні приміщення стануть непридатними для використання.

7.4.3. Протокол гігієни

Організації повинні мати письмовий протокол, який регламентує:

-        прибирання;

-        дезінфекцію;

-        боротьбу з гризунами та іншими шкідниками.

Усі працівники повинні бути ознайомлені з процедурами, спрямованими на запобігання поширенню інфекційних захворювань.

7.4.4. Утримання племінних собак

Організації повинні утримувати племінних собак та їхніх цуценят окремо від інших собак, приділяючи особливу увагу питанням гігієни та біобезпеки.

7.4.5 Щоденний огляд розплідників

Організації повинні забезпечити проведення огляду розплідників щонайменше один раз на добу та підтримувати їх у чистому стані відповідно до затвердженого протоколу прибирання і дезінфекції.

7.4.6 Видалення екскрементів

Організації повинні видаляти екскременти з усіх внутрішніх приміщень і зовнішніх територій настільки часто, наскільки це необхідно для підтримання належної гігієни та недопущення утримання собак у середовищі, забрудненому сечею або фекаліями.

7.4.7 Місця для відпочинку

Організації повинні забезпечити собакам сухі, комфортні місця для відпочинку, розташовані у приміщеннях без протягів, щоб собаки могли самостійно обирати місце відпочинку.

Для собак із особливими потребами рекомендується використовувати м'які підстилки.

7.4.8 Медичний догляд та збагачення середовища

Організації повинні забезпечити кожній собаці належний ветеринарний догляд та можливості для збагачення середовища, які відповідають її потребам під час перебування у розпліднику.

Такі заходи можуть включати:

-        регулярний грумінг;

-        надання іграшок;

-        регулярні можливості для гри;

-        соціальну взаємодію;

-        фізичні вправи;

-        сенсорне збагачення середовища.

Для кожної собаки рекомендується вести письмовий щоденний план заходів зі збагачення середовища.

7.4.9. Перебування собак без нагляду

Організації повинні впровадити заходи, спрямовані на недопущення негативного впливу на благополуччя собак у разі їхнього тимчасового перебування без нагляду.

Не рекомендується залишати собак без нагляду більш ніж на 12 годин.

7.4.10. Протокол управління шумом

Організаціям рекомендується мати протокол управління шумом, який може включати:

-        відповідне архітектурне проєктування розплідників;

-        організаційні заходи;

-        використання методів позитивного підкріплення для формування спокійної поведінки.

Метою такого протоколу є:

-        зменшення рівня стресу;

-        заохочення спокійної поведінки собак;

-        обмеження утворення надмірного шуму.

7.4.11. Собаки зі стресом або тривожністю

Організації повинні забезпечити, щоб собаки, які демонструють ознаки тривожності або стресу, утримувалися у найбільш відповідній частині розплідника або, за необхідності, були переведені до іншого місця утримання, яке краще відповідає їхнім індивідуальним потребам.

Додаток 1. Глосарій

A

 Accessible communication Доступна комунікація

Інформація, надана у форматі, який найбільше відповідає індивідуальним потребам та можливостям людини щодо сприйняття інформації, наприклад аудіоформат, великий шрифт або шрифт Брайля.

Accreditation Акредитація

Акредитація — це процедура оцінювання компетентності організації та перевірки відповідності її діяльності національним і міжнародним стандартам або схемам акредитації, зокрема стандартам International Guide Dog Federation (IGDF).

Aftercare Післясервісний супровід

Комплекс послуг, що надається клієнту після передачі собаки-поводиря з метою підтримки ефективної роботи команди «людина — собака-поводир».

Такий супровід може здійснюватися:

-        телефоном;

-        за допомогою електронних засобів зв'язку;

-        під час особистих зустрічей.

Клієнт може звертатися за допомогою з будь-яких питань, пов'язаних із утриманням, використанням або благополуччям собаки-поводиря.

Синонім: Follow-up.

Agency (поведінкова автономія, можливість реалізації власного вибору)

Здатність собаки здійснювати власний вибір і певною мірою контролювати ситуацію або навколишнє середовище, а також проявляти добровільну, внутрішньо мотивовану поведінку.

Примітка. У сучасній етології термін Agency не має повністю усталеного українського відповідника. Найбільш точним є формулювання «поведінкова автономія» або «можливість реалізації власного вибору».

Agreement Угода

Письмовий документ, який визначає умови, права, обов'язки та порядок взаємодії між організацією, що надає послуги із забезпечення собаками-поводирями, та клієнтом, волонтером або іншою стороною.

Див. також «Договір (Contract)».

Appeal Апеляція

Офіційне звернення заявника, клієнта, волонтера або працівника до організації, що надає послуги із забезпечення собаками-поводирями, з проханням переглянути прийняте рішення щодо відповідної послуги, особи або команди.

Assessment of Prior Experience and Learning, APEL Оцінювання попереднього досвіду та навчання

Процедура визнання попереднього досвіду та/або навчання, здобутих поза межами освітніх програм, що проводилися та були офіційно підтверджені акредитованою організацією — членом IGDF.

Applicant Заявник

Особа, яка є незрячою або має порушення зору та подала заяву на отримання послуг із підготовки та передачі собаки-поводиря.

B

Behaviour Поведінка

Будь-які дії або реакції особини, що виникають за певних умов і можуть бути безпосередньо спостережені або виміряні.

Behaviour Analysis Поведінковий аналіз

Наукове вивчення функціональних взаємозв'язків між поведінкою та чинниками навколишнього середовища.

Behaviour assessment Оцінювання поведінки

Процес оцінювання спостережуваної поведінки собаки з метою визначення причин виникнення та підтримання небажаної поведінки або встановлення її придатності до виконання певної ролі.

Поведінкове оцінювання повинно враховувати:

-        історію життя собаки;

-        клінічні дані;

-        результати ветеринарного обстеження.

