Щодо Проєкту професійного стандарту «Каністерапевт», який розроблено Уманським національним університетом і запропоновано для громадського обговорення
Embedded Files
Костянтин Скальський, директор ГО Helping Dogs Network, голова правління ГС «Платформа розвитку людино-тваринної взаємодії та соціальної інклюзії».
Проєкт професійного стандарту «Каністерапевт», який розроблено Уманським національним університетом і запропоновано для громадського обговорення, розміщено за адресою:
Відповідно до українського законодавства, професійний стандарт — це документ, який описує вимоги до професійної діяльності. Він відповідає на наступні питання:
- що повинен вміти фахівець;
- які трудові функції він виконує;
- які компетентності повинен мати;
- якими знаннями та навичками він повинен володіти.
Тобто це не "дозвіл на професію", а еталон вимог до фахівця.
Для чого він потрібен на практиці?
1. Для створення належних освітніх програм.
Заклади освіти можуть створювати навчальні програми на його основі. В даному випадку, якщо буде існувати професійний стандарт «Каністерапевт», певний учбовий заклад може розробити програму підготовки так, щоб випускник відповідав цьому стандарту.
2. Для роботодавців.
Роботодавець може використовувати стандарт як основу для посадової інструкції, вимог до кандидата або оцінки працівника. Наприклад: в нашому випадку, на посаду «каністерапевт» може прийматися особа, яка відповідає професійному стандарту.
Якщо розглядати запропонований для обговорення Проєкт професійного стандарту з цієї точки зору, можна дійти висновку, що він охоплює лише вузький сегмент діяльності із залученням собак, а саме сферу терапевтичних інтервенцій (Терапія із залученням тварин). Проєкт не містить обґрунтування, чому предмет професійного стандарту обмежено виключно терапією, тоді як сучасна практика залучення собак для роботи з людьми включає також освітні, соціальні, підтримувальні та інші види інтервенцій (див. пояснення нижче). За відсутності такого обґрунтування звуження сфери професійної діяльності нам видається концептуально необґрунтованим.
Так, в тексті є наступне визначення: І. Назва професійного стандарту: Каністерапевт. На наш погляд дане визначення не може бути застосовано на рівні стандартів, оскільки воно звужує сферу роботи фахівців тільки до процесу «терапії». За визначенням міжнародних організацій, які є авторитетними в галузі людино-тваринної взаємодії, Терапія із залученням тварин (англ. Animal Assisted Therapy (AAT)) є одним з видів Інтервенцій із залученням тварин (англ. Animal Assisted Intervention (AAI)), наприклад, таке визначення надано в Білій Книзі Міжнародної Асоціації Організацій Людино-Тваринної Взаємодії IAHAIO / https://iahaio.org/wp/wp-content/uploads/2021/01/iahaio-white-paper-2018-english.pdf /. Також сучасне бачення даного напрямку галузі людино-тваринної взаємодії надано в дослідженні Recommendations for uniform terminology in animal-assisted services (AAS) / https://www.cabidigitallibrary.org/doi/10.1079/hai.2024.0003?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR2B2SOt_6gJrhTr2wGLKpchSte4oT9PnmAMGvJz44pC95FnF_VSWdN5-jk_aem_hzlZZKExSWwSs8fkLejDNg /. За визначенням, наданим в даному дослідженні, ця сфера діяльності має назву «Послуги із залученням тварин» (Animal Assisted Services (AAS)), серед яких виділяються наступні види: «Терапевтичне втручання із залученням тварин» (AATx), «Навчання із залученням тварин» (AAE), Програми підтримки з залученням тварин (AASP). Фахівці, які здійснюють послуги ((AAS), (AAE), (AASP), згідно з баченням дослідників IAHAIO розділяються на Професіоналів (AATx-P), Парапрофесіоналів (AATx-PP), Волонтерів для всіх напрямків (AATx-V, AAE-V, AASP-V).