Таке оцінювання може використовуватися для:

-        добору племінних тварин;

-        визначення оптимальної стратегії навчання;

-        розроблення програми модифікації поведінки.

C

Career change Зміна функціонального призначення

Рішення про те, що собака більше не придатний для роботи собакою-поводирем, після чого він:

-        проходить підготовку до виконання іншої ролі; або

-        вибуває з програми організації.

Якщо собака вибуває з програми без подальшого службового використання, термін Career change може розглядатися як синонім термінів Release («вибуття з програми») та Withdrawal («виведення з роботи»).

Certification Сертифікація

Процедура офіційного підтвердження досягнення встановлених стандартів компетентності.

Наприклад:

Guide Dog Mobility Instructor (GDMI) проходить сертифікацію після завершення професійної підготовки; собака-поводир — після завершення курсу дресирування; команда «людина — собака-поводир» — після завершення спільного навчання.

Class Навчальний курс

Практичний курс, який проводить інструктор із мобільності з собакою-поводирем (GDMI) разом із клієнтом та собакою для формування повноцінної команди «людина — собака-поводир».

Class ready Готовність до навчального курсу

Етап після завершення підготовки собаки, на якому вона повністю готова до підбору та передачі конкретному клієнту. Див. також «Match ready».

Classical Conditioning Класичне обумовлення

Процес формування мимовільної асоціації, під час якого нейтральний стимул (NS) стає умовним стимулом (CS) після багаторазового поєднання з безумовним стимулом (US).

Класичним прикладом є експеримент Івана Павлова: після багаторазового поєднання звуку дзвоника (нейтральний стимул) із подачею їжі (безумовний стимул) собаки починали виділяти слину лише у відповідь на звук дзвоника, який ставав умовним стимулом.

Client Клієнт

Особа, яка є незрячою або має порушення зору та отримує послуги від організації, акредитованої IGDF.

Contract Договір

Юридично обов'язкова письмова угода, добровільно укладена та підписана всіма сторонами. Див. також «Угода (Agreement)».

Co-operative Care Кооперативний догляд

Методика навчання, що ґрунтується на використанні позитивного підкріплення та принципів оперантного навчання, яка формує у собаки добровільну участь у процедурах догляду та ветеринарних маніпуляціях.

Собаку навчають тому, що вона має можливість погодитися або відмовитися від виконання певних процедур (наприклад, підстригання кігтів чи чищення вух).

Особи, які здійснюють догляд, повинні уважно спостерігати за поведінкою собаки та поважати її сигнали про небажання продовжувати певну процедуру.

Cue Сигнал

Будь-який сигнал, який собака розпізнає та у відповідь на який виконує певну дію.

Сигнали можуть бути:

-        словесними;

-        фізичними (жестовими), що подаються провідником (команди);

-        сигналами навколишнього середовища.

Наприклад, бордюр може бути для собаки сигналом зупинитися.

E

Environment Навколишнє середовище

Будь-яке місце, у якому перебуває собака, у тому числі тимчасово.

До такого середовища належать:

-        приміщення організації;

-        домівки волонтерів;

-        службові та приватні транспортні засоби;

-        навчальні й ветеринарні об'єкти;

-        інші місця перебування собаки.

Evidence-based learning Навчання, засноване на доказах

Освітні практики, що базуються на сучасних наукових доказах, а не на традиціях, особистих переконаннях або інших суб'єктивних чинниках.

Extinction Згасання

Процес поступового зменшення або припинення проявів певної поведінки шляхом повного припинення її підкріплення.

F

Follow-up Подальший супровід Див. «Післясервісний супровід (Aftercare)».

Foundation training Базова підготовка

Навчання собаки виконанню основних команд (наприклад, «сидіти», «лежати», «до мене»), які є основою для подальшої спеціалізованої підготовки. Див. також «Слухняність (Obedience)».

G

Guide Dog Собака-поводир

Спеціально підготовлена собака, яка допомагає незрячій особі або особі з порушенням зору безпечно орієнтуватися в навколишньому середовищі, підвищуючи її мобільність, незалежність і самостійність.

Guide Dog Mobility Instructor, GDMI Інструктор із мобільності з собакою-поводирем

Фахівець, який підтвердив досягнення всіх результатів навчання, передбачених навчальною програмою IGDF, та відповідає вимогам стандартів IGDF щодо професійної підготовки інструкторів із мобільності з собакою-поводирем.

Guide Dog Trainer, GDT Тренер собак-поводирів

Фахівець, який підтвердив досягнення всіх результатів навчання, передбачених програмою підготовки IGDF, та відповідає вимогам стандартів IGDF щодо професійної підготовки тренерів собак-поводирів.

Guide Dog Team Команда «людина — собака-поводир»

Функціональна команда, що складається із собаки-поводиря та її провідника — незрячої особи або особи з порушенням зору.

H

Habituation Звикання: проста форма навчання, за якої тварина після певного періоду впливу подразника перестає на нього реагувати. Наприклад, цуценя повинно звикнути до різноманітних звуків (таких як побутові шуми або дорожній рух) і не виявляти на них реакції.

Handler Провідник: будь-яка особа, яка безпосередньо відповідає за догляд за собакою або управління її поведінкою в будь-якій ситуації. Це може бути клієнт, працівник або волонтер. Один собака може мати кількох провідників.

Health assessment Оцінка стану здоров'я: оцінювання стану здоров'я собаки шляхом проведення клінічного огляду після аналізу історії його здоров'я з метою визначення загального стану здоров'я, фізичного стану та раннього виявлення захворювань у собак, які зовні можуть виглядати та почуватися здоровими.

Humane dog training / management / care Гуманне дресирування/поводження/догляд за собакою: взаємодія між провідником і собакою, що використовує методи позитивного підкріплення як основний засіб досягнення ефективного результату та максимально уникає застосування аверсивних методів, які спричиняють біль або посилюють страх, тривогу чи стрес.

I

Intake for training Початок формального дресирування: процес, під час якого собака віком понад 12 місяців допускається до початку формального навчання як собака-поводир.

Intake age Вік початку дресирування: вік, у якому розпочинається формальне навчання собаки.

K

Kennel Вольєр: фізичний простір, у якому утримуються собаки, що включає комфортне, тепле та сухе місце для відпочинку й сну.

Kennel facility Кінологічний комплекс: комплекс приміщень і територій, призначених для утримання та догляду за собаками. Зазвичай включає різноманітні внутрішні й зовнішні зони, що використовуються для роботи із собаками.

Kennel run Вигульний майданчик: спеціально облаштована територія, доступна собакам, переважно для вигулу та справляння природних потреб.

Kennel unit Вольєрний блок: конструкція, що поєднує місце для утримання собаки та прилеглий вигульний майданчик в єдину систему, між частинами якої собака має вільний доступ.

L

LIMA principle Принцип LIMA: LIMA є абревіатурою від англійського виразу «Least Intrusive, Minimally Aversive» («Найменш інвазивний, мінімально аверсивний підхід»).

Принципи LIMA передбачають використання серед гуманних і ефективних методів саме тієї стратегії, яка є найменш втручальною та найменш аверсивною, але водночас має найбільшу ймовірність успішного досягнення цілей навчання або модифікації поведінки. Дотримання принципів LIMA також вимагає, щоб особи, які працюють із собаками, мали належний рівень знань і практичних навичок, забезпечуючи застосування лише такого рівня втручання у взаємодію людини й собаки, який є необхідним, та мінімізуючи будь-який дискомфорт для собаки.

M

Matching Підбір пари: процес формування пари «клієнт — навчений собака» відповідно до визначених критеріїв, який здійснює організація — постачальник послуг собак-поводирів.

Match ready Готовність до підбору: етап після завершення навчання собаки, коли він готовий до підбору конкретному клієнту. Після цього собака може пройти додаткову підготовку для досягнення статусу «готовий до навчання в парі (class ready)». Див. також «Class ready». Залежно від моделі роботи окремі організації можуть не розрізняти ці два етапи.

N

Negative punishment Негативне покарання: різновид оперантного навчання, що передбачає усунення підкріплювального стимулу після небажаної поведінки, унаслідок чого ймовірність повторення такої поведінки з часом зменшується.

Negative reinforcement Негативне підкріплення: різновид оперантного навчання, що передбачає усунення аверсивного (неприємного) стимулу після бажаної поведінки, унаслідок чого ймовірність повторення цієї поведінки в майбутньому зростає.

O

Obedience Слухняність: традиційний термін у дресируванні собак, який описує здатність собаки реагувати на словесні команди, сигнали та інші вказівки провідника. Часто пов'язаний із поняттям «сигнал (cue)».

Operant Conditioning Оперантне навчання: форма навчання, що ґрунтується на довільній поведінці, яка виникає з певною частотою та посилюється або послаблюється залежно від її наслідків.

P

Positive punishment Позитивне покарання: різновид оперантного навчання, що передбачає додавання аверсивного (неприємного) стимулу після небажаної поведінки, унаслідок чого ймовірність повторення такої поведінки з часом зменшується.

Positive reinforcement Позитивне підкріплення: різновид оперантного навчання, що передбачає додавання підкріплювального (приємного) стимулу після бажаної поведінки, унаслідок чого ймовірність повторення цієї поведінки в майбутньому зростає. Також відоме як дресирування на основі винагороди (reward-based training).

Punishment Покарання: процес, за якого наслідок поведінки зменшує ймовірність її повторення.

Puppy raising Виховання цуценяти: період, протягом якого цуценя віком понад сім тижнів передається до сім'ї, що займається його вихованням, для проходження структурованої програми звикання та соціалізації з метою підготовки до майбутньої роботи собакою-поводирем.

Puppy raiser Вихователь цуценяти: особа або сім'я, призначена організацією — постачальником послуг собак-поводирів для догляду, соціалізації та підготовки молодого собаки до початку формального навчання. Синоніми: Puppy Carer, Puppy Walker.

R

Release Вибуття з програми: процедура, коли собака визнається непридатним для роботи собакою-поводирем і виключається з програми організації. Синонімами є «зміна кар'єри» (career change) та «відсторонення» (withdrawal).

Reinforcement Підкріплення: процес, за якого наслідок поведінки підвищує ймовірність її повторення.

Repossession Повернення собаки: процедура, за якої організація — постачальник послуг собак-поводирів вимагає повернення собаки-поводиря або іншого належного їй собаки від клієнта чи волонтера. Див. також «Withdrawal».

Retirement Вихід на пенсію: процес припинення роботи собаки як собаки-поводиря. Це може відбуватися з різних причин, пов'язаних як із собакою, так і з клієнтом, і не обмежується лише похилим віком тварини.

S

Social behaviour Соціальна поведінка: форми поведінки, які очікуються від собаки-поводиря або іншого асистивного собаки в різноманітних умовах і середовищах, зокрема вдома, на робочому місці, у громадському транспорті, ресторанах, парках, а також під час взаємодії з людьми та іншими тваринами. Іноді цей термін також використовується для опису бажаних або небажаних особливостей темпераменту в таких ситуаціях.

Socialisation Соціалізація: процес навчання, особливо (але не виключно) цуценят і молодих собак, під час якого вони адаптуються до свого соціального середовища, звикають до інших тварин і людей та навчаються поводитися належним чином.