Враховуючи викладене вище, розроблення професійного стандарту, що охоплює виключно терапевтичні інтервенції із залученням собак («каністерапію»), видається концептуально необґрунтованим. Такий підхід не враховує сучасну міжнародну класифікацію різних видів інтервенцій за участю тварин, яка охоплює не лише терапевтичні, а й освітні, соціальні, підтримувальні та інші види інтервенцій. Крім того, це створює ризик ототожнення всіх видів інтервенцій із залученням собак з терапевтичними втручаннями (що, наразі, вже стало проблемою даної сфери в Україні), що не відповідає їх змісту та може призвести до неправильного тлумачення професійної діяльності фахівців, які працюють в даній сфері. У зв'язку з цим доцільно розглянути можливість розроблення професійного стандарту для ширшої професійної діяльності, наприклад «Фахівець з інтервенцій за участю тварин», із виокремленням відповідних спеціалізацій або трудових функцій. Застосування терміну «терапія» як назви професійної діяльності, в даному випадку є недоцільним, оскільки цей термін традиційно використовується для позначення медичних втручань і може створювати хибне уявлення про медичний характер професії. Крім того, використання цього терміна може призвести до його необґрунтованого поширення на всі види інтервенцій із залученням собак, хоча значна частина таких інтервенцій не є терапевтичними за своєю суттю.
Нагадаємо: Терапія визначається як послідовність дій (інтервенцій), спрямованих на покращення стану здоров’я, зменшення симптомів або відновлення функціонування (визначення National Cancer Institute / Cambridge Dictionary). Терапія здійснюється фахівцем (командою фахівців, або мультидисциплінарною командою), який (яка/які) має компетенцію здійснювати терапію (компетенцію, яка підтверджена відповідним дипломом / ліцензією). В нашому випадку надавачі послуг із залученням тварин долучаються до роботи мультидисциплінарної команди для здійснення інтервенцій в межах терапевтичного процесу.
Відповідно до сучасних міжнародних підходів (наприклад: WHO, Cochrane Rehabilitation, Rehabilitation in health systems https://www.who.int/publications/i/item/9789241515986 ), терапевтичний процес є структурованим циклом, що включає оцінювання потреб, постановку цілей, планування і реалізацію інтервенцій, моніторинг та оцінку результатів. Саме наявність такого терапевтичного процесу відрізняє терапію від окремих заходів або інтервенцій, які не передбачають повного клінічного циклу.
Надалі в тексті присутнє наступне визначення в пункті 1. Мета діяльності за професією: Забезпечення соціально-психологічної реабілітації людини та функціонування її організму задля полегшення негараздів, спричинених хворобами та розладами здоров’я, за участі собаки (собак), спеціально навченої(их) для такої діяльності.
На наш погляд дане визначення не є коректним, оскільки:
А) Мова йде про мету (а мета - це усвідомлений образ бажаного результату діяльності, на досягнення якого спрямовані дії). Тому, вочевидь, фахівець не може мати метою «забезпечення» соціально-психологічної реабілітації (згідно з Законом України «Про реабілітацію в сфері охорони здоров’я», абілітацію/реабілітацію забезпечує не окремий фахівець, а комплекс заходів і мультидисциплінарна команда /цитата: «реабілітаційна допомога у сфері охорони здоров’я (далі - реабілітаційна допомога) - діяльність фахівців з реабілітації у сфері охорони здоров’я, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на оптимізацію функціонування осіб, які зазнають або можуть зазнати обмеження повсякденного функціонування у їхньому середовищі/ / https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1053-20#Text /. Тому фахівець може здійснювати діяльність в даному напрямку, сприяти тощо, але не «забезпечувати».
Б) Метою діяльності фахівця є не тільки соціальна і психологічна, але і фізична абілітація/реабілітація, а також втручання з тваринами можуть мати педагогічні, виховні, освітні цілі або цілі надання кризової допомоги.
В) Оскільки мова йде про мету, незрозуміло навіщо давати конкретне визначення «спеціально навченої(их) для такої діяльності» щодо тварин, які залучаються. Мета описує загальний результат (в даному випадку результат терапевтичної інтервенції із залученням тварини є покращення стану людини, оволодіння навичками (навчання) або емоційна підтримка (кризова підтримка). Акцент на «спеціальне навчання» тварини тут недоречний.