Spay / Castrate / Neuter Стерилізація / кастрація: хірургічний або інший метод позбавлення собаки здатності до розмноження. Синонім — десексуалізація (Desexing). Термін spay зазвичай застосовується до самок, а castration — до самців.

Successor (dog or client) Наступний собака / наступний клієнт: собака, який передається клієнту після смерті, виходу на пенсію або вибуття попереднього собаки-поводиря. Цей термін також може використовуватися щодо клієнта, який уже мав досвід користування собакою-поводирем. Синонім — Replacement (заміна).

Supervision Супервізія: процес професійного навчання та розвитку, який дає змогу особі аналізувати й удосконалювати свої знання, навички та компетентність завдяки узгодженій і регулярній підтримці з боку іншого фахівця. Рівень супервізії поступово зменшується зі зростанням компетентності особи, яка навчається.

T

Temperament / Personality Темперамент / особистість: ці терміни часто використовуються як синоніми, однак вважається, що темперамент більшою мірою зумовлений спадковими чинниками, тоді як особистість відображає вплив життєвого досвіду та навчання. Особистість характеризує сталі особливості емоційних реакцій, мислення та поведінки, які зазвичай проявляються у дорослого собаки.

Tension Тяга: також відома як натяг або робочий натяг шлейки (англ. guiding tension). Це особливість роботи собаки-поводиря, яка дозволяє клієнту, тримаючи шлейку, відчувати напрямок руху вперед і бокові зміщення, забезпечуючи безпечне пересування. Робочий натяг не повинен спричиняти дискомфорту ні людині, ні собаці.

U

Under management of organisation Під управлінням організації: собака, який перебуває під управлінням організації, є собакою, що належить організації, а сама організація несе відповідальність за забезпечення його належного утримання та добробуту незалежно від того, чи є основним провідником працівник, волонтер, клієнт або інша особа. Якщо собаку продають, передають або всиновлюють сторонній особі чи організації (у тому числі передають право власності клієнту), він більше не вважається таким, що перебуває під управлінням організації.

W

Welfare Добробут: фізичний і психічний стан собаки щодо умов, у яких він живе.

Welfare appropriate Добробут-орієнтований підхід: взаємодія з собакою та управління ним із дотриманням принципів добробуту тварин, спрямовані на забезпечення високого рівня добробуту протягом усього життя.

Whelping Щеніння: процес народження цуценят собакою.

Withdrawal Вибуття з програми: ситуація, коли собака визнається непридатним для роботи собакою-поводирем і виключається з програми організації. Синоніми — Career change (зміна кар'єри) та Release (вибуття з програми). Термін Withdrawal також може означати вилучення собаки від конкретного провідника або з певного середовища без повного виключення собаки з програми.

Z

Zoonotic Risk Зоонозний ризик: ризик виникнення захворювань або інфекцій, які можуть передаватися між людьми та тваринами.

Додаток 2. Інформативні настанови до стандартів

1. Адміністрування, управління ризиками та безперервність діяльності

Настанови щодо відбору заявників / клієнтів

1.9. Ризик — це ймовірність того, що організація зазнає негативних наслідків у результаті впливу певної небезпеки. До небезпек належать, але не обмежуються:

- фінансові;

- фізичні;

- екологічні;

- репутаційні;

- правові;

- біологічні.

2. Освіта персоналу та безперервний професійний розвиток,настанови

2.1. У сфері підготовки собак-поводирів існує низка професійних ролей, необхідних для надання послуг організації, клієнтам і собакам.

До таких ролей можуть належати, наприклад, адміністративний персонал, працівники служб підтримки, фахівці з вирощування та розвитку цуценят, спеціалісти з племінної роботи, дресирувальники собак-поводирів, а також інструктори з мобільності із собакою-поводирем (англ. Guide Dog Mobility Instructor — GDMI).

2.2.1. Для організацій доступна затверджена IGDF комплексна навчальна програма для інструкторів з мобільності із собакою-поводирем (GDMI) та дресирувальників собак-поводирів (GDT).

Навчальні програми для інших посад розробляються самими організаціями відповідно до їхніх потреб. Акредитовані організації можуть самостійно визначати послідовність викладання матеріалу та строки його опанування.

2.2.4. Організації-члени можуть самостійно встановлювати вимоги до вступу на навчання, однак ці вимоги повинні відповідати складності майбутньої роботи та рівню освіти чи підготовки, необхідному для її виконання.

2.3.2 За необхідності має бути доступний документ, що містить підтвердження того, коли і з яких підстав було визнано:

APL (Accreditation of Prior Learning) — визнання попереднього навчання;

APEL (Accreditation of Prior Experiential Learning) — визнання попереднього досвіду та результатів навчання.

2.4.1 Практичні та/або теоретичні оцінювання повинні бути розроблені та документально оформлені. Вони мають відповідати компетентностям, що перевіряються. За запитом повинні бути доступні приклади таких оцінювань.

Під час оцінювання працівників, які проходять навчання або професійний розвиток в організації, необхідно забезпечити відсутність упередженості. Для цього можуть застосовуватися різні підходи, наприклад залучення незалежних оцінювачів, які не є працівниками організації.

Працівників необхідно завчасно повідомляти про дату проведення оцінювання.

2.4.3 Організації можуть самостійно визначати критерії повторного складання оцінювання, наприклад дозволяти лише одну повторну спробу.

2.4.4 Наприклад, повинні вестися записи із зауваженнями або коментарями слухачів та підтвердження того, що їм була надана можливість висловити свою думку.

2.4.5 та 2.4.6

IGDF визнає, що вимоги до працівників, які проходять підготовку за програмами GDT або GDMI, можуть відрізнятися залежно від:

-        кількості доступних собак;

-        кількості клієнтів;

-        особливостей інфраструктури;

-        розміру організації.