З нашої точки зору, тут можна було б використати наступне визначення щодо мети діяльності фахівця, який здійснює інтервенції: Мета діяльності за професією — сприяння підвищенню якості життя людини, покращенню її функціонального стану, соціальній, психологічній та фізичній абілітації і реабілітації, а також навчанню шляхом застосування інтервенцій із залученням собак.
Надалі присутнє в тексті, пункт "7. Назва (назви) документа (документів), що підтверджує (підтверджують) професійну кваліфікацію особи.
- диплом бакалавра або диплом магістра (спеціаліста) за спеціальностями І 10 «Соціальна робота та консультування», C4 «Психологія», А6 «Спеціальна освіта (за спеціалізаціями)», І7 «Терапія та реабілітація (за спеціалізаціями)» або/та прирівняної до них спеціальності відповідно до наказів МОН України (в тому числі випускники міждисциплінарних міжгалузевих освітніх програм);
- сертифікат про присвоєння/підтвердження та визнання професійної кваліфікації «Каністерапевт» Кваліфікаційним центром, акредитованим Національним агентством кваліфікацій відповідно до професійного стандарту «Каністерапевт»;
- сертифікат про навчання з кінології та каністерапії в державному закладі або громадській організації кінологічного напрямку."
На наш погляд даний перелік не є коректним, оскільки:
А) Незрозуміло чому фахівцем, який здійснює інтервенції із залученням тварин, має бути представник саме цих спеціальностей. Фактично, на даний момент, таку діяльність здійснюють волонтери (успішно в багатьох випадках), які не обов’язково мають освіту в перелічених вище сферах, але також спеціалізуються на роботі з людьми.
Б) З аналізу Проєкту професійного стандарту випливає, що право вважатися особою, яка має професійну кваліфікацію «Каністерапевт», виникає виключно після успішного проходження оцінювання в акредитованому кваліфікаційному центрі та отримання відповідного сертифіката.
Таке формулювання викликає низку запитань:
По-перше, Проєкт не визначає принципів, критеріїв та механізмів оцінювання професійної кваліфікації, що унеможливлює оцінку об'єктивності та прозорості відповідної процедури.
По-друге, запропонований підхід створює враження, що сертифікація виконує не лише функцію підтвердження професійної кваліфікації, а й фактично стає елементом допуску до професійної діяльності. Із тексту Проєкту випливає, що проходження навчання, набуття практичного досвіду, отримання документів про освіту, сертифікатів професійних або громадських організацій чи проходження спеціалізованого навчання за кордоном самі по собі не є достатніми для підтвердження професійної кваліфікації, а лише надають можливість пройти оцінювання у кваліфікаційному центрі.
За відсутності належного нормативного обґрунтування та чіткого визначення статусу такої сертифікації зазначений підхід може бути сприйнятий як запровадження дозвільного механізму доступу до професії, що потребує додаткового правового обґрунтування.
В) В наведених вище документах міжнародних організацій, які є авторитетними в галузі людино-тваринної взаємодії, немає згадок про те, що виключно кінологи можуть бути спеціалістами, які долучають собак до взаємодії. В тексті стандарту, який надано для обговорення, не зрозуміло яке саме значення терміну «кінолог» мається на увазі. Слід розрізняти декілька значень терміну «кінолог»:
Кінолог-науковець – це фахівець, який досліджує поведінку, фізіологію, генетику, тренувальні методики та етичні аспекти взаємодії з собаками, забезпечуючи наукову основу для практичної кінології.
Кінолог-практик – це фахівець, який займається професійною підготовкою, тренуванням та оцінюванням собак, а також контролем їхньої поведінки та придатності до конкретних видів діяльності. (В англомовних джерелах найчастіше – dog trainer) Кінолог-практик розробляє методики підготовки (навчання і тренування) собак для різних сфер: службова робота (поліція, армія, рятувальні підрозділи), терапевтичні програми (соціальні інтервенції), спортивні дисципліни. Також він проводить діагностику та оцінку психофізичного стану собаки, слідкує за дотриманням етичних стандартів та норм благополуччя тварини.
Кінолог-інструктор – це фахівець який окрім тренування собак і роботи з собакою є інструктором (тренером) людини. Для цього, окрім вміння тренувати, оцінювати та контролювати поведінку собак, інструктор потребує знання з педагогіки, методики викладання, основ педагогічної психології та ін.