Також існують значні відмінності у тривалості підготовки повністю навченого собаки-поводиря. Залежно від різних чинників цей процес може тривати від трьох місяців до одного року.

Тому тривалість підготовки дресирувальника собак-поводирів (GDT) до рівня повної професійної компетентності може відрізнятися в різних організаціях.

IGDF наполегливо рекомендує всім організаціям-членам забезпечувати максимально високий рівень підготовки своїх фахівців, незалежно від тривалості навчання.

Прагнути перевищити мінімальні вимоги

Організації повинні прагнути перевищувати мінімально встановлену кількість собак, необхідну для підготовки фахівців, і забезпечувати слухачам (Learners) якомога ширший практичний досвід роботи з різними собаками та різноманітними командами «собака-поводир – користувач».

2.5. Облік навчання та професійних досягнень

Усі працівники повинні мати можливість для безперервного професійного розвитку та навчання, що відповідає їхнім посадовим обов'язкам.

Організація повинна вести, зберігати та забезпечувати доступність усіх записів щодо навчання й професійних досягнень слухачів і працівників.

Кожному слухачу та працівнику повинна бути надана можливість отримати або переглянути записи про власні досягнення.

Акредитована організація несе відповідальність за забезпечення того, щоб усі працівники, волонтери та користувачі, які працюють із собаками, мали доступ до навчання, семінарів, практикумів та інших освітніх заходів, що популяризують принципи гуманного поводження, гуманного навчання та гуманного управління собаками.

3. Пояснювальні примітки до Стандарту 3 «Послуги для клієнтів»

3.1. Процедура надання послуг клієнтам

Процедура надання послуг клієнтам повинна охоплювати такі етапи:

-        опрацювання звернень;

-        надання заявнику необхідної інформації та документів (анкета, медичні висновки та інші документи за потреби);

-        проведення співбесіди із заявником та практичного оцінювання;

-        повідомлення про прийняття або відмову у наданні послуг;

-        за необхідності — направлення до інших служб або спеціалістів;

-        процедура подання апеляції;

-        підбір пари «клієнт — собака-поводир»;

-        підтвердження дат і місця проведення навчання;

-        програма підготовки до початку навчання;

-        програма навчання;

-        політика виходу собаки-поводиря на пенсію та/або його відкликання (повернення організації);

-        забезпечення наступного собаки-поводиря (англ. successor dog).

3.2.4 Критерії придатності до користування собакою-поводирем

Оцінювання придатності кандидата до користування собакою-поводирем може включати перевірку таких критеріїв:

-        наявність мотивації до тривалої роботи із собакою-поводирем;

-        здатність сформувати та підтримувати ефективне партнерство «людина-собака-поводир»;

-        здатність забезпечувати фізичні, поведінкові та емоційні потреби собаки;

-        фізична спроможність керувати собакою-поводирем;

-        достатній рівень орієнтування на маршрутах і до місць призначення, якими користуватиметься кандидат;

-        наявність достатнього навантаження для підтримання навичок роботи собаки-поводиря;

-        рівень порушення зору, який потребує використання основного засобу мобільності для безпечного та незалежного пересування;

-        підтверджена здатність самостійно та безпечно переходити проїзну частину (за потреби із використанням відповідних допоміжних засобів);

-        безпечне та сприятливе домашнє середовище;

-        доступ до ресурсів, необхідних для підтримання фізичного, поведінкового й емоційного благополуччя собаки протягом усього періоду її роботи.

3.3.1 Підбір пари «клієнт — собака-поводир»

Під час підбору собаки-поводиря необхідно ретельно оцінювати сумісність майбутньої пари, зокрема враховуючи:

-        навички орієнтування та мобільності клієнта;

-        фізичну сумісність (розмір собаки, швидкість пересування, довжина кроку та манера ходи);

-        особливості характеру та темпераменту;

-        соціальне й домашнє середовище;

-        робоче або навчальне середовище;

-        маршрути пересування (кількість маршрутів та їх тривалість);

-        середовище пересування (сільська місцевість, місто, громадський транспорт тощо);

-        здатність клієнта забезпечувати належний рівень благополуччя собаки.

3.4.4–3.4.5

Клієнти повинні бути мотивованими та налаштованими на успішне завершення програми підготовки.

3.4.7 Орієнтовний зміст курсу підготовки користувача собаки-поводиря

I) Навчання без використання шлеї (соціальна поведінка та доступ до громадських місць)

Теоретична та практична підготовка повинна включати, зокрема, такі елементи.

Основні команди поза роботою

-        «Сидіти»

-        «Лежати»

-        «Стояти»

-        «До мене»

-        Рух на вільному повідку

-        «Торкнись» (Touch)

-        «Під стіл» / «Під» (Under)

-        «Апорт»

-        «Назад»

-        «На місце»

-        «Віддай»

Соціальна поведінка

-        культура поведінки біля їжі;

-        спокійне очікування;

-        зустріч і привітання людей;

-        поведінка поруч з іншими собаками;

-        посадка та висадка з транспортного засобу;

-        відпочинок на повідку.

Спорядження

-        правильне використання повідка, нашийника, недоуздка (Gentle Leader), прогулянкової шлеї та іншого спорядження;

-        правильне підганяння спорядження.

Благополуччя собаки

-        годування та контроль маси тіла;

-        грумінг;

-        щоденний огляд стану здоров'я;

-        організація туалету;

-        збагачення середовища;

-        ветеринарне обслуговування;

-        кооперативний догляд (Cooperative Care).

II) Навчання у шлеї (мобільність)

Навчання з використанням шлеї (мобільності) повинно включати, але не обмежуватися, теоретичною та практичною підготовкою за такими напрямами: (продовження в наступному розділі Стандарту).

Продовження 3.4.7. Орієнтовний зміст курсу підготовки користувача собаки-поводиря

II) Навчання у шлеї (мобільність)

Теоретична та практична підготовка повинна включати, зокрема, такі елементи:

Робота зі шлеєю (Handle/Juno walks)

-        правильне положення собаки під час роботи;

-        контроль швидкості руху;

-        навички слідування за собакою;

-        використання словесних команд;

-        застосування методів підкріплення.

Команди напрямку руху

-        «Вперед»;

-        «Назад»;

-        «Праворуч»;

-        «Ліворуч»;

-        пошук і позначення необхідних об'єктів.

Практичні навички роботи собаки-поводиря

-        принцип руху по прямій лінії;

-        робота на бордюрах (підйом і спуск);

-        переходи через проїзну частину;

-        обходження нерухомих перешкод;

-        обходження рухомих перешкод (людей, транспортних засобів та інших об'єктів, що рухаються);

-        обходження перешкод на висоті;

-        обходження перешкод, розташованих за межами бордюру;

-        відповідальність під час взаємодії з дорожнім рухом та правила безпеки дорожнього руху;

-        робота в місцях без чітко визначених тротуарів (торговельні центри, відкриті громадські простори тощо);

-        пересування сходами;

-        керування увагою собаки та робота з відволікаючими чинниками;

-        користування громадським транспортом;

-        пересування у темний час доби;

-        групові маршрути;

-        пересування у сільській місцевості;

-        користування ескалаторами, траволаторами та ліфтами;

-        закріплення всіх сформованих навичок.

III) Теоретична підготовка

Теоретичний курс може включати, але не обмежуватися, такими темами:

-        етологія собак та формування партнерських взаємин між людиною і собакою;

-        основи теорії навчання;

-        підтримання здоров'я та благополуччя собаки;

-        законодавство щодо собак-помічників та навички самозахисту своїх прав (self-advocacy);

-        права та обов'язки користувачів собак-поводирів;

-        психологічна підтримка у зв'язку з вибуттям (смертю або виходом на пенсію) собаки та підготовка до переходу до наступного собаки-поводиря.

3.5 Післятренувальний супровід (Guidance Notes)

Якщо існує ризик для безпеки команди «клієнт — собака-поводир» або фізичне чи поведінкове благополуччя собаки суттєво порушене, організація-член IGDF повинна докласти всіх можливих зусиль для організації особистого візиту кваліфікованого спеціаліста.

Такий візит повинен бути здійснений у строки, що відповідають характеру звернення щодо екстреного післятренувального супроводу.

3.5.4

Якщо організація не зберігає право власності на собаку після її передачі клієнту, навчальні матеріали та/або договір із клієнтом повинні містити інформацію про необхідну періодичність ветеринарних оглядів.

4. Пояснювальні примітки до Стандарту 4 «Розведення та забезпечення собаками»

Медичне обстеження (Health screening)

Для мінімізації ризику народження цуценят із спадковими генетичними захворюваннями програми розведення повинні проводити ДНК-тестування (або підтверджувати генетичний статус за родоводом) усіх собак, які використовуються у племінній роботі, щодо відомих спадкових захворювань, характерних для відповідної породи, якщо причинна мутація встановлена та існує надійний генетичний тест.

Організації повинні використовувати у племінній роботі собак, які є носіями генетичної мутації, лише в парі із собакою, генетично вільною від цієї мутації.

Генетичні захворювання, поширені серед порід, які найчастіше використовуються як собаки-поводирі

Лабрадор-ретривер

-        колапс, індукований фізичним навантаженням (Exercise-Induced Collapse, EIC);

-        прогресивна дистрофія паличок і колбочок / прогресивна атрофія сітківки (PRA);

-        хвороба Штаргардта;

-        мідний токсикоз.

Золотистий ретривер

-        прогресивна атрофія сітківки;

-        іхтіоз.

Німецька вівчарка

дегенеративна мієлопатія.

Примітка. Наведений перелік не є вичерпним. Перелік рекомендованих ДНК-досліджень може змінюватися залежно від породи, популяції та сучасного рівня наукових знань.

Додатково рекомендовані обстеження племінних собак

-        рентгенографія кульшових та ліктьових суглобів із оцінкою за міжнародно визнаними схемами (IEWG, OFA, FCI, BVA, PennHIP);

-        рентгенографічне дослідження інших суглобів (плечових, скакальних, колінних), а також хребта;

-        ехокардіографічне дослідження серця;

-        офтальмологічне обстеження у сертифікованого ветеринарного лікаря-офтальмолога.

Виняткові випадки використання племінних сук

Ветеринарний лікар може письмово дозволити отримання:

-        п'ятого посліду;

-        або посліду після досягнення сукою шести років, але до досягнення нею семирічного віку,

якщо це обґрунтовано особливими обставинами, наприклад:

-        попередня в'язка виявилася безрезультатною;

-        логістичні або організаційні чинники не дозволили отримати останній послід до досягнення шестирічного віку;

-        потреби клієнтів або виняткова племінна цінність суки для програми обґрунтовують отримання п'ятого посліду.

При прийнятті такого рішення організація повинна індивідуально оцінити придатність конкретної племінної суки до подальшого розведення.

Племінна сука може бути використана у виняткових випадках, якщо:

-        вона має особливу цінність для програми (наприклад, відзначається винятковими поведінковими характеристиками, відмінним станом здоров'я, високою успішністю потомства або забезпечує генетичне різноманіття популяції);

-        вона продемонструвала добру репродуктивну здатність, легкі пологи, швидке фізіологічне відновлення між вагітностями та не мала суттєвих репродуктивних ускладнень.