В Національному Класифікаторі Професій України ДК 003:2010 присутні професії: 6129 Кінолог, 2211.2 Експерт-кінолог, 5169 Рятувальник-кінолог. Окремо: 3213 Інструктор службового собаківництва.
В Україні широко використовується термін «кінолог» для різних видів діяльності з собакою, в той час як, наприклад, в США термін «Cynologist» використовується відносно рідко. Частіше використовують: Dog trainer – тренер собак (може перекладатися як «тренер / інструктор з підготовки собак» або «практичний кінолог»), Dog handler – хендлер / провідник собаки (той, хто керує собакою під час роботи). Для спеціальних робіт використовуються інші назви. Наприклад поліцейський кінолог – K9 officer (Офіцер підрозділу К9).
На наш погляд (хоча це питання виходить за межі предмета цього документа), доцільно звернути увагу на термінологічну проблему використання поняття «кінолог». В сучасній міжнародній професійній практиці цей термін не використовується як універсальне позначення всіх фахівців, які працюють із собаками. Натомість застосовуються назви професій, що відображають конкретний вид професійної діяльності та компетентність фахівця (наприклад, інструктор, тренер, хендлер, спеціаліст із поведінки собак, фахівець із інтервенцій за участю собак тощо). Використання терміну «кінолог» як узагальнюючої назви для всіх таких професій не відповідає сучасному підходу до професійної класифікації та не забезпечує належного розмежування професійних компетентностей.
Враховуючи викладене вище, виникає питання до розробників: Який саме фахівець, в їхньому розумінні є «кінологом», який може отримати кваліфікацію «каністерапевт»?
Зауваження. Доцільніше визначити у професійному стандарті перелік знань, умінь, навичок і компетентностей, необхідних фахівцю для безпечного та ефективного залучення собаки, ніж встановлювати вимогу щодо належності до певної категорії, як, наприклад: "кінолог" або "психолог" або "спеціальний педагог". Сам по собі термін «кінолог» не має єдиного нормативно визначеного змісту та не характеризує конкретний обсяг професійних компетентностей, необхідних для здійснення інтервенцій за участю собак.
Крім того, незрозумілими є підстави для обмеження переліку суб'єктів, які можуть забезпечувати підготовку в сфері кінології (нагадаємо, що "сертифікат про навчання з кінології та каністерапії в державному закладі або громадській організації кінологічного напрямку" є однією з умов в Проєкті стандарту). Організації, які можуть видати такий "сертифікат", в даному Проєкті є виключно державними закладами освіти або громадськими організаціями кінологічного спрямування. Проєкт не містить обґрунтування саме такого обмеження та не пояснює, чому інші суб'єкти освітньої діяльності, навчальні центри, професійні об'єднання чи міжнародні організації, які мають відповідний кадровий потенціал і навчальні програми не можуть здійснювати таку підготовку. За відсутності нормативного обґрунтування така вимога виглядає необґрунтованою та може безпідставно обмежувати можливість здобуття необхідних професійних компетентностей.
Надалі в тексті присутня таблиця з описом трудових функцій, яка, на наш погляд, містить численні помилки та потребує корекції. Для прикладу розглянемо декілька пунктів.
А. А2. Здатність забезпечити безпечні, комфортні та етичні умови для проведення сеансів каністерапії для клієнтів і собак.
Зауваження: звуження функції фахівця, оскільки діяльність не може бути обмежена тільки терапевтичними інтервенціями.
Тут же, А2.З1. Основи етики професійної діяльності у сфері терапії за участі собак (анімал-асистована терапія). А2.З2. Нормативноправові акти, що регламентують використання собак у реабілітаційних, освітніх та соціальних програмах.
Зауваження: «освітніх та соціальних програмах» - це не обов’язково сфери, де застосовуються терапевтичні інтервенції. На наш погляд, застосування терміну «використання» щодо собак, які залучаються до професійної діяльності, не відповідає сучасним підходам до забезпечення благополуччя тварин. Таке формулювання акцентує увагу на інструментальній функції собаки, тоді як сучасні концепції тварину як активного учасника взаємодії, благополуччя, мотивація та поведінкові потреби якого є невід'ємною складовою професійного процесу.