Вагітність, пологи та догляд за сукою, що вигодовує цуценят

Організаціям рекомендується:

-        проводити діагностику вагітності (наприклад, за допомогою ультразвукового дослідження або рентгенографії), бажано ветеринарним лікарем або під його наглядом;

-        забезпечувати раціон, адаптований до змін фізіологічних потреб суки під час вагітності та лактації;

-        організовувати належний нагляд під час пологів для своєчасного виявлення та усунення ускладнень, що можуть призвести до страждання суки або загибелі новонароджених цуценят;

-        якщо пологи відбуваються у волонтерській сім'ї, забезпечити волонтерів необхідним навчанням, постійною підтримкою та, за потреби, безпосереднім професійним супроводом, щоб гарантувати благополуччя суки та цуценят;

-        забезпечити суці чисте, комфортне, тихе й відокремлене місце для пологів і вигодовування потомства, мінімізувавши доступ сторонніх людей та інших тварин.

Документування племінної роботи

Племінна документація повинна містити щонайменше:

-        ідентифікаційні дані та родоводи батьків;

-        результати поведінкового оцінювання батьків;

-        календар планування в'язок та пологів;

-        історію в'язок і пологів;

-        частоту в'язок та їх тривалість;

-        спосіб запліднення (природне парування або штучне осіменіння) та відповідні дати;

-        кількість народжених цуценят та інформацію про кожне з них;

-        кількість мертвонароджених або загиблих у неонатальний період цуценят;

-        історію ветеринарних оглядів, маси тіла, вакцинацій та профілактики паразитів;

-        дату відлучення від матері;

-        результати подальшого розвитку кожного цуценяти та кожного посліду;

-        інформацію про тип, частоту та ступінь прояву спадкових захворювань і вад розвитку.

Збагачення середовища та соціалізація цуценят

Відповідно до віку цуценята повинні отримувати достатній рівень збагачення середовища, соціальних контактів та соціалізації, що включає:

-        регулярний позитивний контакт із людиною (погладжування, доторки до морди, вух, очей, шерсті, живота, лап);

-        взаємодію з різними категоріями людей;

-        можливість гратися та досліджувати навколишнє середовище разом із матір'ю та однопометниками;

-        знайомство з різними поверхнями, перешкодами, іграшками та предметами для збагачення середовища;

-        поступове звикання до повсякденних звуків (побутові шуми, транспорт, гроза тощо), з якими собака зустрічатиметься після вибуття з розплідника або програми вирощування;

-        регулярний доступ до відкритого повітря.

Загальні положення

Потреби собаки у харчуванні та воді змінюються залежно від:

-        віку;

-        стану здоров'я;

-        фізичного навантаження;

-        умов навколишнього середовища.

Організація повинна забезпечувати комфортне, безпечне та збагачене середовище, яке дозволяє собаці:

-        отримувати достатнє фізичне навантаження;

-        повноцінно відпочивати;

-        взаємодіяти з людьми та іншими собаками;

-        реалізовувати природну поведінку відповідно до індивідуальних потреб.

5. Пояснювальні примітки до Стандарту 5 «Навчання собак та поведінка»

Пояснювальні примітки до цього стандарту відсутні.

6. Пояснювальні примітки до Стандарту 6 «Здоров'я та благополуччя собак»

Вода та годування

Загалом собаки повинні мати постійний доступ до чистої питної води та можливість самостійно вирішувати, коли їм пити, відповідно до своїх індивідуальних потреб.

Індивідуальні потреби визначаються, зокрема:

-        фізіологічними особливостями (розміром, віком, рівнем фізичного навантаження, температурою навколишнього середовища, фізіологічним станом);

-        поведінковими потребами (наприклад, у разі проведення поведінкової корекції патологічної поведінки, пов'язаної з водою — надмірного плескання у воді, психогенної полідипсії тощо);

-        ветеринарними показаннями (наприклад, під час захворювань, коли собака потребує збільшеного споживання рідини);

-        забезпеченням можливості вибору (agency), тобто можливості самостійно вирішувати, коли пити.

Водночас визнається, що під час роботи або транспортування собак безперервний доступ до води не завжди можливий. У таких випадках організація повинна забезпечувати напування через проміжки часу, які відповідають конкретній ситуації та фізіологічним потребам собаки.

Організація повинна вести документацію щодо кожної собаки із зазначенням:

-        виду корму;

-        добової кількості корму;

-        часу годування;

-        індивідуальних особливостей годування.

Раціон повинен забезпечувати всі харчові потреби собаки, бути збалансованим і враховувати ласощі та інші харчові підкріплення, які використовуються під час навчання.

Належна практика годування також передбачає створення позитивного емоційного досвіду, зокрема шляхом:

-        недопущення конкуренції між собаками під час прийому їжі;

-        надання собаці можливості вибору способу отримання корму, особливо якщо вона вибаглива до їжі;

-        використання засобів збагачення середовища (наприклад, інтерактивних годівниць або кормових головоломок).

Маса тіла та кондиція

Кондиція тіла (Body Condition Score) — це метод оцінювання кількості жирової тканини з урахуванням індивідуальної статури, розвитку мускулатури та фізичної форми собаки.

На момент сертифікації та передачі клієнту собака повинен мати оптимальну кондицію тіла.

Організації повинні забезпечувати всіх працівників, волонтерів і користувачів собак-поводирів навчальними матеріалами щодо:

-        важливості підтримання оптимальної кондиції тіла;

-        методів оцінювання кондиції;

-        способів її корекції у разі відхилень.

Довідковий матеріал: WSAVA Body Condition Score for Dogs (Система оцінювання кондиції тіла собак WSAVA).

Середовище

Тепловий комфорт включає як температуру, так і вологість повітря.

У звичайних умовах утримання собаки повинні мати можливість самостійно переміщатися до зон із різним рівнем освітлення та шуму.

Екстремальні погодні умови включають спеку, холод та будь-які інші несприятливі погодні явища.

Собаки повинні мати можливість за власним вибором перейти до місця у своєму середовищі, яке забезпечує усамітнення (приватність).

Ветеринарна допомога

Частота ветеринарних оглядів залежить від віку собаки та наявності відповідних медичних показань.

За відсутності захворювань дорослий собака повинен проходити ветеринарний огляд не рідше одного разу на рік.

Цуценята та собаки похилого віку повинні проходити ветеринарні огляди частіше.

Особи, які працюють із собаками, повинні пройти навчання з основ здоров'я та благополуччя собак, а також знати, до кого і коли необхідно звертатися з питань здоров'я та благополуччя тварин.

Організації повинні забезпечити доступність екстреної та невідкладної ветеринарної допомоги (у неробочий час) для всіх собак, які перебувають під управлінням організації.

Організації повинні мати доступ до ветеринарних лікарів вузької спеціалізації відповідно до напряму діяльності та порід собак, які використовуються організацією (наприклад, ветеринарних ортопедів, дерматологів, офтальмологів, спеціалістів із внутрішньої медицини).

Профілактика захворювань

Програма вакцинації, заснована на наукових доказах, повинна відповідати сучасним результатам масштабних рецензованих досліджень та/або консенсусним рекомендаціям, таким як Керівні настанови Всесвітньої асоціації ветеринарних лікарів дрібних домашніх тварин (WSAVA) щодо вакцинації собак і котів.

Перелік необхідних вакцинацій визначається з урахуванням:

-        захворювань, яким можна запобігти вакцинацією та які є поширеними в регіоні діяльності програми;

-        вимог чинного законодавства.

Організації, які застосовують серологічне визначення титрів антитіл (titre testing) для собак, що перебувають під їхнім управлінням, повинні мати підтвердження від ветеринарного лікаря програми про проведення еталонних («gold standard») лабораторних досліджень титрів антитіл для кожної відповідної хвороби та кожного відповідного собаки.

До таких досліджень належать методики з високою специфічністю та чутливістю, зокрема:

-        лабораторний тест вірусної нейтралізації (Virus Neutralisation Test);

-        тест гальмування гемаглютинації (Haemagglutination Inhibition Test).

Оскільки собаки повинні бути захищені постійно, до передачі клієнту кожен собака повинен мати чинний і достатній рівень захисту від усіх відповідних вакцинокерованих захворювань.

Довідкове джерело:

WSAVA Vaccination Guidelines 2024.

Грумінг

Грумінг включає догляд за:

-        шерстю;

-        зубами та ротовою порожниною;

-        кігтями;

-        подушечками лап;

-        вухами.

Ветеринарна документація

Ветеринарні діагнози та результати медичних оглядів можуть також містити інформацію про поведінку собаки.

Така поведінка може бути обумовлена медичними причинами, тому відповідні записи повинні зберігатися окремо від документації щодо навчання та дресирування.

Найкращою практикою є:

-        зберігання ветеринарної документації до смерті собаки (або протягом 15 років від дати народження, якщо дата смерті невідома);

-        або передача повної медичної документації особі чи організації, яка набуває законного права оп іки над собакою після її сертифікації, виходу на пенсію або зміни робочої спеціалізації.

Документація щодо собаки

Найкращою практикою є мікрочипування цуценят одразу після досягнення ними віку, коли процедура є безпечною (наприклад, близько 8 тижнів), ще до передачі волонтеру.

Способи набуття собаки можуть включати:

-        власну племінну програму;

-        передачу (дарування);

-        притулок для тварин;

-        інші законні джерела.

Під волонтерським домом розуміється будь-яке місце утримання собаки поза територією організації.

Під новою спеціалізацією (new career) може розумітися:

-        передача собаки іншій організації;

-        переведення до категорії домашнього собаки-компаньйона.

Стерилізація та кастрація

Щодо працюючих собак-поводирів політика організації зі стерилізації (кастрації) повинна гарантувати, що собака:

-        є нездатним до розмноження;

-        у самиць відсутні видимі прояви тічки;

-        має зовнішній вигляд стерилізованої (кастрованої) тварини.

У разі передачі собак виключно для племінного використання організація повинна переконатися, що особа або організація, якій передається собака, забезпечує належний рівень благополуччя тварин.

Якщо стерилізацію або кастрацію відкладають через:

-        вік;

-        особливості поведінки;

-        медичні показання,

-        договір про передачу собаки повинен містити чітке положення щодо строків проведення відповідної процедури.

Якщо організація визначає, що в інтересах собаки, виведеного з програми, стерилізація або кастрація не повинна проводитися, новому власнику необхідно надати інформацію щодо недопущення небажаного розведення.

Евтаназія

Найкращою практикою є надання організацією, за запитом клієнта та/або власника собаки:

-        підтримки під час прийняття рішення щодо евтаназії;

-        психологічної підтримки після втрати тварини (підтримки у переживанні горя).

Довічне благополуччя

До передачі собаки новому провіднику необхідно поінформувати та навчити його щодо будь-яких особливих вимог до здоров'я або догляду за конкретним собакою.

Організація повинна пояснити клієнту:

-        які заходи необхідно буде виконувати;

-        яких витрат може потребувати спеціальний догляд.

Якщо організація не зберігає право власності на собаку, вимога щодо необхідної періодичності ветеринарних оглядів повинна бути включена до:

-        навчальних матеріалів;

-        договору;

-        або письмової угоди з клієнтом.

Очікується, що організації зберігатимуть довічну відповідальність за благополуччя всіх своїх собак.

Це включає готовність організації вилучити собаку або позбавити її статусу собаки-поводиря (наприклад, якщо право власності вже передано клієнту), коли встановлено, що під час виконання службових обов'язків собака більше не має належної якості життя.

7. Пояснювальні примітки до Стандарту 7 «Приміщення та розплідники»

Пояснювальні примітки відсутні.