Тут же А1.У5. Реагувати на надзвичайні ситуації (алергія, укус…).
Зауваження. В разі проведення терапевтичних інтервенцій питання можливості залучення собаки до роботи повинно визначатися на етапі оцінювання клієнта (пацієнта) та планування терапевтичного процесу мультидисциплінарною командою з урахуванням наявних протипоказань, зокрема алергічних реакцій. Тому алергія не повинна розглядатися як типова надзвичайна ситуація, на яку каністерапевт має реагувати під час проведення інтервенції. Водночас професійний стандарт має чітко визначати межі компетентності каністерапевта у випадку виникнення невідкладних або непередбачуваних станів, а також його обов'язок негайно повідомити відповідного фахівця та діяти відповідно до встановлених протоколів безпеки.
Тут же А2.В1. Самостійна відповідальність за фізичне й психоемоційне благополуччя як клієнта, так і собаки.
Зауваження. Якщо «каністерапевт» не є фахівцем з реабілітації у розумінні Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я», а виконує інтервенції у складі мультидисциплінарної команди, він не може нести самостійну відповідальність за фізичне та психоемоційне благополуччя клієнта. Така відповідальність виходить за межі його професійної компетенції та належить до повноважень відповідних профільних фахівців, які здійснюють клінічне оцінювання, визначають цілі та координують терапевтичний (реабілітаційний) процес. Фахівець, який здійснює інтервенцію, несе відповідальність у межах власної професійної компетентності, зокрема за належне виконання інтервенції, дотримання вимог безпеки, благополуччя собаки та інформування команди про обставини, що можуть вплинути на безпеку або ефективність втручання.
А3.З3. Етичні стандарти професійної діяльності в галузі зоотерапії…
Зауваження: Було б цікаво отримати від авторів стандарту посилання саме на «Етичні стандарти професійної діяльності в галузі зоотерапії». Щодо терміну «зоотерапія» по суті, такі ж самі зауваження, як і до «каністерапія».
А3.К3. Попереджати конфлікти та працювати згідно етичного кодексу каністерапевта.
Зауваження: Було б цікаво отримати від авторів стандарту також посилання саме на «Етичний кодекс каністерапевта».
А4.К2. Взаємодіяти з міждисциплінарною командою для узгодження спільних цілей і методів реабілітації.
Зауваження. Формулювання є методологічно некоректним. В рамках терапевтичного процесу цілі реабілітації та методи їх досягнення визначаються мультидисциплінарною (реабілітаційною) командою, а не окремим фахівцем із подальшим їх «узгодженням». Каністерапевт (хендлер із собакою) виконує інтервенції як член мультидисциплінарної команди відповідно до індивідуального реабілітаційного плану. Інтервенції повинні бути спрямовані на досягнення визначених терапевтичних цілей, а їх ефективність підлягає систематичному моніторингу та оцінці із внесенням, за потреби, змін до плану втручання.
Такий підхід відповідає сучасній міжнародній моделі реабілітації, відповідно до якої терапевтичний процес є циклічним та включає оцінювання, визначення цілей, планування втручань, їх реалізацію, моніторинг результатів і корекцію індивідуального плану реабілітації (WHO, 2017; Negrini et al., 2022; Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я»).
Недоліки запропонованого Проєкту є численними. Аналіз навіть перших фрагментів тексту свідчить про наявність системних концептуальних, термінологічних та нормативних неузгодженостей, які потребують комплексного перегляду документа, починаючи з його назви. З огляду на це не вбачається доцільним детально аналізувати кожне положення Проєкту, оскільки наведені приклади, на наш погляд достатньо ілюструють необхідність його суттєвого доопрацювання.
Отже, наш висновок:
«Документ “Проєкт професійного стандарту “Каністерапевт”, розроблений Уманським національним університетом та поданий для громадського обговорення в поточній редакції не забезпечує належної концептуальної, термінологічної та нормативної узгодженості із сучасними вимогами до фахівця в сфері інтервенцій за участю тварин (собак) та потребує комплексного доопрацювання».
Page updated
Google Sites
Report abuse